В Україні немає жодного продукту з ГМО!? Чим харчуються тернополяни?

Останніми роками нечувана примара блукає Україною, примара ГМО. Споживач її не бачить і не відчуває, але не купить коньяку чи солі, води або ковбаси, якщо на етикетці не побачить маркування «Без ГМО».

Тим часом, коли замішують хліб чи прокисає молоко – це теж біотехнології, що виникли ще на порозі цивілізації. Сьогодні ж ми живемо у ХХІ ст., відтак народному господарству ніяк не обійтись без генної інженерії.

До речі, мало хто знає, що відомий селекціонер Іван Мічурін та його послідовники виводили нові сорти, скажімо, пшениці або картоплі, опромінюючи(!) чи обробляючи насіння хімічними сполуками, що мають велику мутагенну активність. Потім з отриманих мутацій відбирали потрібні, з корисними для людини ознаками. При цьому про побічні ефекти ніхто не згадує. Відтак погодьтесь: методи так званої традиційної селекції виглядають не зовсім толерантно.

Тим часом пересічний споживач переконаний, що яблука не солодкі або томати  кислі саме через ГМО. Насправді все навпаки: експерименти з генетичними модифікаціями спрямовані на покращення у тому числі харчових якостей тих же помідорів, кукурудзи, сої, пшениці, картоплі. Отож з’ясувати, шкідливі чи корисні генетичні модифікації для людини та довкілля, «Номер один» погодився допомогти відомий експерт, доктор біологічних наук Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України Борис Сорочинський.

– Насамперед проголошу три тези. По-перше, ті ГМО, що зараз є на аграрному ринку, абсолютно не шкідливі для довкілля та людини. Ця думка не сподобається представникам екологічних організацій, тому що вони воліють почути протилежне. Друга теза: ті ГМО, що зараз є на ринку, напевно, не дуже потрібні Україні. Така думка не подобається представникам біотехнологічних компаній, які хотіли б розвивати бізнес. І трете твердження не сподобається представникам урядових інституцій, бо зводиться до того, що, нагнітаючи певною мірою психоз через несприйняття ГМО сьогодні, ми закриваємо двері перед собою у завтрашній день. Тому що, хочемо ми цього чи ні, генні технології є реаліями нашого часу. І робити вигляд, ніби їх немає, означає прирівнювати себе до країн третього світу.

– На ринку України є генетично модифіковані продукти?

– А ви знаєте, що це таке? ГМО виникло завдяки розділу науки генетична інженерія. Вона започаткувала нові біотехнології, зокрема, інсулін, та він більш дієвий, ніж отриманий класичним шляхом; антикоагулянти активують плазму; інтерферон – перешкоджає розмноженню вірусів, використовується для лікування вірусних хвороб та злоякісних новоутворень, при лікуванні спадкових хвороб. Тобто коли людина вживає ліки, вона не питає про наслідки, та коли йдеться про продукти харчування, одразу виникає підозра: чи нема в них ГМО, згадують якогось щура, що десь здох під час дослідів.

Сьогодні біотехнології застосовують у різних сферах економіки, зокрема, вже отримано понад 350 фармпрепаратів і вакцин. Паливо-енергетичний комплекс використовує біопаливо. Значною мірою використовує біотехнології харчова промисловість, однак чомусь суспільство найбільше хвилюють саме генетично модифіковані організми, причому вони асоціюються виключно з росинами.

Хочу офіційно запевнити: в Україні немає жодної зареєстрованої модифікованої продукції. Хоча і шкідливої продукції на вітчизняному ринку немає. Зрештою, генетичномодифікованої продукції не повинно бути, бо офіційно вона не зареєстрована. Все, що потрапило неофіційно, це контрафакт.

– Тоді чому держава вимагає маркувати продукцію «Без ГМО»? Відтак доходить до абсурду, коли навіть на воді вказують, що вона не містить ГМО.

– Дуже не хочу переходити на персоналії, адже це більше нагадувало заробітчанство для певної категорії бізнесу. Та за часів президентства Ющенка у грудні 2009 р. він  видав указ про заходи стимулювання підприємницької діяльності в умовах світової економічної кризи. І один із пунктів звучав так (цитую по пам’яті): створити мережу ГМО-тестуючих лабораторій. Замисліться: мережа ГМО-тестуючих лабораторій – серед заходів підприємницької діяльності. Оскільки вони були створені, їм потрібно щось робити, тому і вигадали наносити на продукти маркування «Без ГМО». До речі, цю вимогу зараз збираються зняти.

– Хто повинен контролювати цей процес?

– Звичайно, державні інституції – Міністерство аграрної політики та продовольства, Державна ветеринарна та Фітосанітарна служби України, Міністерство охорони здоров’я. Вони й повинні навести лад.

Законодавчо допуск ГМ продукції на внутрішній споживчий ринок регулюють закони «Про державну систему безпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні ГМО» та «Про захист прав споживачів», урядова постанова про порядок реєстрації ГМО джерел харчових продуктів, прийнята у 2009 р.

– Як у світі ставляться до ГМО? Насамперед у країнах Євросоюзу, у Сполучених Штатах?

– У Сполучених Штатах рівень ГМ сої досяг 95%, а у світі цей показник наближається до 80%. ГМ кукурудзу вирощують в Іспанії, Чехії, Румунії, Португалії, Словаччині і Польщі (це становить 1% від усієї кукурудзи, що вирощується ЄС). Проте ми не живемо в ізольованому суспільстві. Важко уявити, що всі 1,5 млн. га цьогорічних посівів сої в Україні не мають ГМ складової. На думку директора Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України, академіка Ярослава Блюма, в Україні 30-40% площ теж засіяно генетично модифікованими сортами. Інша справа, що до нас ГМ насіння завозять нелегально. Можна лише здогадуватись, хто завіз, звідки, скільки. Зауважу: біотехнологія вже займає великий сегмент бізнесу. Зокрема, біотехнологічні компанії США працюють над створенням альтернативної сировинної бази для хімічної промисловості, біохімічної продукції, відтворити енергетику (насамперед виготовляти біоетанол із целюлозної біомаси).

Водночас потрібно зважати і на глобальні зміни клімату. Європа готується до цього, а Україна лише констатує, що наші південь і центр починають перетворюватись на пустелю. У нас немає стійких до засухи рослин. Хоча у Росії вже почали запроваджувати т.зв. європейські наукові платформи. З минулого року в наших сусідів почала діяти державна програма з розвитку біотехнологій, розрахована до 2020 р. Для її впровадження з держбюджету буде витрачено 1,18 трлн. рублів (приблизно 300 млрд. грн.), причому левова частка стосується сільського господарства і харчової промисловості. Хоча росіяни бояться терміну ГМО, тож кажуть «постгеномні технології».

У будь-якому випадку майбутнє за біотехнологіями. І років через 20-30 ніхто й не згадає про сьогоднішню дискусію в суспільстві, – переконаний Борис Сорочинський. –Чому ж це зараз активно обговорюють? Відповідь проста й очевидна: іде глобальний перерозподіл ринку. Адже біотехнології почали створювати серйозну конкуренцію виробникам засобів захисту рослин та виробникам насіння.