Чорні… вегетаріанці: житель Тернопільщини вирощує в’єтнамських свиней

Анатолій Терещук із села Киданці Збаразького району вже шість років займається вирощуванням в’єтнамських свиней. За словами господаря, темношкірі поросята мають спокійний характер і мало їдять.

– “В’єтнамців” набагато економніше вигодовувати, аніж звичайних свиней, – зазначає Анатолій Васильович. – За день одна свинка з’їдає до 0,5-1 кілограма сухого корму. Окрім того, вони вегетаріанці, дуже люблять лободу, кропиву, ласують гарбузами, буряками, картоплею. Раз на день обов’язково даю зерно. На літо переганяю їх у вольєр, іноді свинки пасуться у садку. У наших знайомих в Карпатах «в’єтнамці» ціле літо пасуться в горах, самі шукають собі їжу, а ввечері, як тільки господиня постукає каструлею, збігаються на обійстя вечеряти…

Анатолій Васильович каже, що “в’єтнамці” – м’ясна порода. Їх м’ясо соковите, солодкувате на смак і не містить холестерину. За харчовою цінністю його порівнюють із дієтичною індичатиною. Сало – тонке, з м'ясними прожилками та м’якше, ніж традиційних білих свиней, воно радше нагадує підчеревину. Новонароджені поросята важать 200-300 грамів і швидко набирають вагу, пише Нова Тернопільська газета.

– Сальними “в’єтнамці” стають, якщо їх тримати більше року, – розповідає господар. – Звісно, все залежить від годування. Якщо кабанчик “чищений”, то стає жирним, а свинки – м’ясні.

У рік в’єтнамська свиноматка має приблизно три опороси. У середньому вона народжує 8-13 поросят, відтак за рік одна свиноматка може дати 30 поросят. “В’єтнамці” – дуже турботливі, хороші матусі, одні підпускають до поросят людей, інші певний час не дозволяють підходити, але самі чудово дають раду. В’єтнамські поросята також дуже живучі.

– Молока свиноматка має мало, тому малюки швидко починають їсти з корита, – зазначає Анатолій Васильович. — З перших днів вони полюбляють сіно та солому. Загалом темношкірі свинки весь час щось жують. Навіть новонароджені вже прудко бігають і дуже енергійні. Вже на третій день після народження прагнуть вилізти з клітки й просяться надвір. А після “мандрів” подвір’ям, коли добре набігаються, повертаються до льохи і міцно засинають.

Господар зауважує, що темношкірі поросята дуже чисті, не риють землю, як звичайні свині, й зовсім не галасливі. Ще вони прив’язуються до людей, хоча порода й дика. Мають окреме місце для спання, туалету і їжі, завжди дотримуються собою ж окреслених територій.

За розмовою Анатолій Терещук згадав цікаву історію, що трапилася з його знайомим:

– Мій товариш, колишній викладач, який нині мешкає на хуторі, придбав у нас порося. Воно у нього живе, наче домашній улюбленець. Куди б не йшов чоловік, – порося завжди його супроводжує, їсть з рук, ні на крок не відходить, чим би господар не займався. Одного разу чоловік зібрався погостювати у доньки, залишив поросяткові їжу й пішов на автобусну зупинку. То порося знайшло його там… А ще одні знайомі з Тернополя розповіли, що в’єтнамське поросятко в них спить на… дивані, а в туалет ходить у відведене місце, як і решта домашніх тварин.

– Багато людей, які хоча б раз взяли “в’єтнамців”, уже не хочуть звичайних білих свиней, – зауважує господар. – “В’єтнамці” не годяться для бізнесу, якщо мова йде про забій на м'ясо, бо не набирають великої ваги, але їх дуже вигідно тримати для себе. Особливо часто у нас беруть поросяток дачники, адже на осінь вже мають готову свиню. Ще одним із беззаперечних плюсів свиней цієї породи є те, що їм не потрібно робити щеплень, вони надзвичайно живучі завдяки своєму природньому “дикому” імунітету. Місячне поросятко коштує в межах 250-300 грн.

Нині Анатолій Терещук, окрім «в’єтнамців», зайнявся вирощуванням породи “кармалів” – це схрещені білі з в’єтнамськими свинями. “Кармали” відзначаються спокійним характером, стійким імунітетом, ну, і звісно, іншою мастю. А ще вони мають добрий апетит, а тому швидко набирають велику вагу.