Квіти, квіти, квіти - для продавців штучних квітів зараз гарячі дні. Найдешевша кольорова галузка коштує 6-8 гривень. Є і по 20, і по 50, і по 100 грн, і дорожчі. Усі квіти - імпортні, отже, перед святами ми стимулюємо зарубіжного виробника.
Люди купують вінки та букети, щоб покласти їх до могил своїх близьких, адже скоро на гробах відбуватимуться відправи.
А потім ці ж букети, віночки, гірлянди квітів з пластика і штучного волокна, але вже вицвілі, брудні і зім'яті, лежатимуть купами на цвинтарних смітниках. Тернополяни щороку сплачують по 1 гривні на благоустрій міських кладовищ, отже, сміття згодом вивезуть. Може, в Малашівці на звалище, може - ще кудись. Оберемки штучного матеріалу будуть довго ще погіршувати нашу екологію.
Поклонитися могилам - не лише традиція наша, це наш обов'язок святий. Але набагато важливіше усіх пам'ятників і штучних квітів - щира молитва і добра пам'ять за померлими, а також безкорислива допомога нужденним, благодійність.
На Заході з`явилася ще одна форма вшанування пам'яті про дорогих людей - у визначеному місці в сквері чи парку встановлюють лавочку з табличкою, на якій написано щось на кшталт "ця лава встановлена в пам'ять про городянина NN, що жив поруч з нами, працював готельному бізнесі і мав добре серце". А на цвинтарі встановлюється лише скромний хрест чи надмогильна плита із викарбуваним ім'ям.
Декілька років тому одна сільська громада на Тернопіллі вирішила, що краще посадити на могилах хоч скромні, але живі квіти, а кошти, які кожна родина планувала виділити на вінки та букети, передати на доброчинність.
Не варто сліпо копіювати чужий досвід чи применшувати наші звичаї. Варто подумати, чи дійсно ми, приходячи на цвинтар, думаємо про спокій наших предків, чи змагаємося подумки - чия могила краща?
