"Світла людина з великим серцем": Тернопіль прощається з Героєм Андрієм Будою

Тернопіль знову в жалобі. 10 грудня на Донеччині внаслідок удару ворожого дрона загинув Андрій Буда — учасник АТО, військовослужбовець 10-ї гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», пластун, історик і виховник молодого покоління українців. Йому було всього 43 роки.

Андрій Буда народився 26 червня 1982 року на Волині, але виріс і став особистістю в Тернополі. Ще в 11 років він приєднався до Пласту, юнакував у 29-му курені імені Юрія Старосольського, здобувши ступінь пластуна-розвідника. Цей шлях символічно продовжився в його реальному житті — Андрій став бойовим розвідником.

За освітою він був істориком, навчався в Тернопільському національному педагогічному університеті. Активну громадянську позицію проявляв змалку — брав участь у акції «Україна без Кучми». З початком війни у 2014 році одним із перших став на захист держави, виконуючи бойові завдання на Луганщині. Під час повномасштабного вторгнення він боронив Лисичанськ і Слов’янськ. За роки служби отримав сім відзнак та медалей.

Окреме місце в його житті займала виховна робота. Андрій Буда був наставником Героїв України Віталія Дереха та Віктора Гурняка. Побратими й пластуни називають його людиною принципів, глибоких знань і внутрішнього спокою. Друзі та знайомі активно діляться спогадами у соцмережах. Марія Домська згадує Андрія як чесного і відважного навіть у цивільному житті:

«Він умів бути мужнім у будь-якій ситуації. Спокійний, упевнений, справедливий. Андрій ніколи не проходив повз неправду».

Тернополянка Дарця Веретюк пише, що саме Андрій відкрив їй справжній схід України — зі степами, териконами й людяністю посеред війни:

«Він міг довго і сумлінно працювати без гучних слів, просто роблячи те, що вважав правильним».

Голова ГО «Межа» Мартина Богуславець згадує, що навіть під час війни Андрій завжди знаходив час, щоб підтримати інших:

«Він постійно надсилав світлини природи й запитував, як у нас справи. Дуже важко усвідомити, що його більше немає».

Панахида за загиблим воїном відбулася у Домі печалі в Тернополі. Попрощатися з Андрієм Будою прийшли рідні, друзі, побратими, пластуни та небайдужі мешканці міста. Біля труни встановили стенд з його нагородами — це було мовчазне свідчення його пройденого шляху.

Андрій Буда залишив по собі пам’ять про людину честі, воїна й виховника, який жив і боровся за Україну до останнього.

Світла пам’ять Герою.