Прості люди із села на Тернопільщині зуміли привернути увагу всеукраїнських ЗМІ

Прості люди із села Пробіжна на Чортківщині зуміли привернути увагу всеукраїнських ЗМІ, навіть програми «Битву ведуть екстрасенси», до тривалого судового процесу, у якому вони у статусі потерпілих – батьків, які втратили дитину. 

Ще у жовтні 2012 року у газеті Свобода була публікація під назвою «Коли суд добиває потерпілих», у якій йшлося про тривалий судовий розгляд кримінальної справи про ДТП, у якій двоє загинули, одна людина отримала серйозні тілесні ушкодження. Ось як це сталося.

… Андрій Солонинка пішов із життя 20 серпня 2011 року. Він був за кермом «Жигулів», у які на вечірній дорозі поблизу с. Товстеньке Чортківського району врізався бус «Мерседес», виїхавши на зустрічну смугу. Разом з Андрієм у легківці було молоде подружжя Вишньовських. Андрій та Володимир Вишньовські (обоє – 23-річні) загинули на місці пригоди. 19-річна Оля Вишньовська зазнала важких травм, але, на щастя, вижила. Відповідно до висновків експертизи, чортківчанин Орест Багрій, який керував «Мерседесом», був у стані алкогольного сп’яніння. Його звинувачено досудовим слідством за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили загибель кількох осіб. Санкцією цієї статті передбачено позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Ось така деталь: нетверезий Орест Багрій віз у бусі свою сім’ю, у тому числі неповнолітню дитину, а також знайомих з малими дітьми.

Ірина Солонинка розповіла, що того дня ніщо не віщувало біди. Андрійко (так вона постійно називає сина) вранці ходив до церкви, цілий день був дуже привітним і лагідним до матері – за усе їй дякував: за те, що попрала, попрасувала, перебрала ліжко. Мати на те усміхалася, тішилася. Андрій жив з батьками, того року отримав диплом Тернопільського технічного університету. Старший син – у сусідньому селі священиком. Того трагічного вечора Андрій вирішив навідати брата. Він підвозив по дорозі трьох односельців. Один юнак вийшов з машини у центрі Пробіжної, а подружжя Вишньовських, які поверталися із гостин у матері до Товстенького, де тепер мешкали, до села не доїхали… Удар був такої сили, що хлопці загинули на місці, а Оля зазнала таких травм, що досі не пам’ятає тієї події – свідомість, не в змозі сприйняти непосильний жах і біль, захистилася непам’яттю.

Вишньовські вже були одружені, але вінчання і весілля відклали на пізніше. Святкування мало відбутися через два тижні. Обидві родини переймалися передвесільними клопотами. Сукню Оля так і не одягнула, тепер вона постійно у чорному – вдова… Володимир закінчив дяківську академію, мав стати дяком-регентом. Мати, Любов Вишньовська, розповіла, що Володя змалечку прислуговував у костьолі. Коли йому було шість років, із сім’ї пішов батько. Любов Вишньовська дуже пишалася, що сама поставила сина на ноги. Тепер безутішно плаче… Гроші, що склала на весілля, – шість тисяч доларів, витратила синові на пам’ятник. Вона онкохвора, перенесла операцію, проте не їздить на перевірки, бо байдуже. Володя був її єдиною дитиною, сенсом життя.

Батьки, які втратили своїх дітей, пильно стежили за слідством. Побачивши, що слідчий діє упереджено, Солонинки написали в Адміністрацію Президента України листа і домоглися скасування постанови слідчого, яка мала «похоронити» справу. Коли у Чортківському райсуді розгляд справи «забуксував», Солонинки теж вдарили на сполох. Тоді на адресу редакції надійшов лист за підписом сусідів Солонинок, сільського голови, секретаря сільської ради, вуличного депутата. «Просимо Чортківський районний суд дати нам таке роз’яснення: чому за 14 місяців після трагічної смерті Солонинки Андрія Богдановича не наказані люди, які скоїли аварію. Просимо суд розсудити по-справедливому».

Власне, після того, як ЗМІ «взяли під контроль» справу, процес, як мовиться, пішов. Чортківський райсуд виніс вирок: засудив винуватця до семи років позбавлення волі. Потерпілим присудив значні суми матеріальної та моральної компенсації.

Нещодавно колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду області, переглянувши справу, у частині кримінальної відповідальності залишила вирок без змін. А ось цивільний позов батьків розглядатимуть у Чортківському райсуді по-новому.