Навчання крізь війну: як учитель історії з Тернопільщини проводив уроки зі смартфона на передовій

Роман Лижник — ветеран російсько-української війни та колишній учитель історії, який навіть на фронті не залишав навчання дітей. Працюючи у Вовковецькій гімназії, він продовжував підтримувати зв’язок із учнями телефоном, проводячи короткі уроки з історії та початкової військової підготовки під час рідкісних моментів тиші. Після демобілізації Лижник повернувся до рідної школи вже в ролі директора і започаткував щоденну загальношкільну хвилину мовчання, щоб учні пам’ятали ціну свободи та жертви воїнів.

Своєю історією ветеран поділився з журналістами Суспільного.

Директор школи — ветеран російсько-української війни Роман Лижник кожного дня навчальний день у Вовковецькій гімназії розпочинає із загальнонаціональної хвилини мовчання.

"Згадаємо всіх воїнів, цивільних, дітей, чиє життя завчасно перервалося внаслідок воєнних кривавих злочинів. В нас уже традиційно кожного дня проводиться загальношкільна лінійка для того, щоб вшановувати загиблих воїнів у російсько-українській війні. Це плекання пам’яті про те, якою ціною дається нам свобода", — говорить Роман Лижник.

До війни Роман Лижник викладав у гімназії історію. Не припиняв займатися з дітьми і під час служби в ЗСУ. Чоловік розповідає, виходив з ними на зв’язок через телефон.

"Була вільна якась хвилинка — старався з дітьми провести урок. Це, насамперед, історія, а також частково і з військової підготовки. Показував елементи, як ми там проживаємо, розказував історії, які там у нас відбуваються в повсякденному житті і з військової служби. Кожній дитині цікаво, що відбувається на війні, бо це така актуальна тема, і потрібно було якось пояснювати ці речі".

Роман Лижник захищав Україну від початку російсько-української війни. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, знову став до лав ЗСУ. Служив старшим матросом 406-ї окремої артилерійської бригади. Це відео, яке випадково відзняли під час влучання ворожого дрона неподалік від їхньої позиції. Чоловік говорить, що тоді загинули четверо його побратимів.

"Найважче — це переживати втрату побратимів, тому що життя з людьми, з якими ти ще сьогодні говорив, а на другий день цієї людини вже немає, — це завжди болісно для тебе".

Ветеран говорить, що армія постійно потребує поповнення та підтримки тих, хто знаходиться в тилу.

"Ті хлопці, які воюють уже по 3–4 роки, їм необхідна насамперед заміна. Тому що важко психологічно, фізично. Ми повинні стати свідомими і не ховатися, не зривати процес мобілізації, а допомагати всім, чим можемо. Якщо ми програємо війну, то ми в школах будемо вчити не історію України, а історію Росії. Так само тут буде панувати не українська, а російська мова. І всі ті радянські часи, які були в нас декілька десятиліть тому, повернуться назад".

Щоб підготувати молодь до викликів, пов’язаних із війною, особливу увагу приділяють військово-патріотичному вихованню. Учні гімназії є постійними учасниками і призерами військово-патріотичної гри "Сокіл" ("Джура"). Цьогоріч вони стали переможцями міського та призерами обласного етапу змагань.

"Це навички стрільби, це фізична підготовка. Це знання історії, вміння орієнтуватися на місцевості, медична підготовка".

На запитання, яким бачить майбутнє України, Роман Лижник відповів:

"Нас чекає світле майбутнє, насамперед через те, що ми за нього боремося, а той, хто бореться, звичайно, здобуває перемогу".