«Ревізорка» видурила у людей майже 700 тисяч гривень

Провінціалка з середньою освітою обдурила навіть відомого знахаря … З дитинства у нині 27-річної Марії П. не було подруг: хоча однокласниці з нею ніколи не сумували, але кмітливе дівча так вміло переконувало ровесниць із невеликого села Заліщицького краю, що ті віддавали їй свої кращі дитячі іграшки. Хоча Марічка росла у звичайній родині, дівчина вродилась надзвичайно владолюбною – всюди і всіма намагалась керувати, вимагала, аби їй підкорялись та боялись.

Грала на батьківських почуттях

Не дарма згодом для більшої значущості представлялась малознайомим людям то начальником управління, то взагалі головним ревізором економічного університету Тернополя, розповіла старший помічник прокурора Тернополя Ольга Гульовська. Переконувала: всі викладачі мене бояться, бо підпорядковуються, я ж звітуюсь лише перед Києвом. Насправді взагалі тільки й мала, що атестат про середню освіту та нульове співчуття до обдурених.

Їй вірили, не вагаючись, без розписок віддавали щонайменше(!) по 200 євро, аби допомогла «залагодити» проблеми. Причому ці платежі були довший час регулярними – по півроку і навіть рік. Зокрема, вже у суді одна зі свідків, така собі пані Галина (імена потерпілих з етичних міркувань змінено) зізналася, що шахрайка щодня(!) приходила до неї додому за грошима. Жіночка годувала та пригощала її маленьких дітей та саму аферистку, а потім ще й давала їй 200, 500, а то й 1200 євро, тільки б справа швидше вирішалась. Таким чином загалом Марія П. видурила лише в цієї родини у переводі за тодішнім курсом на вітчизняну валюту 89 тис. 930 грн.

Шахрайка вміло грала на батьківських почуттях: обіцяла влаштувати дитину без конкурсу в університет, домовитись про здачу іспитів або отримати престижну роботу і гуртожиток чи навіть службову квартиру з перспективою приватизації. Чого не пообіцяєш за хрусткі купюри? Дивує, що їй вірили. Жодного разу ніхто не перевірив документи, не зателефонував в економічний університет і не поцікавився там не те що вакансіями, а чи має вуз хоча б таке управління чи відділ?! Зрештою, не замислились, навіщо вищому учбовому закладу ревізор.

Більше того, за іронією долі, кожний потерпілий приводив наступну жертву: Марія так вміла переконати у власній значущості, що обдурений хвалився друзям, родичам знайомством із «впливовою» жінкою, а ті самі були не проти за гроші купити посаду, житло, знання. Насправді провінціалка грала на амбіціях, дарувала дорослим дядькам і тьотям віру у казку.

Скажімо, вже згадану пані Галину з Марією познайомила рідна сестра, котрій П. вже «допомагала», наразі видуривши чималі кошти. Спочатку Галина попросила влаштувати доньку на роботу, а через якийсь час ще й невістку. Варто зазначити, що кмітлива «ревізорша» кожного разу «розширяла» сферу послуг: спочатку, як у даному випадку, обіцяла влаштувати (ясна річ, за хабар) доньку завідуючою відділу вказаного вузу, та ще зі службовим автомобілем та водієм! І дівчина, педагог за освітою, не замислюючись, погоджується йти на відповідальну економічну посаду. Певно, занадто вже спокусливо звучала обіцянка про службові привілеї.

Далі – більше. Шахрайка керувалась відомою приказкою про апетит, що приходить під час їжі. У прямому розумінні. Якось під час частувань у гостинної потерпілої Марії, відчувши, що в тої вже уривається терпець, запропонувала: все одно зараз університет виробляє нову акредитацію у міністерстві і вам доведеться зачекати, тож чому б одразу не подбати про відомчу квартиру для доньки? Звичайно, краще двокімнатну, з часом приватизує… Заодно запропонувала «претендентці» на крісло завідуючої «захистити» звання бакалавра. І щоразу жінка зі сльозами дякувала за добру пораду і діставала гаманець, щоб заплатити чималі суми за невтілені ідеї.

В афері головне деталі

Під час судового слідства з’ясувалось: аби все виглядало переконливо, аферистка під час розмови вміло згадувала прізвище того чи іншого викладача. Знала про діяльність і проекти вузу, а щоб усе було як «насправді», практично всім обдуреним Марія давала заповнити анкету та ще брала за бланк 80 грн., вимагала диплом про освіту, в одної дівчини забрала і не повернула трудову книжку, в юнака – військовий квиток, наголосила Ольга Гульовська. Та в усіх просила медичну довідку та дев’ять фотокарток, не забувала зробити копії їхніх паспортів та ідентифікаційного номера, тож не відомо, які банківські кредити згодом могла оформити на людей, якби її не зупинила вчасно міліція?

Марія вміла переконувати. Наприклад, троє студентів, останні жертви дурисвітки, розповіли, як вона заводила їх у навчальний комп’ютерний клас університету, аби вони вдосконалили своє володіння комп’ютером, і наказала лаборанту позайматися з ними. Все стало зрозуміло після пояснень чоловіка в суді: виявилось, пояснювати функції комп’ютера входить в його обов’язки. Просо Марія звідкись про це взнала і досить вміло використал

Прекрасний психолог, вона відчувала, коли у жертви починають здавати нерви і, як-то кажуть, за мить до вибуху телефонувала і казала, що принесла зарплату (хоча насправді обдурена ще дня не працювала) чи давала заповнити резюме або заводила у головний корпус університету, залишала в коридорі, а сама могла зайти у деканат чи якесь службове приміщення. Невдовзі виходила з веселою посмішкою та пошепки повідомляла: «Вашу грошову подяку я передала, не турбуйтесь, Іван Іванович (наприклад) запевнив, що вже незабаром усе вирішиться на вашу користь», і виходила зі спантеличеною людиною надвір.

Декілька разів у гру «вступав» її безробітний чоловік, якого заради солідності представляла співробітником міліції.

Очевидці пригадали, що П. неодноразово розповідала, що в університеті працює майже 10 років, добре знайома з колишнім ректором, хвалилась високою зарплатою та шестикімнатною квартирою на масиві «Дружба» в Тернополі.

Обдурила навіть знахаря

Жертвою холоднокровної шахрайки став навіть досить відомий на Тернопільщині цілитель. Його улюблений онук злякався, що «завалить» зимову сесію. Від однокурсника юнак взнав про «чарівні» знайомства Марії Іванівни. Горе-студент зателефонував до жінки і розповів про свої проблеми. Та уточнила, на якому факультеті і курсі він вчиться, а потім пообіцяла допомогти… майже за дві тисячі гривень. Ясна річ, хлопець без вагань приніс гроші.

Тим не менше, наприкінці грудня 2008 року Андрій випадково зустрів Марію П. біля університетського корпусу. Шахрайка першою впізнала юнака, привіталась і таємничо повідомила, ніби вже прийнято рішення про його відрахування через його «хвости» з більшості дисциплін. На прощання кивнула: «Якщо буду потрібна – телефонуй!» Хлопець злякався: вилетіти з першого курсу та ще після першої ж сесії – ганьба і звернувся до діда. Обережний старий вирішив зустрітись із добродійкою. З виду тендітна і непомітна жінка вміла вдати з себе «круту начальницю». Без зайвого клопоту шахрайка переконала пенсіонера у власній всемогутності, тож цілитель дав онукові 150 євро, аби «здав» сесію. Також під час розмови Марії спитала, чи не хотів би дід, аби онук влаштувався в університет лаборантом. Чоловік зрадів і знову слухняно дістав гаманець.

Час минав, а юнак пропускав заняття, так і не отримавши роботи. «Відповідальна» пані Марія навіть поїхала у містечко, де жив старий, пояснити ситуацію, а заодно спокусити пропозицією влаштувати онука в гуртожиток. На початку квітня вони знову зустрілись. Жінка зітхала: всі вакансії лаборантів зайняті, хіба старшого лаборанта… Так само було і з житлом: за пару місяців кімната в гуртожитку перетворилась на службову квартиру. У родині схаменулись, коли знахар віддав дурисвітці чергову тисячу євро за посаду викладача! Уявіть, люблячого дідуся не зупинило, що пару місяців тому улюблений онук не зміг скласти сесію, а тут раптом – викладач. Таким чином Марія П. виманила у потерпілого понад 69 тисяч гривень.

Загалом же за рік своєї бурхливої діяльності (з липня 2008-го по серпень 2009 року) шахрайка видурила у потерпілих 699 тисяч 712 гривень (варто наголосити: «ревізорка» зрідка брала національну гривню, віддаючи перевагу євро, отож загальний розмір збитків відповідає тогочасному курсу Національного банку). Тож Тернопільським міськрайонним судом було доведено 11 епізодів шахрайства в особливо великих розмірах, хоча насправді від її дій потерпіло значно більше громадян, адже жінка вміла увійти в довіру до цілих родин: хоча про себе майже не розповідала, натомість у жертв випитувала, чим живе сім’я, де живуть родичі, таким чином підшуковувала, в кого та яким чином ще виманити гроші. Потерпілі заявили позов про відшкодування матеріальної шкоди на 768 тисяч 701 гривню!

Майже рік тривав розгляд справи у суді. У підсумку вирок п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна оскаржили обидві сторони: засуджена факти шахрайства не заперечувала, однак не визнала спроби втягнути неповнолітнього у спробу дати хабара. Знизала плечима: хто знав, що хлопцеві немає вісімнадцяти. Занадто м’яким вважають вирок потерпілі та прокуратура.