“Лісапетний батальйон” їде до Москви (відеозвернення до тернополян)

Як ми повідомляли, вчора на Тернопільському міському стадіоні відбувся концерт “Лісапетного батальйону” та Дзідзя. Учасники гурту “Лісапетний батальйон” виконали для тернополян понад 10 пісень. Про творчі плани гурту кореспонденти “0352.com.ua” поспілкувалися з керівником колективу Наталією Фаліон.  

– В Тернополі ми не вперше. Ми тут бували і гостями і по роботі. Кілька разів ми були в “Березолі”, правда, в рамках проекту, сольного концерту не мали. Так що Тернопіль для нас не таке недосяжне місто, хоча ми не часто у ньому буваємо.  В нас репертуар завжди свій – мої пісні, мої слова та музика. Наша програма вибудувана і вже перевірена. Працюємо у своєму стилі –  гумористично-жартівливому. Ми зайняли цю нішу вже давно.

–  Як змінилося ваше життя після проекту “Україні має талант”?

– Люди нас більше впізнають. Фотосесії годинами відпрацьовуємо. Отримуємо багато листівок, люди нам пишуть вірші, щоби ми використали. Як всіх відомих людей таке життя трохи втомлює, але дуже приємно.

– Чи залишається у ваших планах участь у конкурсі “Євробачення”?

– На “ Євробачення”,  якби кликали, ми би вже хоч завтра вже навіть їхали. 30 пісень маємо, якусь одну виберемо для “Євробачення”. Не знаю, чи доцільно була б наша участь у такому конкурсі. На євробаченні специфічна аудиторія, тим паче, що Росія вже бабок виставила.

– Наскільки часто пишете пісні?

–  Написала одну недавно десь місяць назад. Бувало, шо в один день написала три пісні, одну завершила, а другу починала. Є такі дні, що тексти лягають і мелодії, а є такі дні що нічого не приходить в голову, я думаю “Боже, свої найкращі пісні я вже написала.” А потім дивлюся, є якась свіжа ідея, є два–три рядочки, пізніше допрацьовую. Я не чую в голові текст, я одразу співаю. Немає такого, щоб я спочатку написала вірш, а потім думала, як це все буде звучати. Усе відбувається одночасно. Навіть не можу пояснити.

– Як відомо, мільйон, який виграли у шоу “Україні має талант” піде на зведення церкви. На якому етапі будівництво церкви у вашому селі?

– Церкву будуємо. Завезена цегла і ніяк не можемо бригаду найняти, то вони закінчують об’єкт, та бригади не буде, то буде вже друга. Знову пообіцяли з першого числа почати роботу, вже подивлюся.

– Розкажіть про найближчі плани.

– В нас є гарне запрошення на Буковель, де фестиваль весіль, в Запоріжжя є запрошення, до Москви. Там дуже сильне українське земляцтво і вони організовують зустріч земляків перед Новим роком десь в кінці листопада. Цього року 23 числа їдемо до Москви. Плани – побувати в таких куточках, де ми ще не були, побачити світ, показати свою творчість, зустрітися з  людьми, які нас підтримують, які за нас вболівали і на нас чекають.

– Хвилюєтеся перед виступом?

– Кожен виступ – це завжди нові враження, це маса хвилювань, тому що ніколи не знаєш як тебе сприйме глядач. Люди завжди різні, різний мають настрій, а може хтось прийшов без настрою. Ще такого не було, щоб нас зустріли не так тепло, але звичайно хвилюємося.

– Скільки учасників у вашому гурті і люди якої професії у вашому колективі?

–  Учасників гурту є багато. На проекті брало участь 12 чоловік, сьогодні не повний склад. В нас захворіла Ганька, вона в лікарні, дуже переживаємо за неї. Вона сама перша учасниця в нас. Без неї сумно. У нашому гурті є люди різних професій – медсестра, продавець, з педучилища художній керівник, бібліотекар, директор будинку культури, хореограф, піаністка… Головне талант. Ми ж не підібрані люди, як то робиться колектив. Якщо збирають колектив, підбирають голоси, щоб гарно звучало. В нас такого не було, ми зібралися один раз і так і співаємо. Можливо ми не так гарно співаємо, якби хтось заспівав, але ми згуртовані за енергетичним змістом. Ми всі маємо позитивну ауру, а це – головне!  

Тамта ҐУҐУШВІЛІ, фото, відео автора