Рівненський журналіст розповів про свої враження від Майдану у Тернополі

- Багато рівнян із захватом спостерігали за піднесенням і настроями в Тернополі, де чи не найбільше на Західній Україні підтримали євроінтеграційні прагнення. 

 Про це розповів кореспонденту “20 хвилин” рівненський журналіст Володимир Миколайчук. 

Чоловік на вихідних у справах перебував у Тернополі. Побачене на місцевому майдані співрозмовника не залишило байдужим.

- Що саме вразило?

- Думаю, тернополяни за організацією свого пікету ледь не наздогнали Львів, який традиційно вважали патріотичним містом, - вважає Володимир Миколайчук. - Думаю, що це завдяки розвинутому студентському самоврядуванню. А в Рівному його майже немає. Студенти одного з великих університетів, щоправда, приватних, взагалі не долучалися до масових заходів. А лідери з інших, таке враження, що не координували свою роботу. Це ще раз підтверджує відсутність лідера, який би зміг об’єднати молодь.

У вашому місті вперше впадає в око краща організація “польової кухні”. Бачив, як біля армійського намету готують їжу, гарячі напої. А у Рівному активісти харчуються бутербродами та закрутками.

Сподобалося, що на сцені між виступами місцевих депутатів і політиків співають тернопільські виконавці. Це якось надихає та розбавляє палкі, майже революційні, заклики. Адже серед людей, які приходять, чимало тих, хто щиро вболіває за євроінтеграцію, але не хоче чути політичну тріскотню. Тож музика, як помітив, їх непогано підбадьорює.

Ще зауважив, що тернопільський Євромайдан завдяки місцю дислокації схожий на політичний клуб дебатів. Бачив чимало старших людей, які на лавочках жваво обговорювали останні події. Причому, якось душевно та інтелігентно це виглядало, без сварок, конфронтації та зневаги. А поруч, тримаючись за руки, гуляла молодь.

- Як проходить Євромайдан у твоєму місті?

- На жаль, євромайдан у Рівному розташовався за 50 метрів від центральної дороги, повз якої щодня проходять тисячі рівнян, - пояснює журналіст. - Думаю, багатьох дратує три намети опозиційних партій, які ніби хочуть “примазатися” до ініціативної молоді. Адже, здається, ніхто з рівненських політиків не проводить там морозні ночі.

Для мене показово те, що на Євромайдані майже немає молодих лідерів, які піднімали громадськість у 2004 році. Здається, вони просто розчарувалися в тому, чим закінчилася помаранчева революція. Маю на увазі гризню лідерів у боротьбі за владу, коли забулися всі ідеали, за які люди стояли на майдані Рівного та столиці.

Вочевидь, навчені гірким досвідом, у нашому місті вони мляво підтримують Євромайдан. Показовий факт - кількість людей, які прийшли на майдан в суботу вранці - після нічного побиття “Беркутом” активістів у столиці. Об 11 там стояло 20-30 осіб, третина з яких - місцеві опозиційні депутати. Були палкі дебати та заклики їхати на Київ. З першого разу нічого не вирішили, бо чекали “вказівки зі столиці”. Зібралися о 13.00 та вирішили, що політичні осередки опозиції будуть вести своїх активістів. Майдан вирішили залишити, але там "прописалися" зовсім молоденькі студенти. Тобто, ті, хто найменше переймалися власними “шкурними” інтересами та вигодою від останніх подій.

- Що думаєш про останні події у країні?

- Мені здається, що нам усім бракує толерантності та поваги один до одного. Чимало рівненських активістів Євромайдану ведуть себе досить агресивно. Вони не хочуть чути людей, які проти революційних настроїв і бажання все в країні зруйнувати. Таких називають словом “регіонали”, яке набрало зневажливого значення.

Я на Майдані не бачив представників ділових кіл, за виключенням кількох підприємців. Адже такі люди знають, як тяжко налагоджуються контакти і як легко революція може все зруйнувати. Вони хочуть в Євросоюз, але не реваншистськими настроями та шашками, як це зробили більшовики в 1917 році.

От читав, як відбуваються мітинги та страйки в Німеччині. На 7 ранку сходяться люди з плакатами, причому разом стоять прихильники та противники. Вони дискутують, але ніхто не ображає думку іншого. До 9 год усі ідуть на роботу, бо розуміють, що від зупинки підприємств програє країна, кожна сім’я зазнає збитків… Після 17 знову прийшли під стіни установи, яку пікетують. Висловили свою позицію і о 19 год знову пішли додому, до рідних.

А у нас як? Тільки й чути: “Перезавантаження влади!”, “Революція!”. Мені це нагадує пісню Ігоря Талькова, у якій він співав: “Он ушел воевать за народную власть со своим же народом”.

Історично склалося, що Україна - двомовна, а тому в жодному разі не варто розгортати конфронтацію в суспільстві, щоб його не розколоти більше. А політики знову ділять українців на прихильників і противників Євромайдану. Для чого? А тому, щоб отримувати дивіденти та прихильників. Адже якщо нація буде толерантною, українці поважатимуть один одного та житимуть у злагоді, тоді їх не будуть цікавити популістські заклики, а окремі політики позбудуться електорату...