Сторічна мешканка Тернопілля має ідеальний тиск

100 років набігло цього літа Юліані Барабаш − мешканці села Ст.Вишнівець.

Поважну довгожительку привітали з нагоди ювілею не  лише рідні, близькі, земляки, а й представники влади. Минулої суботи, 16 липня, до оселі, в якій мешкає Юліана Мартинівна, завітали заступник голови Збаразької райдержадміністрації Анатолій Яцина, в.о.начальника управління праці та соціального захисту населення РДА Світлана Ревун, директор територіального центру соціального обслуговування Оксана Смолій, Старовишнівецький сільський голова Володимир Головатюк, працівники сільської ради. Анатолій Яцина передав ювілярці вітання від Президента України, у якому зокрема зазначено: «…вклоняюся Вашій  життєвій мудрості, багатому досвіду, незламності перед воєнними лихоліттями та труднощами післявоєнної відбудови. Радію, що переживши багато бурхливих подій, Ви стали свідком народження незалежної української держави». Представники влади також вручили іменинниці квіти, скромні дарунки і побажали в доброму здоров’ї під Божою опікою прожити ще багато літ.

Юліана Мартинівна, за словами сільського голови Володимира Головатюка, − живий свідок історії краю, адже пам’ятає події впродовж майже цілого століття.

Через долю її родини прокотилася не одна війна. Так сталося, що власних дітей у цієї жінки немає. З чоловіком судилося прожити лише два роки, він тяжко захворів і помер. Тож усю доброту, ніжність і ласку Юліана віддавала племінницям Ганні та Надії.

− Тітка для нас все життя була як добрий ангел, − розповідає Ганна Вовк, у сім’ї якої старенька живе уже десять років. − Наш тато не повернувся з війни, мамі, тітчиній сестрі, було б дуже важко самій ростити дітей, якби не допомога тітки Юліани. Вона жила окремо, доглядала свою стареньку маму, мала чимале господарство, сад, город, але  щодня долала неблизький світ, щоб нас відвідати і чимось підсобити.

− Бабця була весела, рухлива, дуже роботяща, згадує племінниця Надія. − Сама обробляла город, доглядала сад. Пішки ходила продавати садовину і городину до Вишнівця, до Тернополя. З того заробітку і сама жила, і нам допомагала. Ніколи не приходила без гостинця, тож ми, діти, з нетерпінням її чекали. А коли повиростали, створили власні сім’ї, тітка продовжувала опікуватися вже нашими дітьми та онуками.

Рідні розповідають, що ювілярка − з родини довгожителів. Її мама Марія прожила до 102 років, сестрі Олександрі Бог відміряв 93.Запорукою її довголіття родичі вважають віру в Бога, те, що все життя була привітною до людей і не цуралася ніякої роботи. До їжі старенька невибаглива, однак полюбляє перші страви, молочне, а від вживання м’яса відмовилася  давно.

Уже десять років Юліана Мартинівна не може самостійно ходити, пересувається в інвалідному візку. Попри це на здоров’я не скаржиться. До слова, напередодні 100-річного ювілею їй вперше в житті виміряли артеріальний тиск. Він виявився ідеальним − 125 /80 мм. Жодного разу на свій  вік бабуся не була в лікарні, тож процедуру вимірювання тиску ще довго згадувала  як дивовижну і всім про неї розповідала.

Приймаючи того дня численні вітання і побажання здоров’я, Юліана Мартинівна в колі великої і дружної родини, односельців дякувала усім за добрі слова, бажала Божого благословення і довгого щасливого віку.