Завдяки своєму хобі тернополянин знявся у відомому фільмі «Поводир»

Завдяки своєму хобі, тернопільський реконструктор армії УНР та УПА часто бере участь у фестивалях, відтвореннях битв і навіть знявся в кіно у відомого режисера.

Тернопільський історик Володимир Пукач знявся у фільмі відомого українського режисера Олеся Саніна «Поводир». У масових сценах він зіграв роль одного з вояків армії Української Народної Республіки. Тернополянина легко впізнати в кадрі серед інших, бо має окуляри.

Нагадаємо, світова прем’єра фільму відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі в липні цього року. Допрем’єрний показ фільму уже відбувся в Тернополі у жовтні, а загалом на екрани країни фільм вийде в листопаді.

- Мене не багато показано у фільмі, бо знімали нас лише у фрагментах боїв чи розстрілу вояків армії УНР. Але себе і наших хлопців-реконструкторів впізнав, – каже пан Володимир.

Володимир Пукач є членом київського військово-історичного клубу «Повстанець». Вони займаються відтворенням битв, вишколами, беруть участь у зйомках фільмів. Свого часу клуб розшукала помічник режисера Ольга Годованець і запросила усіх членів товариства на зйомки. Реконструктори – бажані гості на зйомках таких фільмів, бо точність відтворення епохи надзвичайно висока – вони мають до дрібних деталей відтворений одяг того часу, зразки зброї, особисті речі, посуд тощо.

- Ми двічі приїжджали на зйомки «Поводиря». Один раз – під Київ, де знімали військові дії на засніженому полі. А другий раз – в місто Гайворон Кіровоградської області, де знімали сцену розстрілу головного героя і його побратимів з Української армії, – пригадує Володимир Пукач. – Зйомки відбувалися на залізничній станції. Там досі збережені станційні будови ще царського періоду, збережені також оригінальні паротяг і вагони.

Хлопці повідморожували пальці

Під Києвом зйомки були дуже екстремальні, пригадує співрозмовник.

- Якщо пам’ятаєте, на початку 2013 року морози були під 30 градусів, – розповідає 20хвилин пан Володимир. – Нас цілий день знімали на полі – фрагменти бою, марш, як реконструктори йдуть через поле в своїх одностроях. Деякі мої друзі повідморожували собі пальці на ногах. Зняти чоботи і відігрітися не було де і як. Я також ледь не відморозив собі пальці, потім ще кілька тижнів після зйомок відходив. Але було цікаво. Результат скоро можна буде побачити на екрані.

Пан Володимир знявся на першому плані в масовці – такий собі студент, у нього окуляри.

- Я купив в Тернополі на ринку колекціонерів окуляри початку ХХ століття, в оптиці замовив лінзи і тепер використовую їх на реконструкціях як Перших визвольних змагань, так і Другої світової війни для реконструкції УПА.

Змивали грим серветками

Коли знімали фільм в Кіровоградській області, на вулиці було близько 10 градусів морозу, а реконструктори повинні були зніматися в одних сорочках.

- Зняли дубль, ми впали із зав’язаними руками на сніг. А потім нас відправляли грітися до вагончика, – розповідає чоловік. – І так щонайменше п’ять разів. На спину чіпляли кілька пакетиків з фарбою кольору крові, які мали невеличкий вибуховий заряд. Коли знімали сцену розстрілу, йшов електричний сигнал в ці пакетики і вони вибухали. Виглядало, ніби кулі вилітають з тіла людини.

Він пригадує, що акторів дуже довго гримували перед зйомками. Для сцен розстрілу обличчя мали виглядати сильно понівеченими. Йому зробили імітацію кульового отвору, а ззаду відтворили величезну криваву рану. Адже коли куля калібру 7,62 від гвинтівки чи кулемета потрапляє в голову, на виході вона розносить частину голови. Тому рану робили досить велику.

- І от зйомки закінчилися, а помитися практично не було де, давали вологі серветки, якими нереально було відмитися, – пригадує співрозмовник. – А мені ще в Тернопіль треба було їхати. Обличчя я ще якось помив, а «кривава рана» на голові лишилася. В потязі я навіть не знімав шапки усю дорогу до Тернополя, а вдома, звичайно, мама була шокована, бо видовище було незабутнім. Друзі фотографували, жартували…

Нагадаємо, фільм «Поводир, або квіти мають очі» розповідає історію американського підприємця, який з 10-річним сином приїжджає в Радянську Україну 1930-х років. Він хоче обміняти в Україні трактор на зерно, та йому роблять вигідну пропозицію і він залишається. Через деякий час до американця потрапляють секретні матеріали про заплановані в Україні репресії. Це стає причиною вбивства американського підприємця, свідком якого стає його син. Хлопчику вдається врятуватися завдяки сліпому бандуристові. Дитина стає його поводирем. Вдвох з кобзарем вони подорожують Україною в жахливі часи індустріалізації, колективізації, Голодомору та знищення інтелігенції.

Ще одне кіно, в зйомках якого брав участь клуб «Повстанець», це документальний фільм «Холодний яр», за мотивом однойменної книги Юрія Горліс-Горського, розповідає історик. Цей фільм про повстанців, які брали участь в українському русі опору проти більшовицьких окупантів на території Центральної України в сучасній Черкаській області у 1920-22 роках. Члени товариства грали роль українських повстанців, які боролися проти більшовиків. Фільм є навчальним, його будуть поширювати в школах та інших освітніх закладах.

Довідка

Володимир Пукач – народився 1978 року в Тернополі. В 2002 році закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету. Працює в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, досліджує боротьбу Української Повстанської Армії на Тернопільщині. Із 2009 року – член військово-історичного клубу «Повстанець», м. Київ.