Кому вигідно відволікати тернопільських військових від бойових завдань?

В той час, коли на Сході Україні гинуть її кращі сини, боронячи рідну країну від зовнішнього агресора, окремі військово командуючі навмисно дестабілізують ситуацію всередині військових загонів, чим лише «грають на руку» окупанту.

Не виключенням став і батальйон територіальної оборони Тернопільської області (в/ч ВО122), довкола якого останнім часом точиться чимало чуток і скандалів. Головним фігурантом справи є полковник Зозуляк М. А., який є начальником Тернопільського зонального відділу військової служби правопорядку.

Все почалось з того, що 1 липня громадські активісти Тернополя запримітили в службовому приміщенні військової частини полковника Зозуляка з невідомими особами та жінками легкої поведінки, які до третьої години ночі 2 липня розпивали спиртні напої та займались там аморальними речами, що було зафіксовано на відео.

Тоді громадські активісти, які стали випадковими свідками досить неоднозначної події звернулися телефоном в міліцію для з’ясування того, що відбувається на території військового об’єкта. На місце прибули дільничний Роман Грицак та слідчо-оперативна група, яка склала протокол про дане правопорушення. Крім того, на виклик приїхав і заступник обласного прокурора з нагляду за дотриманням законів у військовій справі Олександр Федчишин. Втім, замість того, аби вжити заходів щодо перевірки на стан алкогольного сп’яніння оперативного чергового Зонального відділення ВСП та начальника в особі Зозуляка, він проігнорував заяви активістів та не прийняв жодних мір щодо порушників.

У зв’язку з цим, активісти письмово звернулися у прокуратуру Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, де просили застосувати стягнення, яке полягало у пониженні в посаді або звільненні з посади представника прокуратури. У відповідь голові Тернопільського підрозділу ВГО «Комітет по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією» Таловову І. О. прийшов лист, в якому діяльність Олександра Федчишина виправдали, пояснивши це тим, що він «вжив усіх заходів задля недопущення порушення громадського порядку», а також заперечили факт перебування військових у стані алкогольного сп’яніння.

Дисциплінарне стягнення свідки події вимагали застосувати і до військових, які фігурують у даній справі. Таким чином, за підписом начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку – полковника Бобик М. А. надійшла відповідь про вжиті міри щодо порушників. Так, згідно документу, старшому оперативному черговому Тернопільського зонального відділу ВСП – підполковнику Бобчуку В. М. була оголошена сувора догана через перешкоджання з його сторони здійсненню журналістами їхньої професійної діяльності. Начальнику штабу – першому заступнику начальника Тернопільського зонального відділу ВСП полковнику Коваленко І. В. за неналежне виконання своїх функціональних обов’язків вручили попередження. Натомість, начальнику Тернопільського зонального відділу ВСП полковника Зозуляка М. А. мали понизити в посаді.

Та всі слова про дисциплінарні стягнення були «застосовані» лише на папері. Як вдалося з’ясувати, «головний герой» історії, Зозуляк М. А., й досі працює на займаній посаді, хоч з моменту отримання відповіді пройшло вже більше місяця. Громадські активісти обурені таким підходом до справи тих, хто мав би бути на боці Закону, а не по ту сторону барикад, адже покривання винних – це також злочин.

Втім, обернути ситуацію на свою користь взявся Михайло Зозуляк, заручившись підтримкою військових із доволі сумнівною репутацією. Так, завдяки дезінформації заступника командира тернопільського батальйону з військової підготовки Віталія Гуменного та військових-контрактників Володимира Шитікова та Сергія Трусова в місцевій газеті «Номер один» за 20 серпня була опублікована стаття з явними ознаками дискредитації дій командира батальйону територіальної оборони Тернопільської області підполковника Ігоря Ларіна.

У матеріалі йдеться про те, що тернопільський комбат відверто знущався над своїми підлеглими та навіть погрожував окремим з них вбивством. Найбільш цікавим у цій ситуації є той факт, що проти Ігоря Ларіна, окрім його заступника свідчать ще двоє солдатів, які прибули в Тернопіль для доукомплектування частини з 51-ої механізованої бригади. Все б нічого, але хлопці, які звинувачують свого командира у знущанні, не так давно своїми аморальними діями викликали резонанс у тернопільському мас-медійному просторі. 15 червня молодший сержант Шитіков, молодший сержант Федорук, рядовий Оніщук і рядовий Трусов, будучи напідпитку, нецензурно лаялися та справляли нужду в громадських місцях, не боячись ні відповідальності, ані осуду, дозволивши собі повернутись у частину аж через три дні. Наступного дня інформацію про військових, які вели себе аморально на очах у тернополян, підтвердив Ігор Ларін. Він пообіцяв покарати винних, які своїми вчинками зневажили саме звання військових.

20 серпня до ЄРДР внесено правопорушення щодо дій військових за ознаками злочину передбаченогоза ч. 1 ст. 402 ККУ (непокора). Цього ж дня в пресі дивним чином з’являється публікація про командира батальйону Ларіна, який за словами Віталія Гуменного та двох військових-контрактників, поводить себе з підопічними як заманеться, порушуючи усі норми моралі та людяності. Виникає запитання: для чого всередині батальйону умисно створюється конфліктна ситуація, яка дискредитує окремих військовослужбовців? Очевидно, що «поливаючи брудом» підполковника військової частини, «інформатори» діяли за схемою, яка більше схожа на помсту та добре відпрацьований сценарій, написаний самим начальником Тернопільського зонального відділення ВСП Зозуляком. Об’єднавшись з військовими, які «мали око» на підполковника Ларіна, була вигадана псевдо правдива історія про командира-садиста, який позбавляв волі і залякував своїх підлеглих.

Втім, хіба можна всерйоз брати до уваги свідчення військових, які стали посміховиськом для свого батальйону та ганебно поводили себе, демонструючи власну неповагу до інших? Статтю під назвою «Тернопільського комбата Ігоря Ларіна звинувачують у знущаннях над військовими!» не можна вважати об’єктивною і з тих причин, що в ній висвітлено лише одну сторону конфлікту. Фігуранти публікації, які «звернулися в редакцію», змальовані тут як справжні герої, які пройшли «вогонь і воду» і зараз вимагають встановлення справедливості. Навмисно чи випадково в матеріалі опущені та перекручені окремі факти з життя горе-військових. Так, заступник командира батальйону з бойової підготовки Віталій Гуменний тут характеризується як бойовий офіцер центру СБУ по боротьбі з тероризмом (м. Сімферополь), у послужному списку якого понад 100 спецоперацій із захоплення бандитів. Історія про звільнення військового – теж майже героїчна. Згідно «байки», Гуменний у березні ц. р., коли відбулася анексія Криму, добровільно звільнився та вирішив залишитись справжнім українським військовим патріотом, промінявши пропозицію посади інструктора у Французькому легіоні на скромну роботу замкомбата з бойової підготовки у мирному Тернополі.

Насправді ж, його звільнення було далеко не добровільним, а вимушеним. Як стверджують особисті джерела ГО «Наш рідний Тернопіль», Гуменного не перевели в Тернопіль, а звільнили наказом із займаної посади набагато раніше – в грудні 2013-го року – ще до початку подій в Криму. А тут відсторонений від бойових навчань він був після того, як продемонстрував свою непрофесійність на полігоні в Золочеві, саме тоді й загострився конфлікт між командиром Ларіним та заступником Гуменним. Останній тоді вигадав чергову історію із знущанням над підлеглими, що нібито здійснювалися командиром батальйону І. Ларіним та на очах т.в.о. військового комісара В. Катинського.

Для того, аби дискредитувати свого комбата, Віталій Гуменний на пару з Михайлом Зозуляком знайшли людей сумнівної репутації, які й зайнялися поширенням дезінформації. Варто додати, що тернопільський батальйон майже у повному складі на чолі з Ігорем Ларіним зараз перебуває в зоні виконання бойових завдань. Головним завданням військових та командування зараз є оборона державних кордонів, однак повноцінно виконувати свої професійні обов’язки та бойові завдання наші військові просто не можуть. Як розповідають хлопці, через скандал у в/ч ВО122 прокуратура Херсонської області зараз постійно допитує командування та офіцерів по вищезгаданій справі щодо знущань Ларіна над підлеглими. Все це дестабілізує ситуацію всередині батальйону та в доволі невигідному для нас світлі показує військових, повідомляють в прес-службі ГО «Наш рідний Тернопіль».

Тож кому вигідні такі дії в період важкої ситуації на Сході країни? Тербатальйон навмисно намагаються зараз обезглавити, знищивши його командира, що в подальшому призведе до створення неабияких проблем у частині. І, насамкінець, мабуть риторичне питання: хіба можна знищити зовнішнього ворога, коли в державі при виконанні службових повноважень залишаються куди небезпечніші внутрішні вороги, які своїми дешевими інтригами лише підіграють окупанту та відволікають українських військових від головної мети – звільнення країни від агресора?

P.S. За інформацією т.в.о. військового комісара Тернопільського військомату В. Катинського, 26.08.2014 р. тернопільським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до ЄРДР було внесено правопорушення за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 402 ККУ (непокора, вчинена групою осіб) щодо В. Гуменного та 38 військовослужбовців, які відмовилися виконувати прямий наказ керівництва батальйону.