Олег Тягнибок розповідає, для чого йому «мівіна»...

Чи правда, що наш земляк Д.Фірташ фінансує "Свободу", хто наполягав, щоб Олег Тягнибок їздив на "Ленд крузері" і для чого в його машині ящик з "мівінами"... На ці та інші запитання Олег Тягнибок дав відповіді  Наталії Мелещук, ТСН.

- За рахунок чого живе партія "Свобода" і ви особисто?

- Ну, дивіться. По-перше, якщо ви помітили, фінансування "Свободи" є дуже скромним. Ну куди ж ми витрачаємо великі гроші? Ви бачите?

- Ось наприклад, ми зараз із вами сидимо в офісі, в центрі Києва...

- Жодної таємниці. Цей офіс належить нашому побратиму, який у 2008 році
балотувався до Київміськради під 6 номером у нашому списку. Це є заможний чоловік, він з нами понад 10 років. Має серйозний бізнес і є ідейним свободівцем. Він дав Київській організації для користування цей офіс, меблі. Єдине, за що ми платимо – це за комунальні послуги.

- Особисто вам закидають, що ви їздите на "Ленд крузері", який коштує до 100 тисяч доларів, і з охороною....

- Охорони в мене нема. Вона була лишень під час президентських виборів
– згідно з законом, держава зобов'язана приставити до кожного кандидата у
президенти охорону і протягом виборчої кампанії мене охороняли ці хлопці. До
речі, я був дуже задоволений – вони багато чого мене навчили, багато що
показали. Один був капітан держохорони з Криму, інший – старший лейтенант з Львівської області.

- І чого вони вас навчили?

- Необхідних правил безпеки. Інша справа – на кожному засіданні Політради "Свободи" ставлять вимогу перед головою партії, щоб я почав ходити з охороною.

- Вони так вами дорожать?

- Не в тім справа. Я взагалі "понтів" не люблю –щось там десь показувати, що я ніби велике цабе і таке інше. Але я є головою політичної партії, котра фактично є четвертою в Україні – у великій європейській державі. Ви самі стверджували, що без п'яти хвилин "Свобода" є парламентською партією. З опозиційних сил лише "Свобода" має голів обласних рад. У теперішніх умовах хіба це має викликати якусь негативну реакцію, що лідер багатотисячної, впливової політичної сили міг би мати охорону? Хоча насправді я її не маю і не хочу цього, для мене це створює дискомфорт. І так я їжджу по всій Україні. А люди мене зупиняють на вулиці і кажуть, як це так, що я без охорони!

Щодо авто. Я вісім років був народним депутатом. Зарплата народного депутата дозволяла мені купити навіть дорожчу машину. Це була велика зарплата протягом того часу. Проте я не належу до "гламурів" чи "мажорів", які розкидається грошима направо і наліво, живуть на широку ногу. Але партія наполягала, щоб я користувався саме таким безпечним і надійним авто. Адже я
постійно на колесах, майже живу в машині. От, можете подивитися, – у моїй автівці висить чотири костюми, випрасувані сорочки, там нижня білизна, чисті шкарпетки, майки, зубна щітка, засоби для гоління, подушка, ковдра, ящик з "мівінами", водами, сухпайками на випадок чогось і все, що потрібно для життя. Півбагажника забито різними партійними агітматеріалами і документами. Це мій офіс на колесах. Але, що найцікавіше – той автомобіль, про який ви говорите, "Ленд крузер", я продав ще в серпні минулого року. Через те, що не вигідно було далі виплачувати відсотки за семирічним кредитом. А зараз ситуація така, що власного авта я не маю.

- То на якому авто ви зараз їздите?

- Мене обслуговують службові партійні автомобілі. Це, наприклад "Тойота-Секвоя", яка є власністю члена "Свободи". Підписали договір оренди, і організація використовує цей транспорт. Особисто мені було зручніше їздити на якійсь невеликій машині, аби було легше паркуватися в місті. Але ще раз кажу: я є публічною людиною, на превеликий жаль, вимушений вдягати те, що не завжди хочу одягати, їздити на тому авто, на якому я не обов'язково хочу їздити.

- Так все ж, звідки гроші у "Свободи"? Прокоментуйте чутки про спонсорство Фірташа.

- Ви знаєте, ми колекціонуємо всі ці найрізноманітніші чутки у ЗМІ про джерела фінансування "Свободи". За останніми даними, у нас їх цілих 53! І Фірташа, здається, там не найчастіше згадують (сміється. – Авт.). Але звідки ресурси – не секрет. Ще у 2006 році "Свобода" заснувала Економічну раду. У керівництві партії з'явилися нова посада – заступник з питань економіки. Завдання Економічної ради – згуртувати всіх підприємців-членів організації та прихильників (а це кілька сотень представників малого і середнього бізнесу), організувати у такий собі "клуб за інтересами". І ці підприємці почали забезпечувати "Свободу". Вони приводили своїх друзів,
знайомих. Кожен допомагав, як міг. Є випадки, коли підприємці вкладають у партію кошти. Це буває рідко. А зазвичай представник економічної ради може утримувати офіс тої чи іншої парторганізації, дати автомобіль, може дати картки на пальне, виготовити на своєму підприємстві прапори чи футболки. Наприклад, голова Івано-Франківської міської організації "Свободи" є власником однієї з найбільших поліграфічних фірм у Західній Україні. Тобто, газети, буклети, листівки ми там друкуємо завдяки йому. Ще один наш свободівець – депутат Київської облради – займається продажем фарби. Володіє чи не 60% українського ринку поліграфічної фарби... Окрім того, ми не платимо гроші нашим агітаторам, учасникам мітингів, які тримають прапори. Тобто, наша партія порівняно з іншими обходиться на порядки дешевше в обслуговуванні. Один з відомих парламентських опозиціонерів "підрахував" – це ж які мільйони "Свобода" витратила на двадцятитисячний марш УПА в Києві? По собі ж судять, наймаючи прапоротримачів по сто гривень штука. А насправді, подібні марші нам обходяться лише у пару тисяч доларів на оргвидатки та рекламу. Бо люди на акції "Свободи" самі за свої гроші приїжджають! Хоча, насправді, коштів катастрофічно бракує.

- Скільки приблизно становить місячний (або річний) бюджет "Свободи"?

- Як такого сталого бюджету немає. Закінчуються одні вибори, починаємо збирати по «копійці» на наступні. А так – кожна місцева організація на самофінансуванні.

- Особисто Олег Тягнибок отримує зарплату у партії? Скільки вона складає?

- Це не є секретом. Я отримую на руки 12 тисяч гривень, стільки мені виділяє
партія.

- З вашого сайту я дізналася, що над ліжечками ваших дітей ніколи не висіли фотографії Мікі маусів, натомість висіли портрети Бандери, Франка. Чи не були ваші діти позбавлені дитинства?

- А вони самі обирають, що вішати. Ми з дружиною ніколи нічого не нав'язували своїм дітям. Звісно, ми їх виховували в українських національних і духовних цінностях. Але якщо говорити про портрет Бандери – старша донька сама його повісила. А бавилися вони усім тим, чим бавилися будь-які інші нормальні діти. Звісно, читають українських авторів, світову класику. Діти мої люблять читати, особливо старша донька, Яринка, яка вчиться на другому курсі української філології у Львівському університеті. Молодша донька – Даринка – ходить до коледжу декоративного і ужиткового мистецтва. Її зараз більше захоплює професійна література, також вона відвідує модельне агентство...

- Ваша донька хоче стати моделлю? Ви дозволите?

- Ну, власне я би не хотів, щоб моя донька стала моделькою. Та навряд чи вона нею стане, хоча в неї зовнішність підходяща: зріст 180, худенька білявка, з карими очима... Та на цих курсах вони навчаються загальних речей – естетики, як поєднувати кольори, як себе поводити, як правильно ходити... Але її це більше цікавить як майбутнього дизайнера, для загального розвитку.

- Не шкодуєте, що свого часу не пішли працювати за першою спеціальністю – лікарем-хірургом?

- Знаєте, з віком, з часом я переконався: шкодувати про щось – то є марна справа. Так, час від часу є певна ностальгія за лікарським фахом, особливо, коли потрапляю в лікарні на зустрічі, чи з інших причин – трошки зачіпає. Але я настільки вже відвик від того відчуття, як це – бути хірургом... навички дуже швидко втрачаються...

- Як депутат кількох скликань, ви ще користуєтеся якимись пільгами, перевагами, виплатами?

- Ні, зараз я нічого такого не отримую.