Єдиний в Україні музей годинників діє на Тернопільщині

Єдиний в Україні музей годинників працює у Романовому Cелі Збаразького району на Тернопільщині. Такою експозицією могло би пишатися будь-яке українське місто, тим паче, що годинникових музеїв у нас не так вже й багато, але власниця колекції Надія Сіньковська вирішила зробити постійну експозицію у маленькому населеному пункті.

Колекцію часомірів багато років збирав нині покійний чоловік пані Надії – Володимир. За надзвичайну відданість годинниковій справі друзі називали його майстром від Бога. Із першим годинником Володя розібрався у 13 років, полагодивши сусідчин будильник. Можливо, саме тоді й збагнув «душу» хронометрів. Вивчившись у Тернополі на майстра, Володимир Сіньковський як кращий учень після закінчення навчання отримав запрошення працювати викладачем училища у щойно відкритому відділенні годинникарів.

Разом зі студентами створив спеціальну майстерню та почав шукати по селах антикваріат. За життя Володимир Сіньковський мав справу із безліччю механізмів: наручних, настінних, кишенькових, електронних, кварцових, авіаційних, корабельних… У 80-х роках минулого століття зумів полагодити несправну фантастику тих часів – японський хронометр на сонячних батареях. А найдавнішим за випуском годинником, з яким впорався Володимир Олександрович, був механізм 1812 року.

– Годинники з часом мають властивість помирати, – каже син Володимира Сіньковського – Ростислав, який теж має освіту годинникаря. – Батько хотів, щоб люди не забували, які хронометри були раніше, як вони працювали. Він купував навіть розбиті механізми, шукав корпуси до них, ремонтував, і вони оживали. У Романовосільському музеї є годинники різних марок і типів, однак найціннішу частину своєї колекції Володимиру Сіньковському довелося продати краєзнавчому музею – потрібно було утримувати сім’ю.

Та й досі у сільській експозиції можна натрапити на унікальні речі – годинник-тиждень, який має окремий корпус і ремінець на кожен день тижня, або глибинний у формі еталевої трубки, що використовується під час видобутку нафти. Є тут також повна збірка «зозуль», яких вже не виготовляють.

– Я вдячний Володі за те, що впустив мене у свій світ, – розповів Свободі тернопільський колекціонер старожитностей Михайло Гросуляк, друг і кум Володимира Сіньковського. – Володя був неординарною людиною, ще у 1980 році створив перший музей годинників в актовому залі сімейного гуртожитку побуткомбінату. Він помер від інсульту молодим, після того, як дізнався, що в училищі закривають годинникове відділення, бо звик віддавати себе людям, а тут раптом став непотрібним.

Книгу Володимира Сіньковського збирається видати його вдова. Це ґрунтовна розповідь про марки часомірів, історію створення, ремонт і способи вдосконалення механізмів.