“Командир танкістів не міг повірити, що привезли теплі бушлати” – тернопільський журналіст про ситуацію під Дебальцеве

На саму Покрову мені випала честь з моїм давнім знайомим Василем Конько і його товаришами  тернопільськими волонтерами вирушити у далеку дорогу на Східний фронт.

Василь Конько здійснював уже свою дев'ятнадцяту поїздку, Андрій Гащак і Роман Михайлишин по першій, я свою четверту журналістсько-волонтерську. Зрозуміло що величезний досвід у таких справах, як волонтерські вояжі, спеціальна військова підготовка, не в останню чергу місце народження і незаперечний авторитет одразу ж зробили Василя старшим нашого невеличкого волонтерського підрозділу. Справа в тому що пан Василь Конько  уродженець Східної України, а у Тернополі служив у Національній Гвардії України у 90-х, закінчував службу старшиною спецроти.

Їхали ми на двох автомобілях везучи на Схід багато вантажу, близько п'яти тон. Десь далеко за нами у ар'єргарді нас наганяла ще одна машина перегнаний з Європи позашляховик. Його вів на Донбас Едуард Хатмуллін, десантник запасу він взагалі по дорогам Європи і України здійснював марш без напарника. Взагалі на мій погляд родина і сім'я Едуарда належить до розряду тих, що своєю щоденною волонтерською працею наближають день остаточної перемоги досить відчутно, загалом як любий інший волонтер, відмінність лише в тому що постійно мешкаючи на Донбасі у прифронтовій зоні вони наражають себе і своїх близьких на смертельну небезпеку.

План допомоги цього разу базувався так як і у всіх інших дієвих волонтерських бригадах. У таких випадках є в якійсь точці склад-база куди прибувають усі автомобілі з вантажами. Там залишається весь вантаж, доукомлектовується, фасується на певні партії, класифікується на передачі окремим частинам і блокпостам. Коли відбувається координована дія кількох груп волонтерів ефект набагато відчутніший. Наразі я мав змогу спостерігати і брати участь у роботі тернопільських, черкаських,  і луганських волонтерів. Одразу ж після розгрузки один екіпаж на більшому транспорті повернувся додому. А машина маневреніша і швидкістніша залишилась розвозити допомогу. Залишився і я разом з паном Василем, щоби подивитись що таке наші передові пости і війська що на них стоять .

У допомозі яку ми розвозили було усе, та найголовнішим зараз звичайно є теплі речі, термобілизна, зимовий військовий одяг (спеціалізованого маскувального призначення), тактичне взуття, пічки для бліндажів (буржуйки). Хоча звичайно солдати радіють і тушкованому м'ясу, і домашнім закруткам. Цього разу їм особливо сподобались борщові приправи що на Черкащині зі своїми подругами закручує у банки пані Ліда Сівак, ми усю дорогу ласкаво називали її "тьотя Ліда" вона педагог пенсіонер-але за покликом неспокійний волонтер. Така приправа хороша тим що вона протушена в домашніх умовах, там є все і буряк, і морква, і цибулька  "бахнув" пару черпаків в казанок додав трохи солдатської "тушонки" і дуже швидко в польових умовах готовий фронтовий борщ, який пахне рідною хатою. Загалом у великому переліку допомоги були: харчі, приправи, кава, чай, цукор, крупи (гречка, пшоно, рис), пічки (буржуйки), тенти, зимова польова форма (теплі штани і бушлати), овочі. Яблука, моркву, цибулю, Василь Конько купляв на Донбасівських оптових ринках це напевне раціональніше чим возити за тисячу кілометрів з Галичини. А ще ми везли індивідуальні посилки рідних до солдатів на фронт. Така передача як кажуть бійці дорогого вартує. З нетерпінням чекають вони як і в попередні рази дитячих малюнків та даруночків. У всіх частинах  де ми були, я вручав бійцям надруковані портретики Тараса Шевченка, роботи нашого Тернопільського художника і політв’язня Ярослава Омеляна.

Насамперед звичайно ми старались об'їхати наших земляків. У Лисичанську в спеціальному батальйоні патрульної служби  міліції особливого призначення "Тернопіль" ми були двічі, у Попасній на блок пості на якому ось уже багато місяців (відбулось кілька ротацій) несуть службу працівники УМВС по Тернопільській області, також. На тому пості хлопці з нашого управління є представниками усіх служб. Ігор Кучер провів нас з десяток метрів від кухні і ми   вперше побачили нерозірваний після обстрілу боєприпас з оперенням (неспрацював підривач), що застряг у зламаній березі. Взагалі їхній пост видався мені добре обладнаним у військовому відношенні, я звичайно не експерт по фортифікації, але все таки маю воєнкорівські навики і сякі такі військові знання. Амбразури у їхніх вогневих точках  мені показав Володимир Герасимів, саме коли ми оглядали блок пост кухарі встигли зготувати вечерю. Скажу чесно таких кнедликів я не їв навіть у своєї бабці. Ми навіть назву придумали. Василь Конько запропонував назвати iх Попаснянськими, а я Тернопільсько-Попаснянськими, отож тернопільські ресторатори беріть до складу меню своїх закладів.

Тепер трохи про дороги. Безпосередньо в районі розташування наших частин асфальтове покриття, як на якій ділянці, є нормальне а є сильно побите війною (чого не скажеш про заводи Фірташа і Ахметова, їх жодна куля не зачепила). Саме на такій ділянці на об'їзді Лисичанська ми на великій швидкості (проходили "зеленку") втратили від удару на вибоїні заднє ліве колесо і більше трьох кілометрів iхали майже на самому диску. Потім коли міняли побите колесо на "запаску" повз нас пройшов рейсовий автобус з Росії (Воронеж-Донецьк дивна все таки ця "гібридна війна"...), майже усі пасажири з перекошеними обличчями читали на одному з наших "бусів" табличку "Тернопіль-Слов'янськ". Василь міняючи разом Андрієм і Романом колесо посміхнувся і сказав: -А нехай читають, зрештою це наш своєрідний пропуск на українських постах і бійцям моральна підтримка, усі бачать Західна Україна з Донбасом !

У самому Лисичанську куди ми приїхали усунувши пошкодження, була радісна зустріч з хлопцями з батальйону "Тернопіль", а ще з такими ж як і ми волонтерами з Тернопільської самооборони Юрієм Моргуном, Миколою Мамчуром ну і звичайно із священиком отцем Іваном Гунею вони також перебували на Сході з допомогою, а кілька днів згодом ми зустрілись під Дебальцево з тернопільськими автомайданівцями. В другий наш приїзд  в батальйон "Тернопіль" ми зустрілись вже і з командиром Володимиром Катруком. Радість фронтових зустрічей важко передати, краще скажу що в батальйоні "Тернопіль" ми скуштували знатного борщу. Потім була загальна фотографія бійці у повному спорядженні (якраз готувались на операційний вихід по бойовому) і комбат дозволив мені зробити кілька кадрів. Вони для мене, як для архівіста-історика особливо цінні.

Дебальцево, скільки раз за останній тиждень перед поїздкою я чув назву цього населеного пункту по телебаченню. Постійні обстріли незважаючи на режим припинення вогню, загиблий старшого віку танкіст Пунда Віктор з Підволочиського району (перед самим від’їздом я робив фоторепортаж з похорону ), і ось дорога дорога до Дебальцево, розбитий міст на якому інженери поставили військовий проїзд. Перед самим мостом пам'ятна зустріч у одного  з бійців блок посту на Покрови було день народження, ми йому  привезли  подарунок. Саме  бійці цього блок посту врятували в одній з попередніх поїздок Василя  Конька, більше п'яти кілометрів над його машиною висів у русі російський безпілотник, згодом  міг бути артилерійський залп. Тільки  хлопці  з цього  блок посту почали  стріляти на бойовий курс літального апарату, він відстав. За імпровізованим столом іменинника, вітаємо бійця із Покровою, і його особистим святковим днем, в тості зачіпаю тему козацтва і Дня слави Українськоi зброї, стоячи вшановуємо пам'ять  усіх полеглих упродовж віків, і цього року українських воїв. Завершуєм здравицею, славної пам’яті гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному що з вогнем і мечем шастав в околицях  Москви. І ось  зосереджено Василь вдивляється в "дорогу життя" до Дебальцево швидкість не менше 140 км/год. це єдиний захист від снайперів, адже "бронежелетів" намаємо ні я ні він, а ця дорога в "бутилкове горло" єдина для логістики наших військ на Дебальцівському виступі. 128-ма окрема гвардійська гірсько-піхотна Туркестансько-Закарпатська двічі Червонопрапорна бригада Сухопутних військ Збройних Сил України , позиції серйозно обладнані все таки гірські стрілки і в Африці гірські стрілки, зустрів нас Тарас Пастух, а мені двічі приємно, адже він пластун, і я пластун традиційне "СКОБ" і радості немає меж. Одного погляду мені достатньо щоб побачити-Тарас змінився, переді мною серйозний розвідник тільки посмішка пластунсько-тернопільська, а погляд людини яка ходила на бойові виходи в тил противника зосереджено-вдумливий, я такий пригадую  у своїх побратимів  УНСОвців, а ще у воїнів "афганців ". В розташування його роти їдемо на БМП, ззаду наш бус, гуркіт двигуна бойової машини трохи заважає нам перегукуватись, тому Тарас більше посміхається. Розвідники гірсько-піхотноi, хлопці гостинні і веселі, в них попробували спражньої козацької рибної юшки, розгрузили наше авто з вантажами допомоги, і назад в дорогу до бази де розташований наш основний склад. Там завдяки мамі Едуарда, пані Ніні і сестрі Олені мали майже домашній затишок який можливий у прифронтовій зоні. На зворотних рейсах від частин до бази заїзджали на ринки у містечках, де вони вже працюють і купляли нашим бійцям оптом моркву, цибулю. Попадали і в складні ситуації, дорожніх вказівників на другорядних дорогах майже немає. Один раз виїхали аж в глибинку до якогось інтернату для людей з особливими вадами, далі полем дороги майже не було, зате ідеальна "зеленка" для роботи розвідувально-диверсійних груп противника. Та "чуйка спецназівця" Василя не підвела, ми виїхали на пост наших з того боку звідки "сепарські" позиції, "полтавчани" ( а блок пост був їхнім) навіть пресмикнули затвори своїх АКМів, ще б пак зі сторони поля йде машина у ній двоє у військовій формі без знаків розпізнання, в останій момент Василь скомандував мені :-табличка", і я перевернув наш пропуск "Тернопіль-Слов'янськ" лицевою стороною на лобове скло.

Найважчим був останній рейс на Новотрiцьке і Волноваху, ми вже їхали вчотирьох Едуард Хатмуллін, Василь Конько, Ліда Сівак, і я, траса на Волноваху (Донецьк-Маріуполь) подекуди проходить в безпосередній близькості від "сепарських" позицій, в місцевості де ми їхали до земляків "тьоті Ліди" в одній з танкових частин ми вискочили ген-ген у перед. На перехресті з розбитою заправкою вигулькнув камуфльований позашляковик "Тундра" в кузові сошник з крупнокаліберним кулеметом опізнавальних знаків нема, час пізній 21.30 добре що волонтери зі спецназівським минулим, і з честю вийшли з ситуації, різко розвернулись і пішли назад... Доїхавши до наших танкістів ледве перевели дух. Знову швидка розгрузка, почався обстріл наших позицій, а нам ще "летіти" до Волновахи там стоїть батальйон "Черкаси". Командир танкістів не міг повірити що ми привезли теплі бушлати:-Что я должен сделать и где расписаться, дорогие волонтёры если бы не Вы... у людини чуть сльози на очах не стоять. Та Едік комадує по машинах і "волонтерський спецназ" на повній швидкості покидає позиції танкістів. За блок постом перед Волновахою чуть не вискочили на заміновану ділянку дороги добре що нас вчасно спинили військові, нічого не поробиш "передова" диктує свої умови, Василь Конько розказував мені що в одну з поїздок таки був заїхав на мінне поле, але місцевий житель вчасно сказав про це і він заднім ходом по своєму сліду виїхав назад. В батальйоні "Черкаси" розвантажувались вже при світлі бойових ліхтарів, вночі, а ще "пиляти" назад до бази, по території, де ймовірно можуть бути розвідгрупи противника. На зворотному шляху Едуард прекрасно орієнтується він ж місцевий, прибули о третій ночі.

Дорога додому на Тернопіль все одно лежала через Дебальцево і Попасну заїхали попрощатись з земляками, беремо ще з собою назад з  зони АТО бійця в коротку відпустку додому. До Харкова, я з ним по черзі сплю в кузові, бо в кабіні ще "тьотя Ліда" з Черкас, її підвозимо до півдороги між Києвом і Черкасами. Василь на постах ДПС на запитання:-що везете, жартує "сепара в кузове", а там я сплю...На пості перед Харковом коротке прощання з нашим бійцем, дарую йому на пам'ять свої тактичні окуляри фірми bolle сотню гривень на дорогу, солдату знадобиться, сам колись молодим служив, і здалека вертався додому. Тому без питань запихаю йому в кишеню. Перед Києвом попрощались з "тотьою Лідою".

Дома свої турботи, моя дружина Мирослава потрапила в ДТП поки я був на Сході, прооперували ii в Тернопільській першій міській лікарні. Лікарю Ігорю Салію і усій операційній бригаді мій воєнкорівський респект і повага, а також подяка усьому  травматологічному відділенню.

P.S. Зі своїм попутником солдатом, що ми підвозили до Харкова зустрівся в нашій Тернопільській міській лікарні, він з сусідньої області, його родич теж лежить в травматології...

"Бог нас водить, Він наш генерал..."-стара солдатська поговірка, зустріч була несподівана але дуже радісна. А Василь Конько готує машину на новий рейд, 29 жовтня стартує знову. Там за лінією зони АТО справжні українські воїни! Обов'язково ще поїду до них, та трохи згодом, коли дружина поправиться. А  таким людям як українські волонтери я низько вклоняюсь.

Тернопіль волонтери передова під Дебальцеве
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
У селі Тютьків Теребовлянського району з’явився унікальний вишиваний іконостас. Очевидці запевняють, що аналогів немає ні в області, ні в усьому світі. На створення цього “восьмого чуда України” пішло більше півтора року. Кожну ікону створювала окрема родина, яка входить до складу парафії. Майстрині пришили 1 436 433 бісеринок вагою 17,724 кг. Загальна площа вишитих ікон — 7,12 м кв.
Суспільство
Страшну хворобу, «саркома», діагностували медики у молодшого сина тернопільського співака Віктора Павліка. В інституті нейрохірургії йому зробили операцію, вирізали пухлину на рівні шиї, біля четвертого хребця, яка виявилася злоякісною. Попереду — лікування в ізраїльській клініці, на яке будуть потрібні мільйони.За словами артиста, таких великих грошей він самостійно назбирати не може, тому вдячний усім тим, хто зголосився на його клич про допомогу і надси...
Суспільство
У зв'язку з початком роботи у Тернополі одного із закладів популярної мережі фастфудів "McDonald's" з'явилося декілька його несправжніх офіційних сторінок у мережі Instagram. Як повідомляє "ТН.Область",тернополяни в соціальній мережі натрапляли на декілька сторінок закладу з розіграшами. Так, за умовами акції пропонувалося підписатися на сторінку "McDonald’s". Перші 150 користувачів мали отримати в подарунок "Біг мак меню", наступні 300 – знижку 25 % на за...
Пригоди
Літню кухню обійняв вогонь 14 жовтня близько опівдні. Розташовувалась господарська будівля у Борщеві на вул. Вовківська, 46. Належала борщівчанину 1964 року народження. Власне, згідно з офіційною інформацією,  на місці пожежі й було виявлено труп господаря.Вогонь на сусідній будинок не перекинувся. Знищив речі домашнього вжитку, пошкодив  облицювання стін, повідомляє topnews.in.uaПричина виникнення пожежі та матеріальні збитки встановлюються.Пожежу рятувал...
Суспільство
Різку заяву в ефірі інформаційного спецпроекту зробив український дипломат, екс-віце-прем'єр-міністр України (2005), Роман Безсмерний. Коментуючи питання надання томосу українській церкві, він закликав "розрізняти священнослужителів, бізнесменів у рясах і резедентуру у рясах". В ефірі телепрограми на каналі "ZIK" Роман Безсмерний сказав наступне: "Якщо в черговий раз українська держава проявить слабкість, то ми не тільки будемо мати конфлікти, ми матимемо ...
Спорт
Золото з молодіжного Чемпіонату світу з самбо серед юніорів і юніорок привезла студентка Тернопільського національного економічного університету Алла Бегеба.У фіналі категорії до 48 кілограмів у дівчат Алла перемогла Мушарраф Ібодуллаєву із Киргизстану з перевагою в один бал – 3:2.Привітання опублікував ректор ТНЕУ Андрій Крисоватий.
Суспільство
Тернопіль готовий до опалювального періоду, – запевняють у КП «Тернопільміськтеплокомуненерго». Однак коли він розпочнеться, наразі не відомо. Комунальне підприємство чекає відповідного розпорядження від міського голови. «До опалювального періоду Тернопіль був готовий ще на початку вересня. Однак проблеми можуть виникати внаслідок аварій під час експлуатації мереж. Ресурсами необхідними ми забезпечені повністю. Проте ми донині не знаємо, яке рішення прийме...
Суспільство
Відомий тернополянин, фронтмен гурту СКАЙ Олег Собчук спільно з популярними музикантами й акторами створив особливий дарунок усім захисникам України. Разом вони написали–відзняли «Лист московському шайтану» Володимиру Путіну, чи то пак «Владіміру Настутнєт». Писали  під музику  гурту «Дахабраха».  За основу взяли текст, написаний українськими козаками у 1676 році турецькому султану.  Переконані, в ньому, «слово в слово, підходить під сьогодення» і , зазнач...
Суспільство
З піснею "Индиго", яку виконують Дана Соколова та Скруджи, приїхала 26-річна тернополянка на сьомий кастинг дев'ятого сезону шоу "Х-фактор" у Чернівці. В ефір каналу "СТБ" епізод вийшов у суботу, 13 жовтня. MC Iren - саме так Ірен Гриців знають у нічних клубах. У інтерв'ю для телешоу дівчина розповіла, що все життя шукає місце під сонцем. У дитинстві їй не вистачало уваги і тому вона почала її привертати, пише 20 хвилин.  - Почались татуювання і, мабуть,...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!