• Головна
  • Життя подалі від цивілізації: у тернопільській сім’ї, яка переїхала у село і купила глиняну хату, народилася четверта дитина
18:00, 26 грудня 2013 р.

Життя подалі від цивілізації: у тернопільській сім’ї, яка переїхала у село і купила глиняну хату, народилася четверта дитина

Тернополяни Дарія та Володимир Горони разом із своїми трьома дітками — 8-річною Яною, 6-річним Ярославом та 2,5-річним Марком поміняли місто на село Іванківці Зборівського району.

Цими днями у родині Горонів сталася приємна подія — народилося ще одне дитятко. Дарія поки що ще у пологовому, а Володимир сам на господарці. Нові клопоти аж ніяк не змусять подружжя відмовлятися від сільської романтики — немовлятко привезуть у затишний будиночок під лісом.

— Головне, щоб вдома було тепло і затишно на душі! — усміхається Дарія. — І щоб поруч були найрідніші люди!

Навесні цього року вони купили глиняну хатину за 5,5 тис. доларів, а за літо поруч звели ще й дерев’яний будиночок площею 24 кв. м. Іванківці за 20 км від обласного центру, однак, долаючи розбиті дороги до села, здається, що повних 50.

— Ми шукали будинок подалі від Тернополя, від цивілізації, де є гарний ліс, де люди тримають корів, — каже Володимир.

— Наш переїзд — не раптове рішення: ми давно цікавилися екологічним житлом, а тут трапилася така пропозиція, тож зібрали речі й переїхали, — розповідає Новій Тернопільській газеті Дарія. — У принципі нам не було що втрачати — ми наймали житло, тому такі зміни тільки на краще.

Володимир займається спортивним туризмом, Дарія — керівник групи підтримки грудного вигодовування “Смак дитинства”.

— Правда, ми дещо ізолювалися від суспільства, однак надолужуємо спілкування через інтернет, та й до міста часто їздимо до бабусі та друзів. Сільська маршрутка щодня здійснює 12 рейсів, — продовжує Дарія. — Яна — другокласниця, після переїзду ми її віддали до Чернихівської школи, що за 4 км від Іванківців — трохи далеко добиратися, але дітей возить шкільний автобус.

Зимують Горони у дерев’яному двокімнатному будиночку, від холоду рятуються електричними обігрівачами, їсти готують у пароварці, бо наразі газ до будівлі не підвели.

— З глиняної хати довелося тимчасово утекти, бо “атакували” миші, — каже Володимир. — Навесні добудуємо хату, зробимо ремонти.

— Маємо 25 соток землі, цього року ще нічого не садили, але навесні зробимо грядки, посадимо сад, — додає Дарія. — Сільське життя — справжня благодать: готую їсти на вулиці, мию посуд, перу, а діти тим часом бавляться біля мене на свіжому повітрі.

Життя подалі від цивілізації: у тернопільській сім’ї, яка переїхала у село і купила глиняну хату, народилася четверта дитина, фото-1
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Оголошення
live comments feed...