"Свято усіх святих": як церква відноситься до Хеллоуїну

Не варто загравати зі смертю, навіть жартома вшановувати жорстокість та зло. Це особливо актуальним є для дітей, підлітків та молоді, світосприйняття яких тільки формується і які легше піддаються звабам удаваних принад зла.Таку заяву зробила ПЦУ щодо святкування Хелловіна в Україні ще декілька років тому, і її позиція незмінна. 

У ПЦУ наголосили, що для нашого народу відзначення “Хелловіна” є досить новою, запозиченою модою, яку не можна назвати традицією, адже це відзначення не має коріння в нашій історії, культурі, релігії чи навіть міфології.

“Назва Гелловіна (Halloween) походить від “All Hallow’s Eve” (Надвечір’я (дня) Всіх Святих), або просто (Hallow E’en). За календарем Римо-Католицької Церкви 1 листопада відзначається пам’ять всіх святих, а 2 листопада — згадують про душі померлих. Проте той спосіб, в який зараз переважно відзначають Гелловін, ніяк не пов’язаний з християнськими традиціями. Більше того — виглядає це відзначення як карнавальне пародіювання, протиставлення християнському розумінню самої смерті й обов’язків живих перед померлими!

Під час Гелловіну образи і символи, пов’язані зі смертю та злом, вживаються як щось позитивне і веселе. Відтак, за формою та змістом це відзначення стає “святом смерті”, коли живі люди заграють з нею і з темними духами, вдаючи, ніби вони вже мертві, “свої”. Звідси — традиція перевдягання в образи мертвих істот чи осіб, котрі у фольклорі пов’язані з потойбічним світом та смертю: відьми, вампіри, привиди, зомбі тощо”, – відзначили у ПЦУ.

Наголошується, що християнство є вірою в перемогу життя над смертю, вірою у спасіння і вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа. Саме з цією вірою пов’язане християнське ставлення до смерті та потойбічного життя.

Щодо свята Всіх святих, то його Православна Церква відзначає у першу неділю після дня Святої Трійці (П’ятидесятниці), чим підкреслює зв’язок святості з дією Духа Святого.

У ПЦУ також додали, що ставлення до Гелловіна справді є різним.

Хтось відзначає його як частину глобалізованої масової культури, хтось сприймає як світський карнавал чи розвагу, привід жартувати чи перевдягатися у страшні костюми. Однак завжди належить пам’ятати, що будь-яка дія тягне за собою певні наслідки. Не варто загравати зі смертю, навіть жартома вшановувати жорстокість та зло. Це особливо актуальним є для дітей, підлітків та молоді, світосприйняття яких тільки формується і які легше піддаються звабам удаваних принад зла. Павутиння, кажани, імітація розлитої крові, відірваних частин тіла навряд чи є тим, що сприяє плеканню добра і злагоди, миру і любові — чеснот, до яких ми, як християни, маємо першочергово прагнути.