Загадкова ДТП у Тернополі: родина загиблого домоглася 160 тисяч грн моральної шкоди

У страшній і загадковій аварії наприкінці 2008 року загинув заступник директора державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Лише тепер дружина і син покійного отримають моральну компенсацію за загибель рідної людини. І сплачуватиме її згадане державне підприємство. Слід зауважити, що «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» прагнув уникнути сплати моральної компенсації родині покійного і оскаржував судові рішення аж до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Та і у касаційній інстанції потерпів фіаско – минулого місяця ухвалою Вищого спеціалізованого суду підтверджено: підприємство має сплатити родині моральну шкоду.

Принагідно зауважу: упродовж останнього часу «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» часто є стороною у судових цивільних справах. Так, чимало працівників підприємства оскаржували звільнення, дисциплінарні стягнення. Підприємство затаїло неприязнь до журналістів і позивалося до місцевих ЗМІ за образу честі, гідності, ділової репутації. Втім, нічого не добилося – Феміда стала на бік свободи слова,пише газета Свобода.

Свого часу ДТП, що сталася на вулиці Степана Будного в обласному центрі, набула чималого розголосу. Службовий легковик марки «DAEWOO Nubira» зіткнувся з припаркованим на узбіччі невстановленим вантажним автомобілем, внаслідок чого пасажир іномарки – заступник директора ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» загинув. В інтернеті поширилася інформація: за кермом «DAEWOO Nubira» був не хто-небудь, а тодішній директор згаданого підприємства. І хоч за досі не спростованою офіційною версією, за кермом був водій підприємства, який оформився на роботу за кілька днів перед аварією, той факт, що слідство неодноразово поновлювали у зв’язку із зверненнями, у тому числі народних депутатів, свідчить принаймні про неоднозначність ситуації. У березні минулого року вдова покійного повідомила місцевому виданню про «підставного водія» та про справжнього винуватця. Втім, ця публічна викривальна заява не вплинула на результат розслідування. 19 листопада 2012 року винесено постанову про закриття кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за відсутністю в діях водія (того, кого вдова вважає «підставним водієм») складу злочину.

Якщо так, то нехай підприємство відповідає за дії свого працівника-водія – цілком логічно вирішила сім’я загиблого і звернулася до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди. Цей позов було заявлено до ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта». Адже на момент ДТП водій перебував із підприємством у трудових відносинах, а службова іномарка була застрахована страховою компанією «Оранта».

Підприємство «відхрещувалося» від претензій позивачів, наполягаючи, що ДТП сталося у позаробочий час, і водій їхав на машині в особистих цілях, до того ж без дозволу власника машини, тобто підприємства. А оскільки законодавством передбачено: юридична або фізична особа відшкодовує збитки, завдані її працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків, то, мовляв, підприємство не несе відповідальності, бо водій на момент аварії не виконував трудові обов'язки. У ході судового розгляду таку позицію відповідача було спростовано, і усі три судові інстанції дійшли висновку: сплачувати матеріальну та моральну шкоду позивачам мають саме ДП та «Оранта».

Гадаю, читачам корисно ознайомитися з правовими обгрунтуваннями судових рішень, адже на конкретному прикладі зрозумілішими стають норми законів, які регулюють ситуації, пов’язані із наслідками дорожніх аварій.

Отже, хто може претендувати на відшкодування моральної шкоди, якщо в аварії загинула людина? Згідно ст. 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Треба знати, що автомобілі – джерело підвищеної небезпеки. Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Хто відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки? Особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З вище наведеного стає зрозумілим, чому родина заявила позов не до водія, а до підприємства, адже саме підприємство є власником джерела підвищеної небезпеки. Суд дійшов висновку, що водій керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору, в зв'язку з чим не може вважатися особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а тому не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відтак суди вирішили стягнути з ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" відшкодування родині загиблого на суму 160 тисяч гривень, з компанії «Оранта» - майже 10 тисяч гривень.