400 грн. зарплати та небезпека: хто в Тернополі відповідає за життя незрячих?

Кажуть, ранок 19 червня був сонячним. Та чи так воно - мушу вірити на слово.

Аби з експерименту висмоктати всі соки та справді прожити день сліпої людини, ще уночі зав’язав очі шарфом. Це - щоб уже спросоння нічого не бачити. Кореспондент 20minut.ua провів день наосліп. Задля експерименту він забинтував очі, аби переконатися: як це - жити сліпому у світі зрячих. Перші враження: як вони, незрячі, узагалі виживають!

Загубився у холодильнику

Що надворі розвиднилось й пора прокидатися, сповістив будильник на планшеті. Аби його вимкнути, довелося добряче поморочитись. Тоді ж усвідомив: якщо зрячому сенсорний гаджет життя й полегшує, то сліпому з нього - як з Путіна демократ.

З того часу ліжко було останньою комфортною та безпечною місциною. Далі, як у комп’ютерних іграх: нові місії, постійні випробування. Але без опції "зберегтися".

Типовий ранковий ритуал - як то прийняти душ, почистити зуби - був із найлегших. Хоч і у цілковитій темряві. От тільки не поголився. Вірніше, вже навіть приготувався. Та не насмілився.
Сніданок. Приготувати його вдалося, хоча й не без дратування. Дратував, приміром, процес пошуку потрібних продуктів у холодильнику. Це асоціювалося з лотереєю. Навіть згадав десь вичитане: "Згідно з математичними розрахунками, більше відсотків вірогідності, що вас зіб’є авто, аніж ви виграєте у лотерею". Про "зіб’є авто" ледь не накаркав. Але про це згодом.

Перед тим, як вибратися у люди, прасую одяг. Процес виявився перевіркою на обережність та інтуїцію. Зазвичай попрасувати штани й футболку забирало у мене хвилин п’ять. Наосліп - пішло майже 15.

Заклеїв очі

Дзвінок у двері: прийшов товариш Микола. На сьогодні він - мої очі. Без його допомоги я, мабуть, заблукав би одразу при виході з під’їзду та розбив носа об перше ж дерево.

Із бинта Коля робить мені дві подушки на очі. Кріплю їх медичним пластирем. Поверх одягаю "авіатори" - єдині окуляри, які мав. На випадок, якщо хтось спитає про мій прикид - придумуємо легенду. Мовляв, раптова втрата зору, переніс операцію...

На лавці під будинком гомонять якісь жіночки, коли виходжу – замовкають. Десь поруч мало чекати таксі. Розумію, що іду до нього занадто довго. Відчуваю, як хтось за лікоть направляє мене в протилежному напрямку.

- Воу-воу, ти блуданув так троха. Машина на іншому боці, - сміється товариш.

Їдемо в Березовицю. Там розташоване товариство сліпих. Без таксі довелося б від дому - на Клима Савури - іти аж до літака на просп. Бандери. Звідти до зупинки "Цукровий завод" курсує 18-та маршрутка.

Перше серйозне випробування - перейти дорогу від цієї зупинки. Там працює світлофор і навіть звуковий сигнал спеціально для незрячих. Іти намагаюся сам. Микола - за навігатора. Словесно направляє та періодично керує мною, торкаючись ліктя. Дійшов іншого берега дороги. Відчуття, наче підкорив Еверест.

Звідти до товариства сліпих іти з півкілометра. Роблю це за вже випробуваною схемою. Однак дискомфорт при цьому неймовірний. Постійне відчуття, що от-от об щось перечеплюсь, упаду, розіб’ю лоба.

Зарплата незрячого - 400 грн

З періодичною лайкою, жартами і постійним бажання відкрити бодай одне око, добираємось УТОСу (товариство сліпих). Там працюють 74 інваліди по зору. Хтось - геть сліпий. Хтось - ледь бачить. Робота цих людей - клеїти картонні коробочки для усілякого начиння. Також майструють нехитрі проводи на замовлення "Ватри". Всьому цьому мали навчати й мене.

- У нас сьогодні скорочений робочий день. На жаль, наші майстри вже розійшлися, - вибачається директор УТОСу Любомир Хруник. Сам він інвалід І групи по зору, майже не бачить. Попри це віддано працює над тим, аби інші незрячі могли заробити копійку. І "копійка" - це не епітет. Середня місячна зарплата інваліда-робітника УТОСу - близько 400 грн.

- Ну, і ще пенсія десь 1040, - додає директор. - Спробуй виживи незрячій людині на такі гроші!
Роботу в цеху товариства сліпих мені компенсовують надпотрібним тимчасовим подарунком - розкладним ціпком. Зір він, звісно, не відновлює, проте орієнтуватися з ним простіше. Наприклад, постукуючи по бордюру, ідеш впевненіше. Так я і рушив на зупинку. "Навігатор" Коля ішов поруч, періодично кепкував наді мною кажучи: "Обережно! Акуратно! Обережно!".

Небезпека

- 18-ка під’їжджає, - анонсує товариш.

Намацую ціпком кузов маршрутки, але не можу знайти вхід. Допомагає "навігатор". Оплату за проїзд водій "стянув" і за мене. Поки Коля розраховується, намагаюся всістися у салоні. При цьому відчуваю цілковиту безпомічність. За поручні не можу вчепитися. Ціпок у маршрутці лише заважає.
- Та допоможіть йому хтось, - чую співчутливий жіночий голос. Здається, вона ж і вмостила мене на вільне сидіння.

- Мужик, всі так на тебе втикали, шо то капець. Вся маршрутка дивилася, - розповідає Коля, коли я навпомацки вибрався з 18-ки. При виході лень не вбився - переступив одразу через дві сходинки, зашпортався. Від падіння врятував "навігатор".

Навпроти філармонії переходжу дорогу. З ціпком подібний екстрим не такий страшний.

- Мужик, назад! Обережно! Фіга собі, ти бачив? - кричить Микола. Про себе думаю: "Що, бляха, мав бачити? Я ж сліпий!".

- Мужик, тебе чуть маршрутка не збила. Капець! Йому пофіг, шо світло зелене, шо ти з палкою. Слів нема! - кричить товариш.

Далі поволі крокуємо до міської прокуратури. Задумав там одну "диверсію". Дорогою, поруч із головпоштою чую чиєсь здивоване: "Орляк? То Орляк?". Не реагую. Від тих слів чомусь добряче знітився. "Навігатор" описує, що то був старший чоловік, сивий, діловий.

У дворі за міською прокуратурою знімаю окуляри, розбинтовую очі. На годиннику 15.00. Після ночі це - вперше, коли звільнив очі з темної окупації. Вони довго звикають до сонячного світла.
Із ціпком та в окулярах заходжу у вестибюль прокуратури. Погляд намагаюся розфокусувати. Ціпком постукую по плінтусу. У приміщенні - двоє міліціонерів. Дивляться на мене, як на привида. Мовчать.

Сліпі провокації

- Вам куди? - врешті озивається один. Навмання кажу, що шукаю 206 аудиторію "Євростудії" (навчальний корпус ТНЕУ - прим. ред.)

- То це вам не сюди. Це там, збоку, - відповідає міліціонер-вахтер. Як мені пройти "туди збоку" - жестикулює руками. "Та я ж сліпий, хлопче!" - думаю про себе. Стою, чекаю. Думаю, може виведе мене. Та, врешті, повертаюсь до виходу сам.

У продуктовій крамниці навпроти 5-ї школи вирішую знову вдатися до подібного трюку. Поки продавчиня приймає замовлення, випускаю з руки ціпок. Чоловік поруч поспішає його підняти. Покупка обходиться у гривень з 12. Даю продавчині все, що назбирав у кишені.

- Ой, та то багато, - турботливо озивається вона. Бере мою руку й акуратно кладе туди решту грошей. Коли вже йду, просить “відвідувача під прикриттям” Миколу допомогти мені зійти по сходах.

Додому, на Східний, повертаюся уже самотужки - "навігатор" поспішав у справах. Без нього, хоч і озброєний ціпком, відчуваю себе геть безпомічним. Тож до маршрутки добираюся зрячим. Правда, їду, закривши очі. Одразу наштовхуюсь на чергову проблему: як я дізнаюсь, коли виходити, якщо зупинки не оголошують?

- Ви, до речі, зважте на цю ситуацію, - пригадую розмову з директором місцевого товариства сліпих. - У тролейбусах, як правило, зупинки озвучують. А у маршрутках - лише в деяких. Це біда для незрячої людини! Треба або рахувати зупинки, або у людей запитувати. Але ж буває, що маршрутка якусь зупинку пропустить, або не там зупиниться. І тоді сліпому хоч плач...

Із розваг - радіо

Удома вкотре забарикадовую очі подушками з бинта й поринаю у темряву. За день до експерименту розжився габаритною книгою зі шрифтом Брайля. Незрячі читають пальцями. Утім, витиснені у книжці літери зовсім іншої, специфічної форми - не такі як традиційні, друковані. Тож із вечірніх розваг залишилось тільки радіо. Телевізор не дивився. Чи ж то, вірніше, не слухав - дратувало, що чую, а не бачу. За сенсорний мобільник теж не брався. Намагався навмання працювати за комп’ютером, та задум виявився наївним.

"Сліпий журналіст! То ж хрест на професії. Альтернатива: щодня, якщо пощастить, успішно добиратися в Березовицю, де за склеювання коробочок матиму 400 гривень. І всім на тебе плювати - ти ж сліпий... Одна з повсякденних “розваг” - рахування автобусних зупинок... ", - нагнітав себе перед сном.

Заснув в одязі. На очах ще приліплені подушки з бинту... Та завтра я таки побачу ранок.

Чиновники обіцяють, та не допомагають

У місцевому товаристві сліпих бідкаються на своє скрутне становище. УТОС - чи не єдине місце, де пропонують роботу інвалідам по зору. Утім, заклад у плачевному стані. І роботи для незрячих меншає.

- Ми ледве виживаємо, - каже директор місцевого товариства сліпих Любомир Хруник. - Основне наше завдання - працевлаштувати інваліда по зору. Його трудова, соціальна та медична реабілітація. Але зараз із цим складно. Ми на госпрозрахунку. Живемо із замовлень, які нам надходять. А їх останнім часом усе менше...

Допомогти УТОСу, за словами директора, обіцяли і чиновники, і місцева влада, і нардепи.
- Але на ділі - нічого, - додає чоловік.

Любомир Хруник сподівається, що через журналістів місцева влада бодай впорядкує територію біля пішохідного переходу на зупинці “Цукровий завод”.

- Щоби попри дорогу якусь направляючу трубу поставили абощо, - пояснює співрозмовник. - Звуковий сигнал для незрячих є, а коли вони переходять дорогу, то не можуть зорієнтуватися, куди іти далі.

Фото: amansaulyk.kz

Зарплата небезпека Тернопіль життя незрячих
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
За даними моніторингу інфекційної захворюваності, проведеного фахівцями Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України», в області 18 січня 2019 року за первинними терміновими повідомленнями зареєстровано 76 випадків інфекційних захворювань. З них: – Кір – 25 випадків; – Кашлюк – 3 випадки; – Вітряна віспа – 7 випадків; – Токсокароз – 1 випадок; – Короста – 7 випадків; – Гострі кишкові інфекції – 4 випадки; – Педикульоз – 6 випа...
Суспільство
Для вчителів початкових класів запровадили сертифікацію. Ця процедура поки що добровільна. У результаті її проходження педагогам обіцяють двадцятивідсоткову надбавку до заробітної плати. Як розповіли в обласній організації профспілок працівників освіти і науки України, процедура сертифікації складається з декількох етапів. Насамперед експертна комісія оцінює проведення уроку, потім необхідно взяти участь у незалежному тестуванні, а завершальний етап сертиф...
Суспільство
На вулицю загиблого у ДТП чемпіона світу з армсорту Андрія Пушкаря у Тернополі хочуть переіменувати вулицю, що зараз називається "Проектна-209". Як повідомляє "7 днів", вулиця Андрія Пушкаря в Тернополі може з’явитись в зв’язку з відповідною електронною петицією, що набрала на сайті міськради необхідну кількість голосів. Тепер же статрують громадські слухання з цього питання, що триватимуть 2 місяці. Відтак міська влада запрошує тернополян долучитися до гр...
Кримінал
До працівників Тернопільського відділу поліції звернулася місцева мешканка, яка повідомила що стала жертвою крадія. В результаті вчинених протиправних дій вона зазнала матеріальних збитків на суму майже 3500 гривень. Тернополянка розповіла, що у протиправному підозрює свого молодого чоловіка. Адже готівка зникла саме після його гостювання. Крадій 1996 року народження непомітно витяг з її сумочки 100 американських доларів та 800 гривень. Тепер краянину прий...
Суспільство
«Сонце замість шапки» - таку назву дали музиканти гурту Скрябін треку, який вони записали, використовуючи архівні аудіо-файли Андрія Кузьменка. Повідомляється  на Ютубканалі Novikov Dmitry. Раніше Олексій Зволинський – гітарист гурту Скрябін – уже згадував про те, що на комп’ютері Андрія збереглось аудіо та тексти невиданих пісень. «Це виявились робочі замальовки. Андрій записував демо-записи, з яких потім створювались пісні. Один із таких треків виявився...
Кримінал
За останні три місяці один із тернопільських салонів краси вже двічі пограбували невідомі молодики в масках та з ломами в руках. Як інформують "Тернополяни" з посиланням на повідомлення в мережі Іnstagram користувачки marianna nikolka, вперше власницю тернопільського салону краси пограбували восени. "8 листопада 2018 року невідомі особи в масках та ломами в руках увірвалися серед білого дня в салон краси "Майстерня Краси", закрили людей під ключ в кабінеті...
Суспільство
53-річний тернополянин Вільян досі не мав паспорта, однак нещодавно нарешті  отримав свій перший такий документ. Про це повідомляє прес-служба УДМС в Тернопільській області. Чому склалася така ситуація, чоловік однозначно не може відповісти. Часто хворів, тому усі питання, де потрібно було посвідчувати особу, вирішував батько. Коли ж старенького не стало, ці клопоти впали на плечі Вільяна. Відтак йому у такому свідомому віці довелося вчитися самостійно жит...
Суспільство
Патріарх Філарет переконаний: Києво-Печерська лавра та Почаївська лавра будуть належати українській церкві, а не російській.   Про це він розповів в інтерв'ю ТСН.Тиждень.   - Як держава має повернути Почаївську Лавру та Києво-Печерську Лавру з рук Московського патріархату? Якими методами це можна зробити? - Насильство ми відкидаємо одразу, лише законними методами. Рада ухвалила механізм, як громада може перейти до Української православної церкви. Вони пови...
Кримінал
Таємне викрадення чужого майна інкримінують працівники Бучацького відділення поліції місцевому мешканцю. Раніше судимий чоловік так й не став на шлях виправлення, натомість продовжив криміналити.   Як повідомила 86-річна краянка, з її помешкання зникла готівка. У протиправному вона запідозрила свого онука з яким спільно проживає, повідомляє прес-служба ГУ НП в Тернопільській області.    Здогадки заявниці підтвердили й правоохоронці. Молодик у скоєному зізн...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!