Як молодь Тернопільщини освоює ази поводження зі зброєю, вчиться вправлятися у рукопашному бою та маскуванні?

На базі оздоровчого табору «Сокіл» у Чорному Лісі минулих вихідних проходив вишкіл для молоді. Впродовж трьох днів 30 хлопців і дівчат під керівництвом досвідчених інструкторів освоювали ази поводження зі зброєю, вправлялися у рукопашному бою та маскуванні.

Один з інструкторів, Олег, розповів, що подібні бойові вишколи відбуваються з початку створення Правого сектора. З людей, які їх пройшли, формувалися добровольчі батальйони, що зараз воюють на Сході, у тому числі Добровольчий український Корпус (ДУК) Правого сектора.

За словами Олега, мета вишколу − навчати людей військової дисципліни, а також працювати в команді. − На заняттях з поводження зі зброєю використовуємо муляжі для страйкболу, − каже інструктор −. Це, по суті, копія бойового автомата, який стріляє не бойовими патронами, а пластиковими кульками. Навчаємо, як правильно тримати автомат, пересуватися з ним. Тренуємо м’язову пам’ять, щоб руки «знали», наскільки високо слід піднімати зброю.

На занятті з маскування учасників вишколу навчали використовувати маскувальні характеристики камуфляжу та місцевості.

Після теоретичних навчань відбулися практичні заняття − групи були поділені на підгрупи, які розіграли сцену, під час якої група бійців йшла в розвідку і потрапила в засідку, пише Народне слово.

Все, чому тут вчать, знадобиться в умовах війни, переконаний інструктор Юрій. Він був активним учасником Революції Гідності, з 1 грудня перебуваючи на Майдані. Коли почалися бойові дії на Сході, Юрій воював під Донецьком у складі 5-го окремого батальйону ДУК.

− Вишкіл − це зібрання добровольців, і війна − це також війна добровольців, − каже чоловік. − Вони не здаються, воюють там, де найважче, і ніколи не кидають побратимів у біді. Трапляється, що армійці можуть залишити позиції, а добровольці − ніколи. Коли ми вивозили поранених хлопців, то заїжджали в саме пекло, під обстріли, незважаючи на смертельну небезпеку.

Важко повірити, що у цього загартованого боями чоловіка мирна професія − бухгалтер. Уже 10 місяців він − воїн. На запитання про подальші плани Юрій відповідає, що дочекається ротації і повернеться в зону бойових дій − захищати Україну.

Серед учасників вишколу я побачила кількох дівчат. Студентка Тернопільського педуніверситету Христина Машталір не вважає участь жінок у бойових вишколах чимось надзвичайним. − Колись дівчата воювали, і тепер, коли Україна в небезпеці, мусимо знати, як діяти в умовах війни, − каже Христина. − Для дівчат на вишколі не роблять ніяких поблажок, адже на війні їх також не буде. Звичайно, фізично важко, але втома нікого не зупиняє. Вважаю, що такі вишколи гартують патріотичний дух української молоді. У неділю до нас приїхав священик, відправив молебень і подарував ікону, яка стане нашим оберегом.

Мені вдалося поспілкуватися з о.Олегом Кухаруком

− Моя місія як духівника, − виховувати націю у вірі та любові, формувати високі моральні та духовні якості у молоді, − каже священик,− Зараз у молодих людей виникає багато питань, пов’язаних з війною і з тим, як вона співвідноситься з Господніми заповідями. Вважаю своїм обов’язком доносити до молоді істину, що нема для Бога більшого, ніж покласти своє життя за друзів. Тому воїн, який лягає тілом на гранату, не самогубець, а герой, який жертвує своїм життям заради інших. Чим більше буде підніматися національний дух, тим швидше Україна знову буде нашою «від Сяну до Дону». Часто у ситуаціях, коли на правоохоронні органи надії нема, на хлопців з правого сектора і «Тризубу» можна покластися, адже у них високий моральний і патріотичний дух.

Як молодь Тернопільщини освоює ази поводження зі зброєю вправлялися у рукопашному бою та маскуванні?
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі