Стрімкі пологи на Тернопільщині: тато до приїзду медиків прийняв сина вдома за 35 хвилин

У ніч на 19 лютого в родині зі Збаража сталася подія, яку вони запам’ятають на все життя. Коли в 25-річної Вікторії почалися перейми, до пологового не встигли доїхати — усе відбулося надто швидко. За 35 хвилин на світ з’явився маленький Костик. Пологи вдома приймав чоловік Роман, який, незважаючи на нещодавню операцію, діяв спокійно й рішуче. Бригада швидкої допомоги, що прибула на виклик, вже перерізала пуповину та доправила маму з немовлям до медзакладу.

Хто обирав ім’я малюку, коли його хреститимуть і кого візьмуть за кумів, а також що про домашні пологи згадує 25-річна мама, розповідає 20 хвилин.

«У нас вже є Костик… Так його назвала старша донечка. Ці емоції, наскільки вона його чекала вдома, після пологового, й передати важко — на це дивитися треба», — 25-річна Вікторія зі Збаража, щойно згадує події 19 лютого, посміхається.

Саме тієї ночі жінка народила другу дитину вдома, бо пологи були надто стрімкими і до медзакладу просто не встигли.

Ми вже писали про те, що на Тернопільщині немовля народилося до приїзду швидкої.

Малюк народився вдома, о 00.30. Мама Вікторія каже, що від перших переймів до появи на світ синочка минуло 35 хвилин.

Треба брати себе в руки й діяти

Вікторія перебувала на обліку, пройшла всі обстеження, і медики запевняли, що і з породіллею, і з малюком все добре. Жінку попередили, що можуть бути стрімкі пологи та навіть пропонували очікувати на появу малюка в медзакладі. Але чоловік був після операції на нозі, вдома чотирирічна Вероніка, тому мама відмовилася.

— У мене вже було 39 тижнів і три дні, ми розуміли, що ось-ось народжу, — каже Вікторія. — Речі були зібрані, домовилися за машину, щоб їхати до Тернополя, бо в Збаражі пологове відділення закрите. Але не встигли.

Того вечора не було ні довгих попередніх переймів, ні інших ознак, що пологи вже близько, згадує Вікторія. Просто почав боліти живіт — і все дуже швидко наростало. Коли зрозуміли, що часу обмаль, викликали швидку. Думали, що хоча б медики зможуть контролювати процес у дорозі. Але стало ясно: дитина народжується просто зараз.

— І я, і Роман були дуже спокійними, — згадує Вікторія. — Ми просто розуміли: зараз немає права на помилку. Якщо щось не зробиш — це може коштувати дитині здоров’я або навіть життя. Тому ми просто робили те, що мали зробити. Не знаю, можливо, це спрацювали якісь інстинкти. Я вже народжувала раніше, тому розуміла, що відбувається. По відчуттях одразу зрозуміла: це вже не просто перейми, це потуги, дитина народжується. Треба брати себе в руки й діяти.

Бабусі переживали найбільше

Все ускладнилося тим, що Роман був після операції і пересувався на милицях, але саме він прийняв пологи.

— Я була дуже спокійна, зосереджена, — згадує Вікторія. — Паніки не було ні в мене, ні в чоловіка. Ми просто постелили пелюшку на дивані і робили те, що потрібно. Роман, коли малюк народився, обтер його, прочистив носик — і синочок одразу закричав. Я не підказувала йому нічого, він сам усе робив.

Чоловік був і на перших партнерських пологах із дружиною, коли та народжувала Вероніку. Щоправда, тоді у пологовому, згадує Вікторія. І тоді пологи були надто стрімкими — все тривало 1 год і 45 хв. Бачив, як усе відбувається. Хоч минуло вже чотири роки — але, мабуть, усе це пам’ятав. Бо ні тоді, ні зараз не відвідував жодних курсів. Можливо, сам для власної обізнаності дивився якісь відео чи щось читав, припускає Вікторія.

Обидві бабусі теж були в цей час з дітьми. І, зізналася Вікторія, мами, напевне, переживали набагато більше, аніж вони з чоловіком. Мама Вікторії прибігла за через п’ять хвилин після дзвінка. Діти подзвонили їй, аби залишитися зі старшою донькою. Бо ж тоді вони думали встигнути до пологового. Врешті бабуся допомагала кип’ятити воду, шукати пелюшки, підтримувала доньку і зятя під час всіх процедур. За кілька хвилин прибігла і Романова мама. Звісно, каже Вікторія, обидві бабусі хвилювалися — для батьків це зовсім інші емоції. Одна справа — ти сама розумієш, що робиш, а інша — коли це твоя дитина народжує вдома, і ти не знаєш, чим усе закінчиться.

Коли приїхала швидка, медики спрацювали дуже професійно, згадує жінка. Вони перерізали пуповину, оглянули малюка, одягнули його. Зробили все чітко і спокійно. Перед Тернополем їх зустріла ще одна бригада — уже з пологового направили назустріч швидку.

— Хлопці зі швидкої величезні молодці. Приїхали двоє чоловіків, я розумію, що вони чимало бачили, але не думаю, що щодня стикаються з такою ситуацією, — сміється Вікторія. — Зробили все максимально комфортно для малюка і для мене. Мама Романа тримала сина на руках у машині, поки медики нас транспортували до пологового. Треба було їхати, до тоді плацента ще не відійшла, і була загроза кровотечі.

У пологовому, згадує жінка, пробули три доби. Усі обстеження пройшли, здали аналізи —дитинка абсолютно здорова, з мамою теж все гаразд, жодних розривів.

Найкращий подарунок

Тепер у родині є двоє діток, хоча колись давно мама мріяла, що старшим буде синочок, а молодшою донечка. Щоб захищав і оберігав молодшу сестричку. Але сталося з точністю до навпаки — і тепер старша Веронічка запевняє, що завжди оберігатиме Костика.Що це буде саме хлопчик, лікарі сказали ще на 13-му тижні вагітності мами — так і сталося. Суперечок щодо імені малюка теж не було. Костиком його назвала старша сестричка, а батьки погодилися.

— Веронічка була у захваті, коли ми повернулися з пологового, — згадує Вікторія. — Вона хотіла обіймати братика, цілувати, торкалася носика, щічок і крихітних п’яточок. Вона і на ручки його хоче взяти, але поки ми не дозволяємо — надто маленький.

Хрестити Костика планують наприкінці березня — на початку квітня. Кумами будуть близькі люди. Хресною стане мамина рідна сестра, а хресним — близький друг дитинства батька, розповіла Вікторія.

Жінка запевняє, що найголовніше у такій ситуації, якщо пологи надто стрімкі і ви не встигаєте дістатися до пологового, — зберігати спокій.

— Паніка — це найгірше, що може бути в такій ситуації, — запевняє жінка. — Тіло саме підкаже, що робити. Головне — слухати себе і діяти спокійно. У нас були 35 хвилин без права на помилку. І тепер є найкращий подарунок: синочок…

Про третю дитину родина поки що не думає, жартує мама і за мить стає серйозною: часи складні. Вони з чоловіком одружилися в жовтні 2020 року і вже мають повний «комплект» — старшу донечку і маленького сина.