Йорданська вода без міфів: священник пояснив, у чому її сила і як правильно з нею поводитися

На Богоявлення, або Хрещення Господнє, тисячі українців традиційно йдуть освячувати воду. Дехто робить це з глибокою вірою в її духовну силу, а інші — просто за звичкою. 

На «той третій празник» — Богоявлення, або ж Хрещення Господнє — підемо освячувати воду. І для когось йорданська вода — щось містичне, незбагненне, натхненне Святим Духом, для когось — символічне й традиційне. Але святять і ті, і ті!

Але навіть у прифронтовому Херсоні, де храм громади змушений функціонувати в пристосованому приміщенні, а освячення води на Дніпрі неможливе через постійні обстріли, Водохреща не скасовують. Тож чому християни хочуть мати вдома освячену воду? Чи правильно ми з нею поводимося? Що й кого можна окроплювати? Чи є богохульством окроплення домашніх тварин? Чи справді богоявленська вода не псується? Ну і «сакраментальне»: хрещенські купання — це наша традиція чи московська? Про це lb.ua розмовляє з настоятелем ставропігійної парафії Різдва Богородиці в Херсоні, протоієреєм ПЦУ Валентином Гороховським.

Отче, відколи християни освячують воду і чому так трепетно ставляться до неї?

На свято Богоявлення, або ж Хрещення Господнього в чині освячення води є гарні слова з книги пророка Ісаї: «Так говорить Господь: "Всі спраглі, ідіть до води"». Йдеться і про духовне, і матеріальне. Християнська церква здавна використовує фізичні речовини, прикликаючи на них Духа Святого. Наприклад, у таїнстві хрещення використовуємо воду, у таїнстві миропомазання — святе миро, у таїнстві євхаристії церква теж використовує матеріальні речі — хліб і вино, які стають святими дарами, тілом і кров'ю Господа.

Освячення води не належить до таїнств церкви. Але в освяченні води церква звертається до Бога-Отця, Сина і Святого Духа і просить, аби Дух Святий зійшов на цю речовину — на воду. А вже потім цю воду ми вживаємо для своїх потреб.

Воду освячуємо не тільки на Богоявлення, а й з інших нагод. Але саме йорданська вода вважається найсильнішою, якоюсь чудодійною, магічною.

Так, є чини освячення води в інші особливі дні церковного року. А на Богоявлення вода освячується двічі. Першого разу — у надвечір'я цього свята, а другого — у сам день Богоявлення після святої літургії. Це один і той самий чин. Щодо дії освяченої води: важливо розуміти, що це не еліксир, який запускає якісь біохімічні процеси в організмі. Вода залишається водою. Але над нею відбувається містична дія Святого Духа. У молитві на освячення води читаємо: «Вчини, Господи, цю воду джерелом нетління, даром освячення, відпущенням гріхів, зціленням недуг, знищенням демонів, неприступною для сил ворожих, повною ангельської сили, щоби всі, що черпатимуть і споживатимуть, мали її на очищення душ і тіл, на зцілення від пристрастей, на освячення домів і на всяку велику користь, бо ти Бог наш». Здається, цей текст не потребує додаткових коментарів.

Як правильно поводитися з йорданською водою? Що дозволено робити, а що не варто? Наскільки треба нею «запасатися»?

Насамперед церква дбає, щоб було достатньо йорданської води, аби роздати вірним. Цю воду п’ємо, нею вмиваємо обличчя. І кожен господар чи господиня має вирішувати, скільки води потрібно принести додому. А священникові ця вода потрібна для всіх священнодійств. Нею ми окроплюємо домівки вірян, кропимо наших воїнів-захисників, а також проводжаємо спочилих, окроплюючи тіло померлого.

У деяких регіонах заведено кропити хрещенською водою худобу, домашніх тварин? Чи це нормально?

У слові Божому ми читаємо про «Господню землю і все, що наповнює її». Тобто і тварини — це творіння Божі, які наповнюють землю. А в чині водосвяття, про який ми вже згадували, йдеться, що вода служить «на освячення домів і на всяку користь велику». Тобто йдеться про користь. Тож, Господи, благослови тих наших українців, які зараз тримають худобу! Бо ж це велика праця, щоб годувати свій народ. Тож і корів, і свиней, і кроликів, і перепілок можна окропити. А як у когось собачки чи котики, то і їх можна кропити. І собачу буду можна, і хлів, і кошару.

Вважають, що йорданська вода не псується. Чи є якесь пояснення? А якщо раптом вода зіпсувалася, то як з нею правильно вчинити?

Я не знаю прикладів, щоб зіпсувалася йорданська вода. От зараз я маю ще запас торішньої води, і вона така сама на смак, на вигляд, як і була 6 січня 2025 року. Освячена вода може зіпсуватися, протухнути хіба що через нечистий посуд. Але зазвичай такого в нас немає, тому що ми, українці, дуже ретельні в таких справах. Ми дбаємо про одяг, в якому йдемо до церкви, так само і посуд, у який набираємо святу воду — кожен тримає його в чистоті.

Але якщо щось і сталося зі свяченою водою, то її треба просто вилити під дерево чи кущ, у якесь інше місце, по якому не дуже топчуться. І в цьому немає ніякого гріха чи богохульства.

Колись науковці шукали пояснення довговічності освяченої води. Одне з них — дія іонів срібла при зануренні хреста. Звісно, хрест мав би бути срібним…

Слухайте, де ті срібні хрести хтось бачить? Щороку з водосвяття публікують багато фото, і ми бачимо, що занурюють хрести дерев'яні, латунні чи з нержавійки. Ті часи, коли церква була заможною, мала коштовності, вже давно минули. Ще у 20-ті роки минулого століття російські комуно-більшовицькі окупанти повигрібали все коштовне, що було в церквах. Звідки те срібло чи золото?

Нам вдалося під час евакуації вивезти з церкви наш латунний хрест. Оцим хрестом і святимо. А в когось дерев'яний хрест чи ще якийсь. Щоб здійснилося йорданське водосвяття, потрібні вода і хрест. А посудина і матеріал взагалі не мають ніякого значення.

Питання, довкола якого щороку ламають списи: звичай пірнати у водойму після водосвяття український? Як ви ставитеся до хрещенських купань?

На своїй херсонській парафії ще до війни я впродовж кількох років відмовлявся йти до річки освячувати воду, не схвалював тих купань, бо, мовляв, цього немає в українській традиції. Але нам властиво змінювати погляди. Згодом після освячення води в церкві ми процесією йшли на наш український Йордан, на Дніпро, і освячували його води. І так робило багато священників — не тільки на Дніпрі, а й на Прип'яті, Бузі, Інгулі, Дністрі, інших річках і річечках. І коли були охочі скупатися в тій воді, то я їм не боронив, але і не заохочував. Єдине, просив, щоб не спонукали до цього дітей. Бо дитина залежна від батьківських дій, зокрема й від батьківських помилок.

Зараз ми в Херсоні не можемо йти до Дніпра, бо це смуга, яка відділяє нас від ворогів і яку постійно обстрілюють.

Зрештою, нині війна всюди вносить свої корективи, на все дивимося через її призму. Зокрема, на наші звичаї та обряди. Але в цьому випадку я не бачу нічого спорідненого з росіянами. Як виявилось, вони взагалі нехристи. Вони так і не зрозуміли, що проповідував Господь. І їхнє духовенство на чолі з патріархом стало співучасником найтяжчих злочинів. А щодо йорданських купань? І в Єрусалимі занурюються в йорданські води. А в Греції є традиція пірнати за хрестом після освячення вод. Вважаю, що на цій темі не треба ламати списи.

Інколи доводиться спостерігати, як віряни намагаються першими проштовхнутися, щоб зачерпнути освяченої води. Хіба ж є вода більш освячена і менш освячена?

Тут йдеться радше про внутрішню культуру, про тактовність, делікатність. Ми нині живемо в Херсоні в особливих умовах, і церкви тут не переповнені людьми. У неділю нас збирається від 70 до 150. І в нас немає проблем зі штовханням. Але там, де є великі зібрання людей, священник має виступити добрим організатором, подбати, щоб воду можна було брати з кількох місць, наприклад, з різних кранів. У нашій громаді з цим не виникає ніяких непорозумінь. Ми є отими Божими дітьми, живемо вченням церкви, насолоджуємося тими дарами, які дає нам Дух Святий, у тому числі через освячення води.

Отче, як цьогоріч виглядатиме святкування Богоявлення у ваших особливих обставинах?

Християнські громади Херсона в дуже важкому становищі. Зрештою, як і всі громади на лінії зіткнення. Бо в росіян мета одна — вбивати українців. У Херсоні вийти на вулицю — це вже небезпека. У нашому пристосованому храмі ховаємося за стінами. Це дає нам шанс вижити.

Тут пощерблені стіни, розбиті вікна, які зараз закриті дерев'яними листами. І як починається обстріл, люди, як ті пташенята, ховаються подалі від вікон, щоб не посікло уламками. Але ми збираємося в ім'я Ісуса Христа, звершуємо святу євхаристію. Наша громада функціонує повноцінно, як ставропігійна парафія в лоні Православної церкви України. І, безумовно, ми намагаємося не тільки провадити богослужбове життя, але ще й служити ближнім волонтерськими справами. А як Бог дасть нам дожити до Водохреща, то 6 січня ми будемо звершувати святу літургію, віряни принесуть зі собою воду. У нас є відро, в якому освятимо воду. Тож будемо прикликати Бога — Духа Святого, щоб прийшов і очистив нас від усякої скверни і спас душі наші…

І я вірю, що настане день, коли вся Україна освячуватиме воду і на Дніпрі, і на інших річках. Це може статися в День святих мучеників Маккавеїв, 1 серпня, коли відбулося хрещення Києва і киян. Це освячення очистить нашу землю від тої скверни, яка прийшла з російською окупацією.

Тоді Україна відновиться.