Борг за комуналку: кому можуть арештувати квартиру і що це означає на практиці

Борги за комунальні послуги часто викликають у власників житла страх втратити свою квартиру. Але варто знати, що українське законодавство не дозволяє позбавити людину житла лише через заборгованість за «комуналку».

Проте, можливий арешт майна, який суттєво обмежує права власника. Про це в інтерв’ю РБК-Україна розповіла адвокатка Олена Воронкова з адвокатського бюро «Івана Хомича». Вона зазначила, що арешт житла не означає виселення або заборону проживати у квартирі, але ускладнює будь-які дії з нерухомістю.

Юристка пояснила, що власник квартири зазвичай має три основні права:

• володіти,
• користуватися,
• розпоряджатися своїм майном.

Коли накладається арешт, саме право розпорядження блокується — квартиру не можна продати, подарувати чи іншим чином відчужити. Проте, проживати в ній і користуватися житлом власник може й надалі. На сьогодні, за словами адвокатки, виконавча служба діє за стандартною процедурою. Після відкриття виконавчого провадження арешти на майно та рахунки боржника накладаються автоматично. Цей механізм працює по всій Україні, незалежно від регіону.

Арешт житла можливий, якщо постачальник комунальних послуг вирішить звернутися до суду для стягнення заборгованості. Це може статися як за наявності укладеного договору, так і без нього — через подання відповідного позову. Після того, як суд видає наказ або виконавчий лист, який має силу виконавчого документа, постачальник послуг одразу передає його до виконавчої служби. В результаті відкривається провадження, і автоматично накладаються арешти на рахунки та майно боржника.

Окремо Олена Воронкова звернула увагу на поширений міф про «критичну» суму боргу. Законодавство не встановлює мінімального порогу заборгованості, з якого можливий арешт житла. Судовий наказ може бути виданий навіть за борг у кілька тисяч гривень — іноді 2–5 тисяч. Юристка підкреслює, що для цього достатньо підтвердження факту надання послуг і обов’язку їх оплати. Тому арешт може бути накладений незалежно від розміру боргу, якщо суд задовольняє заяву постачальника.

Водночас комунальні підприємства зазвичай намагаються діяти в межах трирічного строку позовної давності. Коли цей термін спливає, боржник може уникнути стягнення, посилаючись на норми законодавства. Тому навіть невеликі борги можуть призвести до серйозних юридичних наслідків для власника житла.