На Тернопільщині майстер художнього ковальства з газових балонів виготовляє буржуйки для захисників Вітчизни

Майстер художнього ковальства з Вишнівця наближає перемогу, виготовляючи буржуйки для військових на передовій.

З Андрієм Бурковським ми зустрілися у вівторок, коли він привіз дві чергові щойно змайстровані пічки-буржуйки у штаб національного спротиву. Вишнівчанин за два місяці з власної ініціативи виготовив десять таких обігрівальних приладів, частину з них уже відправили в зону воєнних дій. До слова, військові у захваті від таких гарячих подарунків, завдяки яким і зігрітися, і висушити одяг і приготувати їжу можна.

Андрій радіє, що його буржуйки з газових балонів стають у пригоді захисникам України і водночас шкодує, що наразі не може працювати з більшою продуктивністю.

− Це процес доволі тривалий і трудомісткий, − пояснює майстер. − Виготовляю буржуйки у вільний від основної роботи час, помічників не маю, тож загалом на один виріб витрачаю тиждень. Крім порожніх газових балонів, потрібно ще багато різних матеріалів − метал, арматура, електроди, круги до болгарки. Що можу, дістаю сам. Рештою необхідних матеріалів забезпечують волонтери з штабу національного спротиву. Недавно по телевізору побачив нову вдосконалену конструкцію буржуйки і планую робити такі. У них можна набити повний балон дров, які горітимуть 5-6 годин, до того ж на такій буржуйці зручніше розігрівати і готувати їжу. Коли мене запитують, чи не страшно розрізати газові балони, зазвичай відповідаю також запитанням: а в окопі на передовій під обстрілами хіба не страшно? Прикро, що навіть в такий тяжкий час навколо чимало людей, які багато і гарно говорять про патріотизм, вчать, як потрібно жити, а за натурою вони сепаратисти, бо й пальцем не ворухнуть, щоб хоч що небудь для України зробити. Я називаю їх «диванною» сотнею.

Під час розмови з Андрієм з’ясувалося, що він львів’янин, випускник Львівської академії мистецтв за спеціальністю декоративне мистецтво. Раніше чоловік мав власну майстерню у Вишнівці, займався художнім ковальством, зараз працює у Вишнівецькому відділенні НЗ «Замки Тернопілля», пише Народне слово.

Що спонукало майстра художнього ковальства перекваліфікуватися на виготовлення буржуйок для фронту, та ще й на волонтерських засадах? Андрій дав зрозуміти, що це запитання він вважає не зовсім доречним, та все ж відповів: “Все просто − почалася війна, на фронті потрібні буржуйки, тому я їх роблю”.

Він не вважає свою роботу видатною чи надзвичайною, та й взагалі ніяковіє, скромно віджартовується армійською приказкою, що, мовляв, брудний танк в бою непомітний.

А за мить вже серйозно каже: – За час воєнних дій на Сході я вже поховав кількох друзів. Тому дав собі слово: поки війна не закінчиться, не перестану допомагати хлопцям на фронті. У кожного свій фронт, навіть в тилу. У мене − такий.