На Тернопільщині назріває бунт: півсотні дітей долають щодня 14 кілометрів на дорогу до школи

Діти йдуть 7 км пішки до школи. Там є «плазма» й Інтернет, а автобуса немає. Три години на дорогу до школи і додому витрачають щодня школярі зі Збаражчини. Перевізник відмовився їх возити через збитковість маршруту.

Батьки погрожують, що в негоду не пускатимуть дітей до школи. А чиновники шукають приватників, які возили б, але ті відмовляються

Аж 14 кілометрів у день долають півсотні дітей зі Збаражчини, аби потрапити до школи. Заняття розпочинаються о 8.30, тому школярі виходять з дому вдосвіта. Власник рейсового автобуса, який донедавна довозив дітей на навчання, відмовляється це робити надалі, мотивуючи нерентабельністю.

Наші діти змушені ходити до школи пішки, а це 7 км в один бік, – поскаржились батьки школярів з с. Болязуби, що у Збаразькому районі. – Добре, коли сухо й тепло. Зрештою, нехай дорослі спробують щодня пройти 15 км – туди і назад.

Відмовився, бо рейс збитковий

У с. Болязуби Збаразького району є лише початкова школа. До середньої діти шкільного віку ходять до с. Колодне, а це за 7 км від рідного села. Як задощить, дорогами й дорослому не завжди під силу пройти таку відстань пішки. А не за горами зима. Як замете, засніжить, як діти дістануться на навчання?

Кілька чоловік мають машини, але батьки не завжди можуть возити дітей, бо мають свою роботу, – каже батько п’ятикласниці Віталій Кобза (імена героїв публікації змінені на їхні прохання. Справжні дані є в ред.). – Зимою в 6.30 ще темно. Як я відпущу до школи свою 11-річну дитину?

Обурені батьки намагаються знайти вихід із ситуації та навіть звертались до районного управління освіти. Однак там їм відповіли, що директор Колоденської школи не ставив питання про виділення шкільного автобуса для потреб школярів села Болязуби. Оскільки між перевізником рейсового автобуса і управлінням освіти підписаний договір, згідно з  яким перевізнику компенсовують витрати на перевезення школярів, пише 20 хвилин. 

 Тепер перевізник відмовився обслуговувати рейс Тернопіль-Болязуби, оскільки каже, що він збитковий, – обурюється мама двох школярів Людмила Нісевич. –  Дітей відправляємо до школи пішки і нікому немає діла до цієї проблеми.

Виходять о 6.30, повертаються о 17.00

Минулого тижня сильно дощило. Одного дня лило так, що жоден з сільських дітей до школи не пішов. Директор освітнього закладу, дізнавшись про відсутність на уроках школярів із сусіднього села, обурився, мовляв, який має стосунок відсутність рейсового автобуса до дітей, пригадують батьки. Адже вони за будь-яких умов мають бути на навчанні.

 Одного разу дітей вже не пустили до школи, а буде дощ, сніг – знову не пустимо, – обурюється мати двох школярок Любов Ільницька. – Як вони після півторагодинної пробіжки такою погодою заслабнуть, кому це потрібно? Діти виходять вдосвіта, а повертаються додому близько 17.00. Про яку якість та рівень знань може йти мова?

Сільський голова с. Болязуби лише розводить руками, мовляв, що не робив, аби вирішити проблему з транспортуванням дітей – все марно. Перевізник відмовився, а власного транспорту у селі немає. Намагався сільський голова переговорити з іншими перевізниками, аби тимчасово возили дітей до школи. Ті відмовляються, побоюючись великих штрафів.

Не почують – до Києва дійдемо

 Проблема з перевезенням школярів наразі є найгострішою у нашій сільраді, – каже сільський голова Ігор Горбоніс. – Щойно перевізник відмовився, я одразу звернувся в обладміністрацію. 11 вересня в газеті облради було оголошення, що даний рейс виставлений на конкурс.

18 жовтня 2013 р. конкурс має відбутись. Ще 10 днів після нього відведено на судові позови. Як якийсь перевізник подасть документи і виграє, з кінця жовтня возитиме школярів. До того часу питання, як доправити дітей до школи, залишається відкритим.

 Ми доведені вже до відчаю, – переконують батьки школярів. – В кращому випадку, транспорт буде ближче до зими. А в гіршому – діти завжди ходитимуть до школи пішки. Повірте, і нам терпець може урватись. Як нас і надалі ніхто не чутиме, пікетуватимемо і в Тернополі, і до Києва дійдемо.

30 дітей із с. Болязуби навчаються у 5-11 класах Колодненської школи 1-3 ст. Директор закладу погоджується, що проблема з перевезенням дітей на навчання справді існує. І сподівається, що діти через відсутність транспорту уроків не пропускатимуть.

 У районному відділі освіти готові укласти договір з перевізником на компенсацію за формулою кілометр на кількість дітей, але наразі немає з ким його укладати, – каже директор школи Віктор Пахлан. – Перевізник, який працював на цьому маршруті раніше, скаржиться, що рейс збитковий. Тому відмовився від нього. Наразі цим рейсом не їздить ніхто.

Навіть як рейсом хтось зацікавиться, кошти цьогоріч не компенсують, адже вони не закладені в бюджеті, каже директор. Можливість відшкодування з’явиться лише з січня 2014 р.

 Школа стоїть зараз першою в черзі на транспорт за держпрограмою «Шкільний автобус», – пояснив Віктор Пахлан. – Як тільки район отримає – обіцяють дати нам. Щоправда, коли це може статись – невідомо.

За десять років ані гривні не відшкодували

Перевізник, який відмовився від маршруту Тернопіль-Болязуби, нарікає – за 10 років не отримав відшкодувань ані гривні.

Останнім часом перевозив людей собі у збиток. Податки треба сплатити, на пальне, запчастини і зарплату водієві гроші потрібні.

 Коли я заключав договір з обласною адміністрацією, там було зазначено, що я маю дітей возити безкоштовно, – каже перевізник Ярослав Підгайний. – З того села до школи доїжджало 28 дітей – це цілий автобус. Але останнім часом дійшло до абсурду. Селяни машинами довозять до автобусу дітей, а самі набирають пасажирів до Тернополя і беруть за це гроші. А я дітей маю везти без оплати.

В один з останніх вихідних водій привіз виручки 23 грн., нарікає перевізник. Спочатку  навіть підозрювали водія, що той прикарманює кошти. Однак, відеореєстратор в салоні автобусу довів зворотне. Людей й справді на рейсі обмаль. А їздити собі у збиток ніхто не погодиться. Тому від цього рейсу відмовився.  

Коментарі:

Іван ЦЬОМИК, головний спеціаліст Департаменту освіти і науки ТОДА:

 Відповідно до держпрограми «Шкільний автобус», дітей, які проживають за межами пішохідної доступності більше 3 км, мають довозити  до навчального закладу і додому безкоштовно. Забезпечити це повинні, згідно із законодавством, відділ освіти та орган місцевого самоврядування. Якщо транспорту немає, сільська рада повинна укласти угоду з приватним перевізником, який має ліцензію на перевезення. Оплата відбувається також за кошти органу місцевого самоврядування.

Наталія ЗАВАДЕНКО, заступник голови Збаразької райдержадміністрації:

Коли даний перевізник відмовився від рейсу, він власною рукою написав на заяві, що зобов’язується перевозити цим маршрутом людей, в т. ч. і дітей, доки конкурс не виграє хтось інший. Я особисто з ним зустрічалась і просила, аби виконував свої обіцянки. Він кілька днів возив і знову перестав. Але на цей процес ми, як представники районної влади, впливати не маємо права. 

Володимир ПОГРІБНИЙ, 44 р., начальник відділу автотехінспекції УДАІ:

Аби перевозити дітей, потрібен дозвіл від районного управління освіти. Також водій повинен мати схему маршруту, ліцензії. Автобус має бути обладнаний, відповідно до держстандарту України і бути не менше середньої пасажиромістськості. Стаж роботи водієм автобуса має бути не менше 5 років.

Довідка

На всю область у 2013 р. виділили 6 шкільних автобусів, один з яких дали Збаразькому району. Зараз ним користується громада с. Максимівка. Загалом в районі є 8 шкільних автобусів, хоча потрібно щонайменше 11.

За інф. Збаразької РДА

У 2012/2013 навчальному році в області функціонує 867 денних загальноосвітніх навчальних закладів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, в яких навчається 108,3 тис. учнів. Із загальної кількості шкіл 732 (84,4%) функціонує у сільській місцевості; у них навчається 53,7 тис. учнів (49,6 %)