Правда про криваву війну: тернопільський військовий ніколи не забуде обличчя матері, 3-річну дитину якої вбили терористи

Нині на сході України тривають воєнні дії, які вже забрали життя тисяч військових і мирних жителів. Це нищить генофонд української нації. Адже ховаємо 20—40-літніх молодих, здорових чоловіків…

У тернопільському парку в один по-літньому теплий вересневий вечір відпочивав з родиною командир підрозділу батальйону «Шторм» Руслан П. Для нього це був короткий мирний відрізок з початку цього року. Військовик, доброволець, патріот приніс зі сходу правду про цю жорстоку, братовбивчу війну.

Батальйон «Шторм» сформовано у січні 2014 року в Одесі з колишніх воїнів аеромобільних військ та молодих хлопців з Майдану, Автомайдану, Народної Самооборони. Кадрова служба підрозділу проводить чіткий відбір до «Шторму» за психологічною, фізичною, моральною та іншими якостями. Воїни проходять вишкіл з допомогою кваліфікованих інструкторів. Тут жорстка дисципліна, як і має бути у воєнний час, пише Вільне життя плюс.

Руслан за професією військовий, але займався мирною працею, виховував дітей. Проте життя змусило воювати. Пішов добровольцем, як і тисячі його колег. Своєю найбільшою соціальною пільгою в майбутньому воїн вважає перемогу українців у цій неоголошеній війні. Адже, каже, що не допомагає відвойовувати Схід. Основна мета — не пустити ворога далі. А він рветься з усіх сил. Як співається у відомій російській пісні, «мы за ценой не постоим». А ціна — життя людей.

Руслан бачить смерть щодня. І дуже обурюється, коли наш брат журналіст каже, приміром, що сьогодні на сході України загинуло 5 військових. Це цинічна неправда. Гинуть десятками, сотнями. І найболючіше — мирні жителі, діти.

У пору, коли на сході України налились колоссям пшениці, росіяни і найманці безжально обстрілювали територію Луганської та Донецької областей. Від снарядів гинули малолітні діти. Руслан ніколи не забуде розпачу матері, яка втратила трирічну дитину.

Бійці батальйону «Шторм» завжди на передовій. Руслан з цього приводу іноді не розуміє дії вищого воєнного командування, адже його хлопці — з легкими автоматами та кулеметами, а відбиватись доводиться від добре озброєного російського агресора. Проте завдяки злагодженим діям батальйону, справді залізній дисципліні втрати порівняно невеликі, хоча кожне поранення бійців Руслан сприймає як власний біль, а загибель двох молодих хлопців стала його особистою трагедією.

Командир підрозділу батальйону «Шторм» з цього приводу згадує такий факт. У бою за визволення селища Георгіївка, який відбувся 20 серпня, втрати батальйону становили двоє легко поранених. А із сусідньої дивізії не дорахувались 30 бійців убитими та 70 пораненими. Ці хлопці стояли позаду батальйону «Шторм», були значно краще озброєні. І річ тут не у везінні. Деякі офіцери та солдати регулярної української армії мають за звичку випивати спиртне. В умовах війни, вважає Руслан, це прирівнюється до тяжкого злочину.

Російська пропаганда підло бреше, що їхня держава не бере участі у воєнних діях на сході України та не допомагає сепаратистам. У цьому ж бою, за інформацією Руслана П., було захоплено новенький БМД. Звідти добули багато документів, які підтверджують, що це бойова машина військ Російської Федерації, а бійці, які керували БМД, належать до регулярних військ РФ (батальйон Псковської десантної дивізії). В інтернеті є відео, яке за бажання може переглянути кожен охочий. А документи передано в штаб АТО. Віримо, що цим фактам дасть відповідну оцінку світова громадськість, військові.

Руслан дуже шкодує простих російських солдатів, які в умовах неоголошеної війни Росії з Україною змушені діяти за наказом командування. А ще більше жаль їхніх матерів. Але хто пошкодує поранених українських хлопців, яких росіяни якось для показу розстріляли, намагаючись принизити, залякати наших бійців? Зроблено це було з особливою жорстокістю та цинізмом. Усе це хлопці з батальйону «Шторм» мали можливість бачити, але не могли виручити приречених на смерть українців, бо їхні кулемети не могли дістати злочинців на такій відстані.

Руслан багато говорив про допомогу учасникам АТО, яку надають прості українські громадяни коштами та продуктами. Без цього хлопці не змогли б вистояти. Але хай буде на совісті деяких військовиків та цивільних, що не завжди допомога надходить вчасно і за призначенням. Непоодинокі випадки, коли бійцям передають дорогу оптику, інше бойове спорядження, а посилки приходять відкритими і потрібних речей там не знаходять. Тому боєць радить надавати адресну допомогу. Лише так ваш пакет буде передано за призначенням.

Ця війна, вважає мій співрозмовник, оголила всі проблеми українського суспільства. З часу проголошення незалежності України жоден з її керівників різного рівня не дбав про державу, а лише про своє корито. Тому маємо стільки бідних, десяток мультимільярдерів, кілька десятків мільйонерів. Маємо сучасних місцевих великих власників, які дерибанили (і продовжують це робити) державну землю, продовжують давати та брати хабарі. Путін вирішив піти на схід України, бо йому задарма віддали Крим. Якби тоді дали гідну відсіч агресорові, не було б теперішніх великих жертв, не знали б ми страшного поняття «вантаж-200».

Війна показала, що є в Україні патріоти, які життя готові віддати заради гідного майбутнього наступних поколінь. Війна, як це жорстоко не звучить, об’єднала українців, показала, що ми неподільні на східних та західних, ми — соборні! Коли запитала, чи вірить Руслан у перемогу українців, бувалий солдат відповів, що впевнений у ній. Адже захищає свою землю, не посягаючи на чуже.

Подавши руку герою, побажала йому вийти живим з цього пекла, пригорнути до серця вірну дружину, дітей. Наші молитви сьогодні за живих та убитих захисників соборності та європейського вибору України. Вірю, що останні події багато чому навчать людей, вони нарешті усвідомлять, що мусять бути сильними, та знатимуть, хто їх справжній брат, а хто ворог.