Від мандата - до кордону: чому чиновники та депутати почали масово складати свої повноваження

Останні місяці в Україні спостерігається малопомітна, але тривожна тенденція: чимало депутатів місцевих рад та чиновників різного рівня почали активно подавати у відставку або складати повноваження. Формально - «за власним бажанням», неофіційно ж - на це можуть бути інші, більш прагматичні причини.

Зокрема, ймовірне бажання виїхати за кордон на тлі воєнного стану, адже зараз вони можуть їхати в іншу країну лише у службові відрядження. Їх запросто "оформляють" нардепи чи впливові депутати місцевих, переважно, міських, але для більшості, навіть жінок, які не є військовозобов'язаними - це недоступна опція.

Масове складання мандатів: випадковість чи тенденція?

У червні-липні 2025 року в кількох регіонах зафіксовано зростання кількості заяв про припинення депутатських повноважень. Наприклад, у деяких громадах Тернопільщини, Івано-Франківщини та Черкащини впродовж тижня заяви написали одразу кілька депутатів. Схожа ситуація спостерігалася й раніше, однак тепер динаміка стала відчутнішою.

Що цікаво, звільнення часто стосуються не лише звичайних депутатів, а й голів комісій, працівників органів місцевого самоврядування, деяких заступників голів громад тощо.

Зв’язок із воєнним станом: які можливі мотиви?

Офіційних заяв про причини таких рішень майже ніколи не буває. Проте низка експертів та журналістів-розслідувачів пов’язує активне складання повноважень із бажанням спростити можливість виїзду за кордон. За законодавством, обіймання певної посади (наприклад, депутата місцевої ради чи службовця органів місцевого самоврядування) може накладати обмеження щодо виїзду з України під час дії воєнного стану.

Після добровільного звільнення особа перестає бути «суб’єктом призову на підставі займаної посади» та може апелювати до інших причин для перетину кордону — стан здоров’я, догляд за близькими, професійна діяльність за межами країни тощо.

Не лише втеча, а й вибір на користь родини

Однак не всі випадки варто тлумачити як спробу уникнути відповідальності чи військового обов’язку. Існують ситуації, коли рішення про складання мандата є вимушеним і глибоко особистим.

«Коли мама опиняється перед вибором - мандат чи безпека дитини, будь-яка жінка вибере дитину», - каже депутатка Луцької райради Ольга Максим’як, яка сама виховує 8-річного сина, пише "ВВС Україна"

За даними ЦВК, вона одна з понад 15 тисяч жінок, яких у 2020 році обрали депутатками в обласні, міські, районні, сільські та селищні ради. Дізнавшись про заборону виїжджати за кордон депутатам усіх рівнів, у тому числі жінкам, Максим’як написала заяву про складання повноважень. Для неї це не втеча, а захист власної дитини.

Чи дійсно це «вікно можливостей» для втечі?

Після оприлюднення інформації про депутатів, які вже за кілька днів після звільнення опинялися в Польщі, Австрії чи навіть Канаді, у соцмережах почали ширитися заклики до посилення контролю над такими випадками. Натомість у деяких громадах питання намагаються не публікувати - обмежуючись сухими формулюваннями у протоколах засідань місцевих рад.

Ситуацію погіршує й те, що відповідальність за безпідставне складання мандата відсутня, а перевірка мотивів залишається формальною.

Політична відповідальність - під великим знаком питання

Громадськість практично не має механізмів впливу на ситуацію. Виборці часто дізнаються про зникнення депутата постфактум, а нові обличчя (у разі довиборів) можуть з’явитися не одразу.

Наслідки цієї тенденції - не лише етичні чи політичні. За умов повномасштабної війни, відтік кадрів навіть на місцевому рівні може дестабілізувати роботу рад, впливати на ухвалення рішень, на розподіл бюджету, підтримку військових і ВПО.

Що робити далі?

Проблема потребує реакції на кількох рівнях:

• Законодавчому - зокрема, щодо обмеження перетину кордону особами, які нещодавно залишили посади;
• Громадському - шляхом моніторингу складу місцевих рад та публічного контролю за кадровими змінами;
• Медійно-аналітичному - для фіксації та висвітлення подібних випадків на всеукраїнському рівні.