Діти пишуть про найголовніше...

Я пишаюся, що в мене є ти. Катя, 2 кл.
Навіщо ти дозволяєш розлучення - це не по-божеськи. Галя, 3 кл.
Ми тебе розуміємо світліше, ніж дорослі... Гарік, 2 кл.
Я ще маленька, вчусь у третьому класі, гріхів поки нема, але збираються. Єва, 3 кл.
Як важко жити деревам в місті! Віта, 4 кл.
Ти послав мене в це життя, яким сам незадоволений. Ярик, 4 кл.
Батьки - це наш біль. Владик, 1 кл.
Ти знаєш, я так всім вірю, вірю... Олег, 1 кл.
Я не хочу у світ дорослих, там все неправда. Андрій, 4 кл.
Коли казку читають, вона - правда. Ніна, 2 кл.
Господи, не помирай, будь ласка, бо на Землі почнеться таке... Ася, 2 кл.
Ну ось, дивися, ми вчимося, вчимося, а навіщо нам так страждати, якщо ми все рівно помремо, і знання наші пропадуть. Федя, 4 кл.
Господи, ось Ти придумав гроші, а в нас вдома їх нема. Шурік, 3 кл.
Так. Я придумав для тебе нову молитву. «Дай, Боженько, всім мамам на світі посмішку, а татам дай добрий голос, і всім живим істотам на Землі дай їжу, а ще дай Собі міцного здоров’я, щоб ти міг нам все це дати». Кузя, 2 кл.
Людину ти придумав чудово, а ось із зубами його ти недопрацював. Це ж треба, 32 рази ходити до лікаря! Вася, 2 кл.
Пишу Тобі з інтернату. Інтернат – це місце, куди відсилають дітей за погану поведінку батьків. Арія, 4 кл.
І навіщо Марія Іванівна обігнала моє дитинство? Я би дружив з нею. Артем, 2 кл.
Як це страшно, якщо може не наступити завтра. Левко, 1 кл.
Неправильно це, Господи. В дитячі садочки треба віддавати старих. Вони би там веселилися, гралися, їли, пили, спали. Вихователька водила би їх на прогулянку, ввечері за ними приходили би діти. Іра, 4 кл.
Ну чому Ти так часто п’єш з моїм татом? Він завжди, коли піднімає келих, кричить «Ну, з Богом!» Саша, 3 кл.
Тобі не здається, шкода, що на землі нема церков для собак. Адже любов до собаки не буває нерозділеною. Роберт, 4 кл.
Знаєш, хоч мені іноді здається, що душі в мене нема, але іноді вона все ж таки поболює. Роман, 2 кл.
Від любові не помирають. Від любові просто не живуть. Георгій, 3 кл.
Але ж я кожної секундочки помираю! Паша, 1 кл.
Квіти в Тебе вийшли краще, ніж людина. Галя, 4 кл.
Як шкода, що все минає. Сергій, 3 кл.
Не бійся, Господи, я з Тобою! Андрій, 1 кл.
Мені здається, що ти забираєш найкращих і талановитих раніше до себе тому, що вони Тобі також подобаються. Остап, 3 кл.
Ось я народився, обдивився, а світ вже такий жорстокий, злий. Андрій, 4 кл.
Зроби мене вітром, щоб я мандрував по верхівках дерев! Славік, 3 кл.
Ти колись ділив курячу ніжку на шість частин? А ми так обідаємо усією сім’єю. Віра, 1 кл.
Я поганий, але нехай кине в мене каменем той, хто гарний. Тільки чур, Ти не кидайся. Андрій, 4 кл.
Розлучення – це похорон сім‘ї. Оля, 4 кл.
Я Тебе поважаю за віру в людину. Ігор, 3 кл.
Старі – це втомлені діти. Андрон, 4 кл.
Якби Ти знав, як мене дорослі затягали по буднях! Льолік, 3 кл.
Щоранку я ховаю вчорашній день, адже він пішов від мене назавжди. Аркадій, 3 кл.
Кажу по секрету: коли я бачу самотню жінку, мені буває за Тебе соромно. Армен, 4 кл.