«Народжу дитину – і три роки матиму на неї гроші»

«Народжу дитину – і три роки матиму на неї гроші»

Все частіше у судах розглядають справи матерів-убивць власних дітей

…У свої 26 Марія П. має шестеро дітей. Точніше, мала. Найменшого сина минулого року в ніч на 26 грудня не стало: п’яненька горе-матір випадково його задушила – уві сні ненавмисно притиснула дитину до ліжка, перекривши немовляті дихання. Коли вранці протверезіла, маленьке вже й посиніло. Зараз жінка ніби щиро кається, але дитини це не поверне. А за фактом убивства з необережності (ч. 1 ст.119 КК) та злісне невиконання батьківських обов'язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК) прокуратурою Тернопільського району порушено кримінальну справу. Також слідством встановлено, що останні півтора року після смерті чоловіка жінка взагалі не займалась вихованням своїх дітей, зазначила заступник прокурора Тернопільського району Лілія Матієк.

Яблучко від яблуньки

Зрештою, чого дивуватись: саму Марію виховувала мати-алкоголічка. І ще невідомо, що першим покуштувала тоді маленька – материнське молоко чи оковиту. Згодом ледве закінчила вісім класів, як «пішла в люди», точніше, вийшла заміж. Новостворена родина не була зразковою, а сімейне вогнище ледве жевріло завдяки періодичним порціям горілки, що підливав благовірний. Жили вони у старій хаті батьків чоловіка в селі неподалік Тернополя, але єдиним надбанням за майже 10 років спільного життя стало четверо дітей. Як не дивно, але молодиця продовжувала народжувати й після смерті своєї дорогої половини, тож сусіди поза очі іронічно перешіптувались: «Що то за мати, дітей розкидала по інтернатах!»

І справді, старші виховувались у приватному дитячому будинку «Пресвята родина» благодійного фонду «Карітас», а п’ятий, менший на той час, – у «Малятку», сама ж горе-матір тільки й знала, що розважатись з пиячками-чоловіками за отримані на виховання дітей гроші. Так, виявляється, таке можливе: жінка отримувала матеріальну допомогу, хоча діти жили не з нею, а по інтернатах, проте офіційно вона повинна була забирати їх на вихідні додому. Зрештою, в самому інтернаті зітхали: «Краще вже нехай діти лишаються у нас, ніж два дні будуть сидіти, холодні і голодні, зачинені вдома». Річ у тім, що мати-зозуля на жодній роботі довго не трималась, незважаючи на вже не юний вік, у неї, певно, навіть трудової книжки не було, виживала, як було зазначено вище, завдяки призначеній допомозі на дітей, по суті, досить справно заробляла на цьому, поставивши материнство на такий собі конвеєр.

За розвагами та пиятикою молода вдовиця навіть не оформила для дітей пенсії по втраті годувальника та успадкованого від померлого чоловіка майна і земельного паю, і зараз виникла загроза, що діти не матимуть навіть даху над голівками і копійчини за душею.

До речі, це провина не тільки Марії П., підкреслила Лілія Матієк, адже багатодітна родина перебувала під супроводом Тернопільського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Всупереч ст. 15 Закону «Про соціальні послуги», працівники служби, не з’ясувавши всіх обставин, письмово не попередивши жінку, буквально за день до смерті дитини на своєму засіданні вирішили припинити шефство над родиною П. «Вказані дії є незаконними, а тому опротестовані прокуратурою Тернопільського району».

Незабаром горе-матір стане перед судом за ненавмисне вбивство власного сина, але ж у неї лишається ще п’ятеро малолітніх дітей, і саме соціальні служби повинні потурбуватись, аби хоч ці малі успадкували батьківський дім та землю.

Дитина, мов щеня, підбирала хліб по закутках

Цей випадок нагадав минулорічну кримінальну справу, розглянуту Тернопільським міськрайсудом. Щоправда, тоді матір померлої дівчинки засудили до 3-х років позбавлення волі, а її батька – до чотирьох. Але й обвинувачення були тяжкі: за висновком судово-медичної експертизи, дитину просто заморили голодом. У свої 3 роки вона важила, як однорічна дитина, не могла не тільки говорити, навіть сидіти чи пересуватись. Коли була дуже голодною, лише тихенько скавчала – боялась стусанів та побоїв від «найрідніших» у світі людей – батьків-садистів. Вже у суді горе-матір замість виправдань, чому її діти хворі і голодні, впевнено заявила, що півторарічна дитина повинна їсти сама і ті ж харчі, що й дорослі. Мовляв, тому вона доньці каші не варила, а годувала супом. Та як же годувала, якщо смерть дитини помітила через добу?! Більше того, тішилась, що маля так міцно спить у колясці на свіжому повітрі (трагедія трапилась у серпні) та не дратує її своїм плачем.

Так вже збіглося, але цю «героїню» також звати Марія. Проста дівчина з Городища Козівського району після закінчення школи приїхала у Тернопіль, влаштувалась продавцем на ринку, торгувала квітами. Незабаром познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, на той час вже судимим за пограбування Олександром З. Однак цю сторінку своєї біографії чолов’яга не поспішав їй відкривати, як і те, що вже був одруженим, але дружина від нього втекла та забрала трьох дітей. Треба відверто сказати, дівчина так хотіла заміж, що й не дуже розпитувала, що привело уродженця Дніпропетровщини на Західну Україну.

Якийсь час Сашко працював таксистом у приватній фірмі. Вже коли у подружжя народилось двоє дітей, був звільнений, бо працівники ДАІ на 3 роки відібрали водійські права за керування у нетверезому стані. Саме діти їх і виручали – у 2008-му жінка отримала 3 тис. 400 грн. одноразової допомоги після народження меншої дитини, згодом протягом року держава виплачувала спочатку по 450 грн. кожного місяця, а потім рік відповідно по 90 грн. і рік – по 130 грн. Сім’я у Тернополі знімала квартиру, відтак грошей на прожиття не вистачало. Сашко ж іти працювати не поспішав, пиячив з ранку до ночі, знущався над дітьми.

Неодноразово вплинути на жінку намагалась її сестра Світлана, яка зі своєю родиною мешкала неподалік, однак подружжя грубо відрубувало: «Не лізь, це наші діти, ми самі знаємо, як їх виховувати». Жаліючи дочку, її батько-пенсіонер запропонував їм пожити у нього, сказав: «Картопля, городина у мене своя, часом якусь курку заріжемо, проживемо якось і копійку зможете відкласти». Ідилія тривала, поки дідусь не повів онука до місцевої фельдшерки. Та оглянула дитину і порадила терміново звернулись у лікарню лікувати малого від рахіту і ще десятка недуг. Адже у свої 3 роки хлопчик майже не говорив і ледве ходив, часто плакав та скаржився на болі у животику.

Коли ввечері старший чоловік передав свою розмову дочці, вічно п’яний зять побив його та наказав не лізти у чужі справи. І хоча молоді постійно скаржились на нестатки, Марія швидко зібрала речі, і родина на таксі повернулась у Тернопіль.

Злодійський бізнес матері

У суді на питання, чи вона десь працює, підсудна гордо повідомила, що займається бізнесом. Вона насправді намагалась заробити, де тільки було можливо. Однак як на ринку торгуватимеш, коли маленький син під ногами сидить і дихає пилюкою? От і доводилось лишати дитину на вже зранку п’яного чоловіка. Сусіди часто бачили, як голодний 5-річний хлопчик цілий день тиняється по двору, виходить на вулицю, підбирає після бродячих псів та їсть хлібні шкуринки. Озираючись, хтось із сусідок пригощав хлопчика пиріжком чи яблучком і наказувала: «Татові не кажи». Мати вважала, що в сина ДЦП, але лікарям його не показала. Коли після смерті сестрички Тарасика віддали у дитячий притулок, вже через тиждень хлопчик почав чіткіше говорити, та головне – навчився гратися з дітками, перестав боятися.

Щодо його сестрички, названої на честь батька Олександрою, то саме татусь перетворив її життя на пекло – цілий день вона тихенько плакати у мокрих пелюшках, поки з роботи не прийде та не нагодує матір. Як згодом з’ясувалось, більшість сусідів навіть не знали, що в родині є ще одна дитина – постійно голодна дівчинка росла, мов горох при дорозі – хвора і немічна.

Зрештою, матір почала збирати та здавати порожні пляшки – оце і була її «підприємницька діяльність». За день, розповіла у суді, заробляла десь 50 грн. Та не тільки цим заробляла на життя. Вже коли вона перебувала у тюрмі, було встановлено її причетність до крадіжок дитячих візочків та колясок. Тож до 3 років новий суд додав ще декілька. Тепер вони з чоловіком вийдуть, коли син буде школярем. Та чи захоче дитина назвати їх батьками? Навряд чи, адже вони дали йому життя, але відібрали здоров’я…


"Номер один"
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

Коментарі