Чому тернопільські корупціонери можуть спати спокійно

Піднесення народних мас, яке виникло під час Революції Гідності, починає помаленьку вивітрюватися.

Люди не бачать жодних реальних змін, а чимало громадських ініціатив, породжених революцією, наразі є бездієвими або загалом згасли.

Одна з них стосувалася викорінення хабарництва у вузах. З цим злом намагалися боротися місцеві молодіжні лідери, однак свій задум закинули на півдорозі. Було лише проведено анкетування, яке довело, що у тернопільських вузах  таки присутня корупція, а 40% опитаних анонімно зізналися, що вирішували питання вступу або здачі сесій завдяки хабарам. Згодом планували провести ще одне анкетування, аби встановити тих викладачів, які найчастіше вимагають чи беруть хабар.

«Прізвища викладачів, які будуть найчастіше згадувані в анкетах, будуть оприлюднені. Ми також вимагатимемо звільнення таких викладачів. Ми клеїтимемо наклейки на їхніх будинках, фотографуватимемо їхні автівки, будинки, з'ясовуватимемо звідки в них це майно. Якщо доведеться, будемо пікетувати», - говорив у лютому один з ініціаторів молодіжної ініціативи Любомир Шимків.

Однак далі гострих заяв справа не пішла.

Наміри молоді позбавити права приймати екзамени тих викладачів, які найчастіше беруть хабарі, так і не втілені.

Відтак можуть закрастися думки, чи не був весь цей протикорупційний шум створений лише для того, щоб частина молодих людей задовольнила свої вузькі інтереси?

Обіцяли молоді люди тиснути і на ректора медуніверситету Леоніда Ковальчука – мовляв, в його вузі чинили чи не найбільший опір студентам, які хотіли брати активну участь під час Євромайдану.

Втім, про ректора-пристосуванця, складається враження, вже забули що молодіжні лідери, що нові очільники, які під час численних мітингів били себе в груди на сходах драмтеатру і погрожували прислужникам режиму люстрацією.

Тепер Ковальчуку залишається зробити почесними професором вузу голову ОДА Олега Сиротюка чи новообраного президента Петра Порошенка й далі спокійно правити у медуніверситеті. Бо як показує практика, присвоєння звань «почесної професури» попередникам з будь-яких, навіть протилежних політичних таборів, давали свої результати. Ні екс-голова облради «свободівець» Олексій Кайда, ні екс-голова ОДА «регіонал» Валентин Хоптян не відцуралися від даної фікції, навпаки охоче позували у мантіях фотографам, наче мова йшла не про маскарад, організований хитрим ректором, а справжнє визнання їх у царині науки.

Очевидно, через такі маскаради у вузах і не викорінена корупція. Адже боротьба з нею теж відверто маскарадна. Правоохоронці здебільшого затримують на хабарах викладачів нижчої ланки із смішними сумами.

До речі, багато викладачів сидять в тюрмі за отриманий хабар? Хтось чув про ряди хабарників-освітян, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі?

А щоб зробити боротьбу з хабарництвом небутафорною, потрібно братися не лише за викладачів вузів, які вимагають, чи студентів, які дають хабар, а й за контролюючі органи, які б мали боротися з цим ганебним явищем. Іншим словом, доки не буде повністю змінено прогнилу правоохоронну та судову систему, доки працівник будь-якого статусу будь-якого навчального закладу не боятиметься суворої відповідальності, доти навряд чи можна розраховувати на позитивні зміни. Хоча, звісно, першоджерелом у вирішенні даної проблеми мали б бути моральні чесноти усіх учасників навчального процесу.

Тим часом один з тернопільських екс-чиновників, який нині позиціонує себе як громадський діяч і активно піариться на різних проблемах (при цьому жодну з них по суті не вирішивши), уже звернувся до міністра освіти з пропозицією запропонувати ректору педуніверситету написати заяву на звільнення, оскільки викладачів цього вузу неодноразово затримували з хабарем.

Виходячи з цієї логіки, заяву на звільнення мав би написати і міністр освіти, якщо у вузах України продовжуватимуть виявляти хабарників.

І власне дивує увага громадського діяча виключно до окремо взятого ректора. В інших тернопільських вузах уже подолано корупцію? Чи головне не вирішення проблеми, а самопіар?  І чим така бутафорна боротьба відрізняється від такої ж бутафорної начебто завзятої діяльності новопризначених чиновників у всіх гілках влади і контролюючих органах?