Тернополяни на театральному фестивалі втікали від реальності

Цей фестиваль є чи не найповажнішим та найшановнішим  серед усіх театральних фестивалів України, та й не дивно, адже Тернопіль давно вважається театральною столицею.

Показати свої роботи цього річ сюди з’їхались театральні колективи зі Львова, Волині, Коломиї, Хмельницького та Полтави. Тернополяни ж представлять на розгляд публіки комедію «Занадто одружений таксист»,  також в останній фестивальний день на малій сцені можна буде переглянути роботу студентів театрального відділення інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету.

Вони зіграють виставу за п’єсою Валерія Шевчука «Вода життя». На жаль, через брак коштів цього року денна сцена не функціонуватиме, пише Тернопільська липа.

Розпочався фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» романтичною драмою «Втеча від реальності» за п’єсою сучасного київського автора Тетяни Іващенко. Її постановку здійснив режисер Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича Влад Сорокін.

Сцени з життя молоді. Гострота проблем, поставлених у п’єсі, нікого не залишає байдужим – ні молодих глядачів, ні старих. Справді, наркоманія – це біда сучасності, яка в однаковій мірі торкається всіх. Але талант драматурга, вміння подати гостроту проблеми через повноцінні характери й правдиві життєві колізії значно розширили рамки тематичної актуальності.

Історіями про життя, покалічених наркотиками, рясніють шпальти газет. Відчувши актуальність теми, драматург спробував відобразити емоційний бік сучасного життя з його негативними моментами, до яких ,ми, на жаль, стали звикати. Замовні вбивства, збут наркотиків, проституція, прибутки тіньового бізнесу, нардепи з темним минулим і сьогоденням. Прийшов час, коли ці реалії дійсності стають предметом мистецтва. І на сцену просяться такі речі, які раніше вважалися негідними уваги театру.

Вистава сприймається як цілісне художнє полотно, складові якого вивірено підігнані один до одного. Вдале пластичне рішення(балетмейстер-постановник Сергій Дмитрієв), з органічно вплетеними у драматичну дію елементами, оживляючими його сучасними ритмами, манерою руху, танцями. Музичне оформлення також специфічне – це вам не спеціально написана для п’єси музика, а хороша підбірка сучасних хітів: тут і Adele, і Christina Aguilera, і Pink. А композиція гурту The Prodigy «Omen» стала своєрідним саундтреком вистави.

Напружена психологічна реальність сюжету відчулась з перших хвилин вистави. Молодий поет Єгор підкорює своїми віршованими рядками Сніжану. Вона захоплена ним з палкістю першого кохання, проте ще не здогадується, що її хлопець знаходиться в героїновому полоні, де скоро опиниться і вона сама. Інша сюжетна лінія зіштовхує мати дівчини, відому журналістку Ірину Василівну з депутатом Павлом Сергійовичем. Ірина Сергіївна веде журналістське розслідування про нелегальне виробництво наркотиків на підприємстві депутата. Ще одна важлива особа – Нарком. Хлопець займається розповсюдженням наркотиків з «чорних» лабораторій Павла Сергійовича серед молоді у нічному клубі. Щоб збільшити розміри продажу Нарком використовує всі доступні методи.

Фінал вистави геть не казковий у сенсі щасливого кінця. Журналістка вбита, її дочці Сніжані вже не вирватися з наркотичного полону. Розірвалися вітрила її романтичного корабля, який обіцяв подорож до щастя. У нічному клубі продовжує кружляти розгульне життя та наркоманія.

Реальність або втеча від неї –  тут уже кожен вирішує для себе.