Що шукають в Тернополі Кріс і Калина

Тернопіль – місто молодіжне, місто фестивальне, місто туристичне і європейське. Приємно пройти його вуличками, насолодитися прохолодою водограїв, помилуватися парками і пам’ятниками.

Сьогодні моїми співбесідниками стали Калина и Кріс. Вони веселі і життєрадісні, багато та з задоволенням спілкуються, трошки говорять українською. На Україну приїхали за програмою культурного обміну, живуть в сім’ях однолітків. В Тернополі їм подобається. Вони багато чули про Україну раніше, проте побачене справило на них дуже сильне враження. Досі Кріс та Калина вважали, що в Україні погано, люди дуже бідні, а тому квітуче місто і усміхнених тернополян побачити не сподівалися.

А ще їх дивує, що в українців багато одягу. Намагаємося пояснити, що серед наших краян мати одяг для роботи, для прогулянки, для спорту, для розваг, для весілля, для дискотеки, для церкви, для вечірки, для буднів і свят – це нормально і престижно, та наші пояснення виявляються непереконливими. Кріс і Калина не нас не розуміють, і справа тут не в мові. Очевидно, що в них на батьківщині до одягу ставляться значно простіше. Наші співрозмовники роблять припущення, що саме через те, що в українців так багато одягу, в них мало грошей.

Тут їм цікаво все – звичаї, кухня, культура, люди. В Тернополі Кріс на дозвіллі хотів почитати книжку рідною мовою, проте його українська знайома Мирослава була послідовною у залученні іноземного друга до всього українського, і, відібравши англомовну книжку, почала читати йому вголос вірші Ліни Костенко. Молоді люди в захопленні від наших скверів і парків, від тернопільських храмів і щирих тернополян, котрі вже навчили їх співати «Червону руту» і вимовляти слово «горілка» без жодного акценту.

Кріс і Калина – туристи зі стажем. На відміну від пересічних тернопільських студентів, на запитання, в яких країнах вони побували, канадійці проголошують довгий список: США, Німеччина, Греція, Італія, Мексика, Китай…Отже, їм є з чим порівняти.

І ось наступає мить неприємного запитання: що поганого побачили наші гості?

Вони відповідають фактично одночасно, дуєтом: туалети!

Так, перш за все – туалети. Ось так все просто і буденно. Все інше – дороги, громадський транспорт і якість питної води – це потім. І, організовуючи фестивалі, ярмарки і масові народні гуляння, перш за все потрібно подумати про туалети.

І правильно написав один небайдужий тернополянин:

Ані навчання в інституті до загину,

Ані ходіння у театри на балет,

Ніщо так не очищує людину,

Як робить це візит у туалет...