На охопленому війною Донбасі під звуки вибухів та пострілів тернопільські священики служать Святі Літургії за мир

На охопленому війною Донбасі, поміж танками та БТРами, під звуки пострілів і вибухів, просто неба священики служать Святі Літургії за мир.

Капелан «Самооборони Майдану Тернопільщини» отець Іван Гуня несе духовну місію в зоні АТО. Свого часу священик пройшов війну в Афганістані, тому, як ніхто інший, розуміє і здатен підтримати українських військових, які щодня дивляться смерті у вічі, пише Нова Тернопільська газета. 

— Війна на Сході України для мене набагато страшніша, ніж в Афганістані, оскільки це наша рідна земля, там страждають мирні люди, багато яких обдурені російськими ЗМІ, і це болить… — каже отець Іван. — В Україні триває жорстока війна. Знаю багато фактів, що сепаратисти вбивають невинних, до смерті ґвалтують дівчат, залишають після себе могильники… Безперервні бої, зруйновані села, міста, школи, лікарні, будинки — це велика трагедія нашого народу, це життя під обстрілами, життя в постійному страху….

Нині на Сході України залишилося від 15 до 20 відсотків місцевого населення, решта — російські найманці. У страшному вирі війни роль священика — нести мир і спокій. Війна є війна: деякі військові не можуть впоратися зі складним внутрішнім станом. Нещодавно група солдатів потрапила у засідку, їхнього командира контузило, бійці якось вирвалися, але були ледве живі. Командир почувався винним, що не запобіг такій небезпеці, був у шоковому стані, хлопці побоювалися, аби він не почав стріляти у їхній базі, бо мало що усвідомлював… Я саме відслужив Літургію, з командиром неможливо було говорити, тож почав молитися за нього, і все минулося. У зоні АТО є люди різних конфесій, але усі вони прагнуть благословення, прощення гріхів, потребують Божого слова. На війні усі почали правдиво молитися, кожен по-своєму. Найбільш поширена серед наших військових коротенька молитва старців — «Господи помилуй!» Солдати з вервичками на шиї, з образочками біля серця. Після першого бою вони знаходять Бога, починають розуміти сутність життя, більше цінувати рідних. Є в АТО й люди, які випадково потрапили на війну, тому й мають проблеми з психікою, але у більшості бійців високий моральний дух, вони ніколи не чинять тортур над полоненими, по-доброму намагаються пояснити їм свою ідею. Буває, що сепаратисти змінюють свою позицію і переходять на бік наших військових, іноді їм дозволяють ходити по території, щоб бачили українських військових і розуміли, що вони не насильники, не злочинці, а чесні люди, які борються за Україну, за правдиві цінності. Я зустрічав порядних і компетентних наших командирів, які прикривають собою підлеглих. Так, командир однієї з бригад перед кожною операцією ретельно перевіряє безпеку, щоб не загинув жоден солдат.

Молитва рідних, присутність священика і самосвідомість наших військових дозволяють їм залишатися людьми і під час війни. Усі солдати — мої духовні діти, тому серце крається за них, хотілося б їм допомогти, захистити, щоб усі вони повернулися додому живими…