«У Криму нам погрожували засланням до Сибіру…» – кримська татарка, яка з дітьми переїхала жити на Тернопільщину

Кримська татарка Ельвіра з трьома дітьми та чоловіком-німцем перебралися жити на Тернопільщину.

 «Ельвіру шукаєте? Вони в передостанній хаті поселилися…» — кажуть мешканці вулиці Личаківської, що у Білій Тернопільського району. Уже тиждень, відколи кримська родина приїхала до села, до неї прикута особлива увага. Щоб підтримати біженців, люди несуть продукти, одяг, а особливо намагаються підтримати морально — розуміють, як нині важко кримчанам, котрі проти російської окупації.

Під вікнами їздили БТРи

На подвір’ї весело граються троє діток — таке враження, що вони тут жили завжди. «Ви до нас? — запитують. — Мама з татом поїхали до магазину. Скоро будуть…» «Подобається вам тут?» — цікавимось. «Так! Сусіди нам іграшки подарували», — тішаться. Невдовзі під’їжджає легківка з іноземними номерами. Виходить чорнява симпатична жінка з пакунком, до водія підбігають діти — він дає їм по пакетику драже у шоколаді. Малеча радіє, пише Нова Тернопільська газета.

Ельвіра Куртмулаєва та її цивільний чоловік Майк Кейн, німець за національністю, запрошують до хатини, яку їм щиро надала для тимчасового проживання місцева родина. 33-річна Ельвіра — кримська татарка, приїхала потягом до Тернополя з трьома дітками 22 березня. Кілька днів мешкали у готелі «Братислава», потім гостювали в одній тернопільській сім’ї, а оскільки Куртмулаєви вирішили не повертатися до окупованого Криму, то місцеві активісти Майдану підшукали їм прихисток у Білій.

— Непросто було прийняти рішення про переїзд, адже у Криму залишилися мої батьки, сестри, але я хвилювалася за дітей. Страшно було — під вікнами їздили військові машини, БТРи, кримські татари ночами охороняли наші масиви у Білогорську, — розповідає Ельвіра. — Я боялася сама залишатися на квартирі. «Ви вже сумки зібрали? Скоро вас до Сибіру почнуть відправляти!» — погрожували прихильники Росії. Потім одного кримського татарина замордували, палили будинки наших людей… Майк був у Німеччині, я йому розповідала про ситуацію, тож він порадив їхати в Західну Україну. «Якщо Крим увійде до Росії, то там буде важке життя», — казав.

«Майк не побоявся, що у мене троє дітей…»

Три роки тому Ельвіра розлучилася з першим чоловіком, з того часу сама виховує діток. Найстаршому Ленуру нині 8 років, Зарінці — 6, а Девлету — 5. Майк кілька разів навідувався до них у Крим, приїхав зустріти їх й до Тернополя.

— Мій перший чоловік Ріфат випивав, піднімав на мене руки, не дбав про дітей, — зітхає Ельвіра. — Ми тоді мешкали у Красногвардійську. Прийду з роботи, а він п’яний… Я довго терпіла, але якось, коли ми гостювали у моїх батьків, він так напився, що я вирішила вже не повертатися до нього. З Майком познайомилася ще у Красногвардійську. Він мав там хату, жив із росіянкою, але у них щось не склалося. Я бачила, що він заглядається на мене, але думала, що просто шкодує. Не раз заходив до нас, якось дав нам шість гусок, бо займався птахівництвом. Бувало, захищав мене, коли Ріфат розпускав кулаки... Я не любила Ріфата, жила з ним задля дітей, доводилося вночі втікати з хати, і Бог пошкодував мене — подарував зустріч із Майком. Тепер я щаслива жінка! Люди мене не осудили, а Ріфату казали, що продав свою жінку і дітей за пляшку горілки.

Ельвіра і Майк спілкувалися через інтернет. Закоханий німець час від часу передавав їй гроші на утримання дітей.

— Майк від мене старший на 16 років, каже, що я припала до душі з першого погляду, — продовжує Ельвіра. — Діти полюбили його, як рідного батька. Коли Майк їде до Німеччини, Девлет плаче за ним. «Треба купити черевички дітям», — каже мені Майк. А днями придбав для Ленура зошити, ручки та інше шкільне спорядження. Він дуже добрий і щирий, не побоявся взяти мене з трьома дітьми.

Моляться Аллаху біля… ікон Ісуса і Богородиці

Куртмулаєви помалу приживаються у хатині в Білій. Власники помешкання мають інше житло, тож радо прийняли гостей із Криму.

— Коли ми їхали з Криму, люди казали, що у Західній Україні на нас будуть косо дивитися, обурюватимуться через російську мову, — згадує Ельвіра. — На душі мені було неспокійно, але коли ступила на перон тернопільського вокзалу, відчула легкість і велику радість. Тут дуже добрі і гостинні люди!

У перші дні мешканці Білої принесли кримській родині картоплю, закрутки, яйця, одяг для дітей, бо привезти з собою все необхідне у них не було змоги.

— Тут є три кімнати, газ, велике подвір’я — діти мають де бігати,— каже Ельвіра. — У перший вечір я приготувала святкову вечерю — натушкувала картоплі з цибулькою та курячими стегенцями. Щоправда, ще бракує каструлі, готую у глибокій сковорідці. Майк дуже допомагає нам — купує фрукти, рибу, м’ясні вироби. Я наразі не отримую жодних соціальних виплат, бо потрібно стати на біржу, оформити усі документи, але головне, що я з дітьми у безпеці.

Ельвіра — мусульманка, нині щовечора молиться з дітьми до Аллаха біля… ікон Ісуса і Богородиці. Каже, що в жодному разі не зняла б зі стін ікони, адже поважає традиції і почуття християн.

— Ми вже трохи гуляли Тернополем, я бачила багато церков, тут дуже віруючі люди, — каже Ельвіра. — Соціальний працівник познайомила нас з містом, показала, де ринок, запросила до цирку. Ленур уже кілька днів ходить до школи у Білій, вчителі та учні дуже гарно його прийняли.

Майк лише на тиждень-другий приїхав підтримати Ельвіру, невдовзі знову поїде до Німеччини, бо там у нього бізнес — вирощує бійцівських півнів.

— Ми в Криму подали документи, аби розписатися, але не встигли, — каже Ельвіра. — Будемо радитися тут у міграційній службі, як у нинішніх умовах можна буде оформити шлюб. Майк — колишній військовий, служив у Французькому іноземному легіоні, має сина від попереднього шлюбу. Він хотів би забрати мене з дітьми до Німеччини, але якщо щось не вдасться з документами, то купить хатину на Тернопільщині, можливо, почне тут розвивати свій «півнячий» бізнес. Майк дуже любить Україну, вболівав за Майдан, української мови, щоправда, ще не вивчив, трохи знає російську, але, думаю, на Тернопільщині, в українському патріотичному середовищі, швидко освоїть!