На Тернопільщині матір бійця, який з перших днів АТО - у зоні бойових дій, зорганізувала збір допомоги військовим

Більше півроку на сході України точиться жорстока війна, в якій перемагають справжні герої та патріоти країни.

Ті, хто сьогодні там, виживають у тому числі й завдяки активній підтримці громадських активістів — волонтерів, які збирають речі, продукти, медикаменти, одяг, військову амуніцію і техніку, а згодом безстрашно передають їх у зону АТО. Про деяких з них хочу розповісти.

Нещодавно побувала у колишній лікарні (нині АЗПСМ) Хоросткова Гусятинського району. Тут збирають кошти, продукти харчування та речі першої необхідності для місцевих військовослужбовців. А стоїть за цим хоростківчанка Любомира Іванісік, яка душею вболіває за долю України і до болю в серці за кожного, хто бореться за неї. Адже у самої молодший син Василь — учасник Революції Гідності, а старший Сергій — кадровий офіцер. Він із перших днів у зоні бойових дій під Маріуполем. Більше року не був удома, лише нещодавно приїхав у короткотривалу відпустку. Тож кому як не їй відомі материнські тривога, переживання і розпач, пише Вільне життя. 

— Із Хоросткова захищати Вітчизну пішли шістнадцять чоловіків, серед яких круглий сирота Олег Стадник. Мене це дуже вразило, — розповідає жінка. — У моїх дітей є мати, батько, родина, а у нього — нікого. Хто йому допоможе? Та й іншим хлопцям неодмінно потрібна підтримка. От і зародилась ідея. Мене щиро підтримали. Із середини серпня почала займатись волонтерською діяльністю. З приміщенням визначились одразу — назустріч пішли головний лікар Михайло Довганюк і персонал АЗПСМ, які стали найактивнішими помічниками у цій благородній справі.

Уже за короткий час під керівництвом Любомири Михайлівни активісти зібрали чимало. Перші двадцять ящиків із найнеобхіднішим було відправлено на Тернопіль, звідти — за призначенням. Згодом жінка почала шукати людей, які власним транспортом здійснюють поїздки в зону АТО і власноруч вручають передачі адресатам. Так «вийшла» на Руслана Савончука і Петра Васька із села Остап’є Підволочиського району. Хлопці ще з травня їздять на Луганщину й Донеччину. Були там вже одинадцять разів, і не де-небудь, а на передовій. Не раз потрапляли під шквальний обстріл ворога, допомагали перевозити наших полонених. Та це їх не зупиняло, бо вважають: допомога учасникам АТО — понад усе. На Херсонщину до хоростківчан із вантажем курсують земляк Ігор Бумбар і Віталій Остафійчук із Гусятина.

У пані Люби все під контролем. Із перших днів жінка веде записи: хто, скільки і чого пожертвував на потребу бійців. У числі перших — мешканці Карашинців, яких організувала завклубом Мирослава Буртник і вчителька Ольга Мельник. Вони передали 7 тисяч 710 гривень і продукти. Варто зазначити, що пенсіонерка Ярослава Галабіцька, в якої хвора дочка, дала 500 гривень. Кошти, медикаменти і все необхідне стали зносити до так званого складу підприємці міста. Так, власники хлібопекарні Сергій Колосівський і ковбасного цеху «М’ясник» Богдан Пукас перед від’їздом транспорту в зону АТО готують для земляків кошики, в яких свіжовипечений хліб і ковбасні вироби.

Священиком отцем Петром Панасюком у підтримку українській армії було організовано вуличний похід «Єдині духом», під час якого пожертви становили понад 9 тисяч гривень. 750 гривень зібрали на армію учні 11-Б класу 2-ї місцевої школи. Долучилась до благодійності й Світлана Шилохвіст, котра приїхала з Італії. Жінка передала гроші та одяг, Леся Павленко з Іспанії передала 2 спальні мішки і 4 пари термобілизни, Володимир Діжона — гроші. Ліки, предмети першої необхідності, вітаміни передала із США Ярослава Чопяк.

За півтора місяця вдалося зібрати 56 тисяч гривень, на які закупили бронежилети, каски, футболки, термобілизну, бушлати, балаклави, рукавиці, окуляри, наколінники, теплий одяг, засоби гігієни тощо. Хто з бійців мав свій бронежилет, батькам повернули його вартість. Також грошима допомагали й бійцям, котрі потрапили у госпіталь.

— На нині, — каже пані Люба, — залишилось понад 12 тисяч. Я підтримую зв’язок із кожним бійцем і його родиною, знаю їхні проблеми і переймаюсь ними. Найчастіше на контакт виходить Олег Стадник. Він мені як син. Я рада, що наші діти відчувають нашу підтримку. Ніхто не обділений. 3-4 ящики з необхідним із зазначеним прізвищем отримує кожен із них, де б він не був…

Допомогу бійцям АТО доправили.

На першому поверсі амбулаторії колишнє приміщення їдальні заповнене продуктами та вже готовими передачами. Щодня хтось приносить консервації, сало, крупи, цукор, макарони, овочі, предмети гігієни, теплі речі, які приймає реєстратор Леся Безкоровайна. Я була вражена людським милосердям і участю в ньому людей у білих халатах, а більш за все силою волі, оптимізмом і великим бажанням Любові Іванісік бути міцним тилом для наших бійців. Адже саме на таких тримається українська армія.

Перебуваючи у відпустці, Роман Сус від імені усіх хоростківчан, які перебувають у зоні АТО, просив через газету висловити слова щирої вдячності Любомирі Михайлівні та іншим волонтерам за велику підтримку.

Щовечора о 21-й годині у капличках Хоросткова й Карашинців, а також в усіх святих місцях відправляється спільна молитва до Матері Божої за здоров’я наших солдатів та мир і спокій в Україні.

Допомогу бійцям АТО доправили.