Щоб побачити сонце, треба підняти голову

Це фото квітучого дерева з Нідерландів, надіслане колишньою тернополянкою,  окрім щирого захвату  викликало щемну тоску з огляду на скупу нашу весну. З місцевих квітів – лише червонокнижні підсніжники, а на деревах ще не набрякли бруньки…

Хоч сонце в нас одне, і Тернопіль знаходиться південніше Ендховена.

З переважаючих кольорів – сіро-коричневий. Тоска…

«Од такої тоски сопілками стають кістки» - писала Оксана Забужко.

Але згадалося, що декілька останніх днів і в Тернополі були сонячними.

Сонце!

Сонце в нас справді одне.

Але сонце – воно далеко.

Між нами і сонцем – безліч важливих справ і справедливих турбот, холодні стіни, модні євровікна, двері старих тролейбусів, сертифіковані сонцезахисні окуляри.

Проте  спроба побачити сонце крізь камеру мобільника виявилася цікавою.

Фото Олени ван де Керкхоф, Ендховен, Нідерланди. Весна.

Сонце несміливо сходить над містом

І вже за хвилину пробує силу променів на сонних очах тернополян

Оглядає тернопільські довгобуди

Розправляє плесо ставу

Блукає між трьох ялин, а потім виходить на дорогу - підвезіть!

Легко проходить крізь сітчасту огорожу

Сідає відпочити між міцних гілок клена

Засвічує вуличні ліхтарі

А тоді іде на захід і сміється - на добраніч! А в нього ще багато сонячних справ...