Як зник тернопільський гігант: історія комбайнового заводу, що колись підкорював світ

Серед покинутих корпусів і іржавих конструкцій на околицях Тернополя все ще відлунює слава одного з найбільших промислових підприємств радянської епохи — Тернопільського комбайнового заводу. Колись тут виготовляли унікальні машини, які отримували міжнародні нагороди, а на роботу приходили тисячі людей. Сьогодні від колишнього гіганта залишилися лише будівлі, що нагадують про часи індустріальної величі міста.

Ці споруди нагадують про часи, коли місто було одним із центрів радянського машинобудування і не тільки, а продукція місцевих підприємств, як-от легендарного "Текстерно", славилась далеко за межами України.

"Телеграф" розповідає про ще один унікальний завод, який створював техніку без аналогів, здобував міжнародні нагороди та об'єднував тисячі працівників, але зрештою не зміг пережити економічні потрясіння 1990-х років.

Машинобудівний гігант починався зі скромної майстерні

25 грудня 1939 року в Тернополі з'явилась невелика машинно-тракторна майстерня площею 1700 квадратних метрів. Тридцять робітників займались ремонтом сільгосптехніки — ніхто тоді не міг передбачити, що з цього скромного підприємства виросте один із найбільших комбайнових заводів СРСР.

Війна перервала розвиток підприємства, проте вже у травні 1944 року майстерню відновили як Тернопільську міжрайонну майстерню з капремонту. П'ять років потому, у 1949-му, тут уже займались ремонтом тракторних і комбайнових двигунів.

Золота доба: коли Тернопіль робив техніку для всього Союзу

Справжній прорив відбувся у 1959 році, коли підприємство перетворилось на машинобудівний завод. Тут почали випускати картоплем'ялки, силосні транспортери та протруювачі насіння. У грудні того ж року завод переїхав на нові просторі площі, де й розгорнув масштабне виробництво.

Початок 1970-х став переломним моментом — підприємство офіційно стало комбайновим заводом. У 1971 році зі складальних ліній зійшов перший бурякозбиральний комбайн СКД-2. Цей момент назавжди змінив історію підприємства та всього Тернополя.

Як тернопільські інженери підкорили світ

1973 рік приніс заводу всесоюзну славу. Тернопільські інженери створили комплекс бурякозбиральної техніки, якого не було ніде в СРСР. Комбайни серій КС-6, БМ-6, БМ-6А, БМ-6Б та допоміжні машини МРГ-6, МГШ-6 стали хітом радянського сільського господарства.

Міжнародне визнання не забарилось. На престижних ярмарках у Лейпцигу, Брно та Будапешті тернопільська техніка здобула від чотирьох до восьми золотих та бронзових медалей. Завод освоїв понад 20 типів нових машин та запатентував 62 винаходи в Україні, а загальна кількість новаторських рішень сягнула 300.

На заводі була власна культура

Підприємство стало не просто місцем праці, а справжнім культурним центром. Завод мав навіть власну газету "Комбайнобудівник", яка об'єднувала партійний комітет, профспілки та дирекцію. Видання проіснувало з 1975 до 1996 року.

У березні 1974 року при заводі створили хорову капелу під керівництвом відомого тернопільського диригента Володимира Вернея. Через два роки колектив отримав звання народного. Хор виступав на телевізійних турнірах, їздив з концертами до Болгарії, Молдови, країн Прибалтики та Білорусі.

Початок кінця: як приватизація знищила гіганта

1993 рік став фатальним для заводу. Кабінет Міністрів дозволив приватизацію підприємства, яка розтяглась на кілька років. У 1994 році завод передав дитячі садки у комунальну власність, а в 1996-му перетворився на відкрите акціонерне товариство.

Попри включення до списку стратегічних підприємств України у 1997 році, ситуація лише погіршувалась. Виробництво впало з тисяч комбайнів на рік до жалюгідних 60-100 одиниць. Причинами стали скорочення посівів цукрових буряків, конкуренція з імпортом та відсутність коштів у сільгоспвиробників.

У 1994 році завод ще активно працював, хоча й проблеми були. Обговорювати їх тоді приїхав тодішній президент Леонід Кучма.

Агонія тривалістю в десятиліття

У 2001 році через перехід до виробництва запасних частин та створення дочірніх компаній була певна стабілізація, але ненадовго. Але це була лише передсмертна конвульсія гіганта. Вже у 2003 році випускались поодинокі партії техніки.

2006 рік став початком агонії: затримки зарплат, збитки, невиконані зобов'язання. У 2007-му стартувала процедура банкрутства. Рік потому завод передав гуртожитки місту. До 2012 року виробництво повністю зупинилось.

Що на території Тернопільського комбайнового заводу зараз

Хоча комбайнового заводу більше немає, і навряд чи колись буде, зараз тут діє Тернопільський індустріальний кластер. Деякі приміщення відремонтували — тут розмістились підприємства машинобудування, металургії, швейні цехи, логістичні компанії, асфальтобетонний і бетонний заводи. Один із найбільших цехів перетворили на гіпермаркет "Епіцентр".

Від славетного підприємства, яке колись створювало унікальну техніку та об'єднувало тисячі людей, лишились лише старі будівлі та спогади. Тернопільський комбайновий завод став ще одним символом втраченої індустріальної могутності України, яку знищили неефективна приватизація та економічний хаос 1990-х років.