Не стало Людмили Гурченко

Народна артистка СРСР Людмила Марківна Гурченко була харків’янкою. В її біографія було все –  війна і пісня, повоєнна юність і театр, комедія і драма, естрада і кіно. Зовні її життя здавалося легким і яскравим як «Карнавальная ночь». І лише найближчі знали, якою була  її «Дорога правды»  и «Женское счастье». «Любимая женщина механика Гаврилова» була неповторною і геніальною.

Граючі найрізноманітніші ролі, була різною і залишалася собою. Глядачі любили Людмилу Марківну щиро – так, ніби кожний  ділив з нею «Вокзал для двоих».
Все, чого не вмістила сцена, Людмила Гурченко сказала у своїх книгах "Мое взрослое детство", "Аплодисменты", "Балет жизни", "Люся, стоп!".

Нам залишається лише пам’ятати її – такою.

В кожній ролі вона була органічною

Така листівка - фото юної Людмили Гурченко - зберігалася серед листів моєї мами.

Вона вміла радіти життю

Така сильна і така вразлива жінка

Комедійні ролі були популярними, а драматичні відвертими

Кадр з фільму "Старі шкапи"