“За те, що патріоти, підпалили хату” – переселенка зі Слов’янська просить тернополян не вважати весь Донбас зрадниками

Оксана Нечипоренко зі Слов’янська приїхала до Тернополя ще у квітні. Причиною стали погрози через проукраїнську позицію.

За цей час у жінки народилася донечка. Тепер Нечипоренки з трьома дітьми влаштувалися в одному із сіл Тернопільського району. А голова сімейства – Михайло повернувся у Слов’янськ, бо каже, що їхня батьківщина там і на Сході у нелегкий час дуже потрібні патріоти.

За те, що патріоти, підпалили хату

Подружжя відоме у Слов’янську активною громадською позицією. Оксана балотувалася на посаду міського голови. Жінка розповідає, що за патріотизм не раз доводилось відчувати утиски. У 2012 році сім’ї підпалили будинок, згорів повністю дах. Дитину в школі вчителька почала називати «фашистом»,  до образ долучилися й однокласники, тож сина довелося перевести в інший навчальний заклад. Під час кривавих подій у центрі Києва Нечипоренки відкрито підтримували  майданівців: влаштовували мітинги у Слов ’янську, вшановували у своєму місті пам'ять тих, хто загинув на Майдані, збирали кошти для потерпілих. Навесні сім’ї почали надходити погрози – смс та електронні листи, - пише "Номер один".

– На наступний день після мітингу на телефон чоловіка прийшло повідомлення з текстом: «Михайле, витрачай гроші на своїх поки що здорових і живих дітей, учнів школи (вказали, яка школа)». Ми написали заяву в міліцію. Після того чоловіку на роботі сказали написати заяву про звільнення за власним бажанням. Неофіційно колеги розказали йому, що на підприємстві звільнили всіх, хто підтримував події у столиці. Міліцейське слідство нічого не виявило. Потім приходили погрози на електронну пошту – хтось сфотографував дітей, які граються у дворі, – розповідає переселенка.

Оксана каже, що остаточно вирішили їхати, коли у місто ввійшли танки. Сім’я Нечипоренків в інтернеті знайшла контакти тернопільського центру по прийому біженців.

У Тернополі народилася донька

Спочатку жили у депутата міської ради, потім, коли зрозуміли, що самотужки винайняти житло не вдасться, звернулися до голів сільських рад на районній сесії. Один з них відгукнувся: переселенцям надали для проживання будинок, який пустував після смерті літньої жінки. Родичі колишньої господині погодилися, щоб Нечипоренки платили лише за комунальні послуги.

Та в будинку не було санітарних умов: ні туалету, ні ванни або душу, не вистачало і  необхідних для дітей меблів. Крім того, Оксана 16 червня народила дівчинку  Ладу. З немовлям і двома дітьми (8-річною Ганною і 10-річним Ярославом) деякий час Оксана і Михайло жили в односельчан. Тим часом разом з місцевою громадою наводили лад у будинку, встановити потрібні зручності допоміг і сільський голова.

– Благодійні організації, волонтери допомогли нам з дитячими ліжками, привезли коляску, холодильник, допомагають з продуктами. Збирала кошти місцева школа. Фермер із сусіднього села дав нам цукру, гречки, борошна. Водій привіз це нам і питає, куди поставити. Я думала, що це пакет-два, та й кажу, що в коридорі в кутку. А він несе один мішок, другий, третій – я була дуже здивована. Поділилися цим з іншими знайомими переселенцями. Нас прийняли дуже добре.

Сепаратизм привезли з Росії

Та зосереджуватися на побутових питаннях пані Оксана не воліє. Видно, що її дуже хвилює ситуація на Сході.

– Я хочу донести, щоб люди розуміли, що йде війна – це не тероризм, а військова інтервенція Росії, окупація. І якби не втручання російських військових, то на Сході з середини не народилось би таке повстання. Думка про те, що місцеві жителі стали джерелом сепаратизму, - не правда. Під час Майдану проти українських мітингів у Слов’янську виходило мало людей – затяті комуністи і їх нащадки, а також проплачені «тітушки». А на те, щоб добиватися створення республіки зі зброєю в руках, зважилися б одиниці з місцевих мешканців, – емоційно розповідає жінка.

Оксана Нечипоренко з образою коментує ставлення деяких тернополян до жителів зруйнованих східних міст. Просить не казати, мовляв,  «так їм і треба», бо серед місцевих мешканців далеко не всі підтримували окупантів, є і патріоти, які,  борючись із сепаратистами, поплатилися за це навіть життям.

– На Тернопільщині неодноразово доводилося чути: «Хотіли в Росію – отримуйте». Мене це обурює, бо хотіли далеко не всі. Сепаратизм привезено з Росії. Піднімали бунт також люди, послані звідти. Місцеві патріоти не могли власними силами побороти це, а більшість населення було пасивним: їх взагалі це не цікавило. Всюди є люди, які люблять говорити, а конкретно щось зробити знаходяться одиниці.  Коли слов’янчани виходили на проросійський мітинг, їх назбирувалося лише півплощі. Це не показник для такого великого міста, – розповідає жінка.

- Чому місцеві не спинили їх? Бо на бік сепаратистів стала більшість місцевої влади, міліції, криміналітету повидавали зброю… А скільки людей у нас закатували: і нігті виривали, і різали. Це дуже страшно – хто піде на таке протистояння? Борців завжди є мало, – у пані Оксани виходять на очі сльози. Напевно, тому її й ображає узагальнення Сходу як сепаратистів, бо жінка належить до тих, хто не сидів склавши руки.

– Чоловік возив українським військовим на блокпост у Слов’янську їжу, два рази потрапляв під обстріл, ризикуючи життям. В окупованому місті вони з друзями розфарбовували стовпи  у жовно-сині кольори. А відкрито піти проти озброєних найманців – означало вірну смерть, – каже переселенка.

Донбас навмисно русифікували

Натомість у тому, що в багатьох мешканців Донбасу все ж є проросійські погляди, звинувачує північного сусіда.

- Ми живемо на кордоні з Росією, були під її гнітом, так склалося історично. Під час Голодомору скільки винищили українців, потім війна… Коли німці зайшли у Слов’янськ, з підвалів КДБ дістали сотні закатованих тіл. Патріотів десятиліттями винищували, а Росія тим часом надавала кошти, щоб русифікувати жителів Сходу і зробити їх рабами. Натомість чому українська влада не робила нічого, щоб підтримувати українську ідею на Сході? – продовжує роздуми жінка.

Пані Оксана розказала, що у Слов’янську зірвали табличку Йосипа Кобзона як почесного жителя міста з дошки пошани.  Як не дивно, багато місцевих підтримали таку ідею. Патріотичні слов’янчани домагаються і дозволу знесення пам’ятника Леніну, але жінка каже, що монумент охороняють українські військові.

– Після того, як Слов ’янськ звільнили, більшість людей кажуть: «Навіщо нам та Росія, краще бути в Україні». Думка не змінилася, вона сформувалася. Бо до того в людей не було якоїсь конкретної позиції. Останні події привели їх до тями, пробудили, бо більшість жителів політично пасивні. Тепер же вони розуміють, що політична свідомість – це важливо і реально впливає на наше життя, – зазначає пані Оксана.

Жінка вважає, що Майдан ще не завершив своєї справи, бо у лавах чиновників залишилося багато ворогів держави. Є зрадники і серед військового командування, і поки їх не усунуть з посад, в АТО гинутимуть українські хлопці.

- «Нехай східняки самі воюють» – дуже образлива фраза для патріотів Східної України, які борються і ризикують життям, здоров’ям, рідними, майном разом з усіма українцями. Узагальнюють весь Донбас, прирівнюють усіх до зрадників. А потрібно ідентифікувати справжніх зрадників серед міліціонерів, есбеушників, кадрових військових. Бо розрекламована перевірка на детекторі брехні працівників міліції  - це поки що перестановка тих самих на посадах, зрадники продовжують отримувати зарплати, – робить висновок Оксана Нечипоренко.

Коли життя у місті налагодиться, Нечипоренки хочуть повернутися у Слов’янськ  і з новою силою поширювати українську ідею, щоб сепаратисти  більше ніколи не змогли знайти підходящого для них ґрунту на українській землі.