Тернопільський сенбернар Жан став чемпіоном світу

З титулом чемпіона світу повернувся з Парижа тернопільський довгошерстий сенбернар Навілотош Жан Клод Жанталь. Домашній улюбленець Ірини Дуди підкорив усіх: і суворого суддю-француза, і заводчиків, і навіть хендлерів собак-конкурентів.

Не виняток – і глядачі з різних країн. Вони стоячи аплодували його перемозі. Досі такий почесний титул не діставався жодному сенбернару з України та Росії.

Проїхали 2 тисячі км

Чемпіонат світу серед собак різних порід World Dog Show-2011 нещодавно пройшов у Парижі. Він тривав чотири дні: з 7 по 10 липня.

Наші пригоди почалися ще в Україні. У переповненому речами маленькому бусі їхало шестеро людей і п’ять собак: три вівчарки, боксер та мій Жан. І все це - в шалену спеку! – пригадує Ірина. - Ще двом людям не відкрили візу. Вони повинні були везти трьох собак. Навіть не уявляю, як ми тоді помістилися б.

Коли тернополянка прийшла зі своїм улюбленцем до київського буса о третій ночі, всі пасажири були, м'яко кажучи, в легкому шоці. Ніхто не знав, де примостити Жана. Адже сенбернар – немаленький, важить більше 80-ти кг!

Ми проїхали 2000 км, - розповідає жінка. - У дорозі Жан мав на вибір два варіанти. Він лежав у мене на ногах або, повернувшись в інший бік, вмощувався біля моєї сусідки. Намучився, звісно, але тримався!

Пів ночі після приїзду у Париж Ірина наводила своєму улюбленцеві “марафет”: мила, купала, сушила шерсть феном.

Титут дав суддя-француз

На World Dog Show-2011, яке щороку приймає інша країна, було близько 38 тисяч собак. Жан - чемпіон Євразії, Росії, Російської кінологічної федерації (РКФ) - змагався в ринзі чемпіонів.

У Париж приїхала і Наталія Озерянська – власниця відомого санкт-петербурзького розплідника “Навілотош”. Саме там я купила Жана, - каже Ірина. - Я так хвилювалася – не передати. Не раз чула, що французи – затяті націоналісти і присуджують чемпіонські титули лише своїм собакам. Тому ні на що не сподівалася. Лише молилася, щоб Жанові поставили нормальні оцінки.

У класі, де змагався тернопільський сенбернар, було восьмеро собак-чемпіонів. Але судді були невблаганні. Вони одразу чотирьох “забракували”.

Як виявилося згодом, я хвилювалася даремно. Жан переміг, став чемпіоном світу серед сенбернарів, отримав триколірну розетку, кубок та медаль, - усміхається жінка. - Причому титул нам віддав саме… суддя-француз.

Наприкінці, коли порівнювали кращих представників різних порід, “новоспечений” чемпіон остаточно вибився з сил. Ірина марно намагалася поставити його на лапи.

Коли до нас підійшов суддя і почав придивлятися до Жана, той несподівано впав на підлогу. Так і залишився лежати, - пригадує тернополянка. - Він у мене дуже слухняний, але відпочинок – це святе.

Свій ринг... пропустили

Змагання продовжилися чемпіонатом Франції 8 липня. Ірина планувала виставляти свого сенбкрнара знову. Але випадково пропустила свій ринг.

Ми сиділи з Наталею, дивилися на виступ самок, розмовляли, - ділиться власниця Жана. - “Хлопчики” і “дівчатка” змагалися в різних рингах. Я думала, що ринг самців - одразу ж по сусідству, біля нас. А він був через один. Спершу ми, звісно, засмутилися. Та що вдієш?

Потім Наталія пожартувала. Каже: “Цікаво, що всі подумали? Ми прийшли, почали готувати Жана, але так і не вийшли на ринг. Мабуть, не обійшлося без балачок: “Які ці українці та росіяни - далекоглядні, порадилися і вирішили його не виставляти, щоб потім ніхто не міг похвалитися, що його собака виграла у чемпіона світу”.

Не знали, де Україна

За традицією, власник кожної собаки-переможця виходить зі своїм улюбленцем на трибуну і фотографується з нагородами.

Після фотосесії до мене підійшов один мексиканець. Питає: “Можна взяти у вас кубок і з ним сфотографуватися? Я кажу: “Беріть”, - розповідає Ірина.

Чоловік тільки того й чекав. На радощах він прихопив усі нагороди Жана: кубок із головою сенбернара, розетку та медаль.

Я думала, що мексиканець також привіз сенбернарів. Але, коли чоловік вийшов на підвищення, побачила, що в нього чорна мексиканська собака. Вона – без шерсті, - сміється тернополянка. - Ми мало не попадали зі сміху! Я порадила мексиканцю перевернути кубок іншим боком. А він - хоч би що! Так і сфотографувався. Потім підійшов, подякував. А на прощання сказав:: “Розумієте, нам теж дали кубок, просто на нього треба дуже довго чекати…”

На виставці до Ірини підходило багато людей з різних країн і континентів. Одні хотіли сфотографуватися, інші просили залишити контакти, щоб приїхати і звести самок із Жаном.

Знаєте, що мене найбільше здивувало? - ділиться враженнями жінка. - Навіть не всі європейці знають, де розташована Україна. До мене підійшла одна жінка. Питає: “Ви звідки?”. Коли почула, що з України, здивувалася: “А де це?”. Кажу: “Біля Польщі”. Вона: “А-а, знаю… А скільки до вас кілометрів?”.

На дорогу вибіг олень

Дорогою назад, у Німеччині, в бус дивом вдалося втиснути кілька нових “пасажирів” на чотирьох лапах: вагітну вівчарку з песеням і двох маленьких цуциків у боксі.

Окрім того, з нами стався ще один трафунок. Від пережитого навіть не пам’ятаю, що то була за країна. Ми собі спокійно їхали, як раптом Жан різко підвівся і почав товктися. Здавалося, він хоче вистрибнути з машини. Це мене неабияк здивувало. Зазвичай він спокійний: якщо ляже, то так і лежить, - продовжує тернополянка. - Десь через 5 секунд ми почули, як водій щосили тисне на гальма, а потім - глухий звук удару. Але через масивні сидіння буса нічого не було видно.

Ті, хто сидів попереду, сказали: “Не хвилюйтеся, все нормально”. Виявилося, що на дорогу несподівано вискочив олень. Але водій вчасно зорієнтувався і натиснув на гальма. Бус лише трохи зачепив тварину.

Наталія порадила мені відвезти Жана в Англію на “Крафт”, - каже Ірина. - Це виставка для титулованих собак. Там змагаються лише чемпіони. Але я відмовилася. Поїздка – дуже дорога. За приблизними підрахунками, “потягне” близько 2 тис. євро.

Чотиримісячна Пінка завоювала два кубки

Окрім Жана, Ірина Дуда тримає ще трьох сенбернарів. Найстаріша з усіх - 11-річна Сузі. За поважністю їй дещо поступається 2-річна Дарка.

Я побачила фото маленької Дарки в Інтернеті. Собачка так мені сподобалася, що я поїхала за нею аж до Абакана, - розповідає тернополянка. - Це – російська “глибинка”. З Москви туди треба летіти 5 годин!

Найменша з сенбернарів - 7-місячна самка на кличку Піна-Колада. Домашні називають її просто Пінка.

Хоча я купила цю собачку у Львові, вона дуже хорошої крові: батько – з Нідерландів, мама – зі Швеції, - каже Ірина.

Ще в чотиримісячному віці Пінка встигла показати себе на міжнародній виставці собак “Євразія” в Москві. Це було взимку цього року.

Ми їздили в Москву з моїм товаришем Андрієм, який також тримає сенбернарів, - веде далі жінка. - Взяли “за компанію” й Піна-Коладу. Вона змагалася у класі “бебі”.

Собачка не підвела: за два дні завоювала два кубки. А під кінець усіх розсмішила.

Коли ми фотографувалися з кубком, вона взяла його в зуби і щодуху помчала в палатку розплідника “Навілотош”, - пригадує тернополянка. - Ми сміялися до сліз! Потім я жартома сказала до Наталії: “Бачите, як вона вас любить?”.

WORLD DOG SHOW-2011 France FCI у цифрах:

- 38000 собак різних порід із 69 країн

- 25000 відвідувачів

- 224 суддів із 34 країн

- 1500 волонтерів

- 100000 метрів квадратних для виставки.