На Тернопільщині з інтернату відселять чотири десятки підопічних, щоб повернути монастирю келії

Чотири десятки підопічних психоневрологічного інтернату у Краснопущі, що на Бережанщині, змінять місце проживання. Завдяки цьому заклад зможе вирішити давню проблему щодо скандального приміщення.

Заяви на перехід в інші соціальні заклади підопічні написали добровільно. Частина з них переїде у Мельниця-Подільський дитячий будинок-інтернат, решта – у Почаївський. Керівники цих закладів до приходу нових постояльців готові і з дня на день чекають масштабного переїзду.

Монастирю повернуть келії

Проблема сусідства психоневрологічного інтернату та василіянського монастиря триває десятки років. Нагадаємо, монастир у Краснопущі заснували ще 1665 року ченці Варлаам та Феодосій. Мурований двоповерховий монастирський будинок звели у 1786-1797 рр. До василіянського монастиря у Краснопущі з Львівського Святоонуфріївського монастиря, що у Львові, перенесли чудотворну ікону, яка первісно походила з ліквідованого Віцинського монастиря. Ця ікона – копія Іверської, яка перебуває в одному з монастирів на горі Афон. У 1946 році монастир закрили, ченців репресували, а в будівлях розташували геріатричний будинок. З 1979 року в будівлях монастиря діє психоневрологічний будинок-інтернат. У 1993 році храм і частину монастиря повернули у власність Чину св. Василія Великого. У 1998 році сесія Бережанської райради передала у власність монастиря решту будівлі обителі та господарські приміщення. Однак Бережанський психоневрологічний будинок-інтернат оскаржив такий крок, і вже 27 грудня 2000 року Арбітражний суд Тернопільської області видав постанову, якою скасував передачу.

Виходить, церква та частина келій належать монастирю. Решта келій – психоневрологічному інтернату. Настоятель монастиря просив владу перенести інтернат, оскільки це місце є відпустовим центром і щороку сюди з'їжджаються тисячі вірян. Однак зробити це доволі складно. По-перше, тут перебуває понад 100 хворих. По-друге, не можна позбавляти роботи понад 70 осіб – мешканців навколишніх сіл. Але й так, як є, більше тривати не могло. З кожним роком стан приміщення закладу погіршується. Грошей на його відновлення немає. Тому керівництво, не дочекавшись вирішення питання «зверху», самотужки почало вирішувати проблему. Влітку 2011 року Тернопільська облрада виділила на ремонт Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату 200 тис. грн. Саме стільки і потрібно за виготовленою проектно-кошторисною документацією. А вже на початку 2012 року перших 20 підопічних будинку-інтернату виселили з келій монастиря. Відтоді хворі живуть не у пам'ятці архітектури XVIII-XX ст., що не пристосована під такий заклад, а в будинку із євроремонтом. Найближчим часом керівництво закладу планує переселити в інші інтернати ще 40 підопічних.
- За ініціативи обласної ради було започатковано справу передачі приміщень, які є при монастирі. Це дуже складний та довготривалий процес, але нарешті проблема знайшла своє вирішення. Депутатська комісія дійшла до спільної думки з управлінням соціального захисту населення, що можна підопічних психоневрологічного інтернату з кімнат, які мають належати церкві, переселити в інші приміщення та перевести у сусідні інтернати. Частину підопічних за згодою буде переселено для того, щоб культову споруду віддати церкві, - розповідає голова депутатської комісії з питань соціальної політики та праці, міграції, у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів облради Марія Чашка. - На ремонт приміщення лікувального закладу потрібно чималі кошти, яких в обласному бюджеті немає. Відтак люди змушені були жити у не придатних умовах. Я особисто виїжджала в інтернат. Там стіни були покриті цвіллю, грибок, вентиляції немає. Приміщення потребує капітального ремонту, однак проблема виникає не тільки у фінансах, а й у документах, адже це культова споруда, пише "Номер один".

Разом з підопічними заклад залишать працівники

Загалом у Краснопущівському інтернаті перебуває близько сотні підопічних. 60 з них залишаються в інтернаті, а близько чотирьох десятків людей переселяють у Почаївський психоневрологічний інтернат та Мельниця-Подільський дитячий будинок-інтернат, у якому є групи для осіб від 18 до 30 років.

За словами Марії Чашки, переселення підопічних вирішить одразу кілька проблем. З одного боку, люди переїдуть у кращі умови - приміщення, які були відремонтовані за ініціативи керівництва закладу, та інші будинки-інтернати. З іншого – культову споруду буде передано церкві. Ще одним плюсом є те, що у Почаївському та Мельниця-Подільському інтернатах працює персонал, який може обслуговувати значно більшу кількість підопічних, ніж там перебуває. Переселивши пацієнтів з Краснопущі, економляться кошти обласного бюджету. Відповідно у Краснопущі скорочуються видатки, а в інші заклади вони не добавляються. За словами Марії Чашки, переселення має відбутися найближчим часом. Директори інших психоневрологічних будинків-інтернатів готові прийняти підопічних.

Як повідомив «Номер один» директор психоневрологічного інтернату у Краснопущі Володимир Боянович, усі підопічні добровільно написали заяви на переселення. Зокрема, це стосується тих, хто планує перейти у Мельницю-Подільську. Для хлопців цей заклад є рідним, адже більшість з них прийшли сюди саме звідти. За долю своїх уже колишніх підопічних пан Боянович не переживає, бо впевнений, що в інших закладах їм буде комфортно та затишно. Більше того, процесу переселення передували тривалі переговори. Узгоджувалися всі нюанси, обговорювалися деталі.

Єдине, що бентежить керівника закладу, - скорочення штату працівників. Як уже зазначалося, кількість підопічних в інтернаті зменшиться. Натомість фінансування відбуватиметься з розрахунку на одну особу. Відтак зі скороченням кількості пацієнтів зменшиться і штат працівників. Мова йде про скорочення у два рази. Так із 70 працівників має залишитися трохи більше половини. Таким є зворотний бік медалі. Та, за словами Володимира Бояновича, більшість працівників інтернату – це люди похилого віку, які вже давно на пенсії, тому свій відпочинок вони заслужили. Крім того, мова йде про скорочення не людей, а штатних одиниць. У когось можуть забрати частину ставки, однак людина залишиться на своєму робочому місці, хоча й з меншими робочим днем та зарплатою.

Також Володимир Боянович повідомив «Номер один», що спільними зусиллями з меценатами та бізнесменами заклад проводить ремонт приміщень. Оскільки обласна рада не працює і гроші з обласного бюджету не виділяються, до співпраці доводиться залучати приватні структури. Люди радо відгукуються на прохання керівництва і помагають, хто чим може. Так умови для перебування людей із розладами психіки з кожним роком покращуються…