Врятований з полону 27-річний Олександр Пронько: “У мене футболка від крові не висихала”

Двадцятисемирічний Олександр Пронько за останній рік вже двічі був на волосині від смерті. Перший раз – кривавого 20 лютого, коли беззбройних людей на київському Майдані розстрілювали снайпери.

Дерев’яний щит, яким прикривався, від кулі не захистив. Якоїсь хвилини відчув страшний біль в коліні. З рани бухнула кров. Друзі витягли його із зони перестрілки і передали в руки лікарів, які надали першу медичну допомогу. Лікувати пораненого привезли в Тернопіль.

Коли знову зміг ходити – почав шукати роботу. Сторожував, працював на ремонтних роботах. А восени, після телефонної розмови з хлопцями, яких пам’ятає з Майдану і які тепер воюють в батальйоні «Азов», вирішив їхати до них – в зону АТО. Волонтером.

- Хотів допомогти. Не міг залишатися тут і жити, як раніше, коли ті, з ким стояв на Майдані, нині на передовій, – розповів Сашко.

18 вересня він виїхав поїздом до Маріуполя, звідти до Волновахи. Далі автобусом планував добратися ближче до «гарячої точки» – міста Дебальцеве, де стоять блок–пости сил АТО. Але не доїхав, пише газета Свобода.

- Автобус зупинили бойовики так званої ДНР для перевірки документів. Коли побачили мій паспорт з тернопільською реєстрацією, скомандували: «Виходь!»

До речі, до революції Гідності Олександр проживав у місті Новомосковськ Дніпропетровської області, де мешкали його прийомні батьки. У Києві на Майдані його паспорт згорів разом з палаткою. Новий документ йому вручили вже в Тернополі.

«Куди їдеш?», – верещали ДНР-івці. «До дівчини», – кажу. Мене обшукали і у внутрішній кишені куртки знайшли майданівське посвідчення, а в рюкзаку камуфляжні штани і берці. Після цього вони зовсім озвіріли. Побитого, закривавленого забрали в місцевий райвідділ міліції, де продовжили допит. Вимагали зізнатися, що я засланий шпигун, корегувальник вогню, що співпрацюю з українськими добровольчими батальйонами, вимагали інформації про них. Одягали на голову пакет, душили, стріляли під ноги і над головою. Добу провів в камері, де сиділи також місцеві цивільні, яких затримали як «підозрілих» або й зовсім без причини. Спали на голій цементній підлозі. З райвідділу з мішком на голові мене доправили в підвал колишнього СБУ в Донецьку. Знову допитували: хто, звідки, де народився, як потрапив в Донецьк… Знову били. У підвалі, де я сидів, тримали також своїх бойовиків– порушників. Приміром, хтось автомат загубив, чи напився… Налаштовані «сусіди» були агресивно. Називали «укропом», кричали, що ненавидять майданівців: «Ви в нас каміння кидали, коктейлі Молотова, палили нас…» І постійно погрожували, що відправлять на той світ.

Олександру і зараз важко це згадувати. Але спогади повертаються.

- На допитах мені казали, що піду під трибунал. Це означало – розстріл. Я мовчав. Мовчанка була моїм єдиним захистом. Бо що не слово – то удар. Там били всіх, а особливо жителів Західної України. Вночі в камеру заходили охоронці і лупцювали палками першого, хто потрапив під руку. Били по голові, ламали ребра… На моїх очах якогось в’язня забили до смерті. Заснути не вдавалось і через тисняву. Нас було семеро в тримісній камері. Прилягти ніде, могли тільки сидіти навпочіпки. Їсти давали один раз на день – кашу і хліб. І в туалет виводили один раз. Ложку і миску вирізав з пластикової пляшки. Самому не вірилося: невже таке відбувається тут і тепер, в Україні? Наче до якихось зомбі потрапив, у яких ні жалю, ні співчуття. Надія, що вийду звідти живим, гасла з кожним днем. Після побоїв дуже боліли ребра, голова.

- У мене футболка від крові не висихала, бо щоразу били доти, доки кров’ю не заллєшся, – згадує Олександр.

Допити тривали два місяці. Потім хлопцю оголосили вирок: 30 діб госпробіт.

- Був ще варіант: ДНР-рівці пропонували залишитися у них так званим волонтером, але при цьому не приховували, що видадуть зброю і відправлять на передову. За відмову від участі в бойових діях – розстріл. Я сказав, що зброю до рук не візьму. Копав окопи, пісок в мішки насипав, машини з хлібом та іншими продуктами розвантажував. Іноді робота тривала з 6 ранку до 2 ночі. Я вже не вірив, що мене відпустять через 30 діб. Адже ставлення було, як до ворога або раба.

- Чи спілкувалися ви з кимсь?

- Ні. Мовчав і прислухався до того, що говорять навколо. Здивувало, що для багатьох у Донецьку війни наче й нема. Про те, що когось убило, осколками посікло, чи будинок снарядом рознесло, розповідали як про щось буденне. Рух на вулицях жвавий, багато машин. Дорогою на роботу бачив також танки. Вони та ще артилерійські залпи і чужі прапори над ДНР-івськими блок–постами нагадували про війну. Люди ж налаштовані по-різному. Комусь те, що діється, не подобається, але говорити про це вголос бояться, щоб не опинитися в катівні, хтось хотів би виїхати, та нема можливості, а хтось планує жити «під ДНР».

Вийти на волю Олександру допоміг інший полонений.

- Він мій тезка, теж Олександр, донеччанин. Його затримали на ДНР-івському блок–посту, коли віз гуманітарну допомогу, і як «підозрілу особу» відправили в підвал колишнього СБУ. Але підстав звинуватити чоловіка в антипатії до ДНР не знайшлося. Згодом його відпустили. Коли прощався, пообіцяв, що повідомить про мене в Київ і спробує допомогти. Як це йому вдалося – не знаю, але спроба виявилась вдалою. 6 листопада прийшов охоронець, скомандував: «Виходь!» Коли випускали, підписав папірець, що особисті речі отримав і претензій не маю. Про те, що рюкзак мені віддали порожній – навіть не заїкався. На вулиці чекав незнайомий чоловік, як з’ясувалось, адвокат, який відвіз мене до автовокзалу і купив квитки до Красноармійська, а звідти до Дніпропетровська нас уже супроводжували українські силовики.

Олександр повернувся до Тернополя. І тільки тут повірив, що йому пощастило вдруге: він вижив в полоні.

Я зустрілася з ним у лікарняній палаті. Після усього пережитого хлопцю знадобилась допомога медиків. А ще він мусить адаптуватися до мирного життя.

- Після побаченого на сході тут, у Тернополі, незвично спокійно. Нема людей з автоматами в камуфляжній формі, не чутно вибухів. Там я щомиті чекав, що отримаю кулю чи загину від снаряду. Від відчаю рятувала щоденна молитва.

Після двох місяців перебування в екстремальних умовах, де Олександр бачив кров, біль і смерть, йому заново доводиться звикати до тиші і мирного життя. І набиратися сил.

- Поранене на Майдані коліно все ще поболює. Ходжу, накульгуючи. ДНР-рівці, коли били, пошкодили носову перегородку. Ребра теж ще болять. Лікарі призначили повне обстеження, щоб переконатися, що з внутрішніми органами все гаразд.

Запитую про плани.

- Вилікуюся, піду працювати. Може, знайду роботу за спеціальністю. Я закінчив ПТУ, маю фах плиточника- облицювальника.

Олександр – сирота. Розповідає, що до 4 років жив у дитячому будинку, потім його всиновило подружжя з Дніпропетровщини, але, мабуть, справжніми батьками для хлопчика прийомні мама і тато так і не стали. Своє дитинство він згадує неохоче.

Прийомний батько помер у той самий день, коли Олександра звільнили з полону – 6 листопада. На похорон не встиг, бо довідався про смерть лише 8 листопада, повернувшись до Тернополя. Зійшов з поїзда, ввімкнув мобільний телефон і побачив сумне повідомлення.

Олександр вдячний волонтерам, зокрема директору благодійного фонду «Вікно життя» Ірині Жигуновій, яка після Майдану допомагала йому і з роботою, і з житлом, і нині не залишає без підтримки. Поки такі небайдужі люди поруч – Сашко не втрачає оптимізму.

Врятований з полону 27-річний Олександр Пронько
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань. Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися.

Суспільство
Невід`ємна частина багатоповерхівок – балкон давно перестав слугувати для містян можливістю мати свій невеличкий клаптик простору під відкритим небом, де б можна було посидіти за філіжанкою кави, почитати книгу чи газету (для нинішнього покоління більш зрозумілим порівнянням підійде – «повисіти» в Інтернеті з гаджетом в руках) тощо. Пише Члортків.сіті. Брак місця, особливо в «коробках»-хрущовках союзних часів, іноді змушує багатьох з нас за рахунок балконі...
Суспільство
Попереду в тернополян місяць, половину якого ми будемо мати вихідні, і лише 18 днів з 30 – робочих. Це більше, ніж торік. Червневі вихідні пов’язані з святкуванням Дня Конституції та Трійці, повідомляє Т1 Новини. Майже половину червня, саме стільки українці будуть відпочивати. З 30 календарних днів, лише 18 будуть робочими. Це зумовлено уже традиційним святкуванням Трійці та Дня Конституції України. Більшість тернополян така кількість вихідних задовольняє,...
Суспільство
Тернопільських водіїв попереджають: в Україні розробили новий закон спеціально для «героїв парковки», який передбачає не тільки серйозні штрафи, а й кримінальну відповідальність. При цьому, громадські активісти, яких ще називають “народні месники”, своїми діями також наражають себе на небезпеку і ризикують не тільки отримати штраф, але і опинитися за гратами, за те, що проколюють колеса і обливають фарбою неправильно припарковані автомобілі у дворах житлов...
Екологія
У п'ятницю (24 травня) на території України знову йтимуть дощі. Але температура повітря у деяких регіонах досягатиме 27 градусів тепла. Про це інформують "Тернополяни" з посиланням на повідомлення українського синоптика Наталки Діденко. "24 травня в Україні буде тепло і навіть дуже тепло, але знову – з дощами. Волога погода з грозами, подекуди із шквалами та градом охопить більшість областей. Це не означає, що литиме, як у тропіках, день і ніч, сонце також...
Суспільство
Погода дозволила розпочати нанесення дорожньої розмітки у Тернопільській області. На замовлення Служби автомобільних доріг роботи стартували на оновленій минуло річ дорозі М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам’янка (Підволочиський напрямок). Крім того сьогодні шляховики ремонтують «картами» протилежний, Бережанський напрямок траси М-12. Неподалік села Куряни укладають 250 тонн асфальтобетонної суміші.
Кримінал
Про зникнення автомобіля ЗАЗ-1102 поліцейським Тернопільського відділу поліції повідомив житель обласного центру. Чоловік каже, що ще 28 квітня залишив свій транспортний засіб на одній із заправок у зв'язку з технічною несправністю. Майже місяць автівка стояла на місці, а от 20 травня її власник уже не побачив. Збитки оцінив у 13500 гривень. В ході проведених оперативно-розшукових заходів працівники кримінальної поліції міста та області вийшли на слід ймов...
Спорт
Вдалі запливи показала тернополянка Віталія Мороз на чемпіонаті України серед молоді з плавання серед спортсменів з порушеннями слуху, який відбувся 17 - 20 травня в м. Кам’янське (Дніпропетровська обл.). Пишуть Тернополяни. У змаганнях взяло участь понад 70 спортсменів з 11 регіонів України: Дніпропетровської, Кіровоградської,Миколаївської,Полтавської, Рівненської,Тернопільської,Харківської, Хрсонської,Черкаської,Чернігівської та столиці України. Тернопіл...
Пригоди
23 травня о 13:51 до оперативно-диспетчерської служби Управління надійшло повідомлення про те, що на вулиці 15 Квітня горить КАМАЗ. За лічені хвилини на місце прибули бійці частини спеціальної пожежної техніки аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління, повідомляє прес-служба ДСНС в Тернопільській області. Як з’ясувалося по прибуттю, пожежу ліквідували первинними засобами пожежогасіння.
Екологія
Фахівці попереджають тернополян, що зараз період цвітіння небезпечного бур'яну, який здатен серйозно зашкодити людині. Відтак, просять мешканців не торкатися до оманливого м'якого листя борщівника Сосновського оголеними руками та не дозволяти дітям зривати листя борщівника чи бавитись ним улітку. Побачити його вже можна на околицях міста, біля дороги, а також на занедбаних територіях. Ворсинки та їдкий сік борщівника викликають сильні опіки, нудоту, задух...
Новини по темі
"Диво-балкони на будь-який смак": фотопідбірка прибудов до багатоповерхівок на Тернопільщині (ФОТО)
Скільки тернополяни відпочиватимуть у червні?
В Україні розробили новий закон спеціально для «героїв парковки»
На тернопільські дороги наносять розмітку
Пасажири в салоні чемно чекали, поки патрульні штрафували водія тернопільської маршрутки (Фото)
Ясновидиця Ксенія - ваш провідник у світ здоров'я, щастя та успіху
Редакція нового Українського правопису: які зміни відбудуться в українській мові та як потрібно тепер спілкуватись
У Тернополі на деяких вулицях тимчасово обмежать рух автотранспорту
Українці активно підписують петицію за відставку Зеленського на сайті президента
"Несамовитий крик і плач дітей, кров і паніка": подробиці вибуху кульової блискавки в будинку на Тернопільщині (Фото)
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!