"Мамо, я ще дошию...": у Тернополі показали вишиті картини полеглого захисника

Вишиті картини полеглого воїна, вишивальника, програміста з Тернополя Ярослава Кондришина можна було побачити на виставці з нагоди Дня вишиванки в Тернопільському обласному художньому музеї.

Історію захисника, якому назавжди залишилося 38 років, розповіла Терену його мама Галина Кондришин.

Ярослав Кондришин з 2014 року допомагав фінансово воїнам на передовій. А з початком повномасштабного вторгнення став активним волонтером.

Він здавав кров 4 рази на рік, також він велику частку своєї зарплати віддавав на армію. Ходив на кухню у волонтерські пункти і квасив капусту на передову. І ще навіть коли був на полігон, здавав кров, – пригадує Галина Кондришин.

У травні 2023 року Ярослава мобілізували. У вересні 2023 року він поїхав воювати в Донецьку область. Був заступником командира бойової машини – навідник оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А 4667 з позивним “Ярко”.

У вільний час Ярослав захоплювався вишиванням. Свою останню картину він вишив на полігоні. Це був чорний птах, розповідає матір.

Він ніби цією картиною відчував, що щось станеться. Просто нам з батьком не казав, – каже вона.

Ярослав Кондришин почав вишивати, коли йому було 16 років. Вишивав хрестиком по схемах. Спочатку починав з маленьких картин.

Тоді він потрапив до лікарні, і там у нього було багато вільного часу. Я йому принесла одну вишивку, це був дуже гарний рушничок. Йому сподобалось і так він почав вишивати. Він любив таку спокійну роботу, – говорить Галина Кондришин.

Перед тим, як пішов воювати, він почав вишивати ще одну картину. Яку так і не зміг завершити.

Він сказав: “Мамо я прийду і я ще дошию”, але ця картина так і залишилася, – каже мати воїна.

Жінка розповідає, син був дуже добрий та розумний:

У п’ятирічному віці він же знав столиці багатьох країн. Люби читати, дуже багато читав. Гарно вчився в школі.

Був активним учасником спілки української молоді, куди ходив після роботи, їздив на конференції. Також любив висаджувати квіти і займатись городом.

Він дуже любив сіяти квіти, чорнобривці. Також садити грядки. Вирощував моркву, капусту, буряк та інші овочі, – розповідає Галина Кондришин.

Востаннє син писав матері у соцмережах, що перебуває на позиціях. Згодом вона запитувала, як він, чи ти не змерз. Однак відповідей не було. 27 листопада 2023 року представники військкомату повідомили батькам, що їхній син пропав безвісти біля села Кліщіївка неподалік Бахмуту. А 2 грудня стало відомо, що він загинув.

На День вишиванки у технічному коледжі в Тернополі, де навчався Ярослав Кондришин, відкрили меморіальну дошку на його честь.

Вічна і світла пам'ять Герою!