Як проходить навчання студентів зі Сходу в тернопільських вишах?

Студенти з Півдня та Сходу України масово переводяться в університети сусідніх з тривожними регіонами областей. Назвати Тернопіль сусіднім містом, звичайно, важко, але навчатися у місцевих вузах теж є багато охочих.

З часу анексії Криму Тернопільський державний медичний університет імені І.Горбачевського прийняв понад сотню студентів з Донеччини, Луганщини та окупованого півострова. Більшість з них – іноземці, які навчалися у тамтешніх вишах. Наразі переселенці мають статус тимчасових слухачів, однак уже до кінця року можуть стати повноправними студентами медуніверситету.

Прийняли понад сотню студентів

Вони тікали з буремного Сходу. Від вибухів, тривоги та постійної напруги. В таких умовах думати про навчання важко, тому й прийняли рішення переїхати на Захід. Перші студенти з окупованих регіонів приїхали до Тернополя ще навесні цього року. З того часу їх кількість у нашому регіоні постійно зростає.

– Станом на кінець листопада у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Горбачевського навчається 107 студентів-медиків з Донецького та Луганського регіонів, а також Криму. П’ятеро студентів переведено ще під час весняного семестру, – розповідає Номер один декан медичного факультету ТДМУ Оксана Боярчук. – Майже 70 осіб із числа переведених – це студенти-іноземці. Згідно з розпорядженням МОН України, студенти зараховані у навчальний заклад на тимчасове навчання. До 12 грудня слухачі, які перевелися на навчання у цьому семестрі, повинні визначитися, хочуть вони продовжувати навчання у Тернополі чи ні. За попередніми даними, наразі усі студенти зі Сходу виявили бажання залишитися у ТДМУ.

Як розповіла Оксана Боярчук, перевестися до медуніверситету на тимчасове навчання доволі просто. Студенту достатньо лише написати заяву та надати копію своїх паспортних даних.

– Перевіряємо, чи цей студент є в Єдиній державній базі. Якщо так, зараховуємо його на тимчасове навчання. Ні залікової книжки, ні будь-яких інших документів не потрібно. Однак процедура зарахування на постійне навчання вже вимагає і академічної довідки, і порівняння навчальних планів, і ліквідації академічної заборгованості, – каже декан.

Практично всі іноземні студенти є контрактниками, а українські – в основному навчаються на бюджетній формі. Наразі питання отримання останніми стипендії не врегульоване. Студенти, які перебувають на бюджетній формі, не отримують державного забезпечення. Втім студенти-контрактники, які перебувають на тимчасовому навчанні, теж здобувають знання безкоштовно. Як повідомляють в університеті, усі студенти, переведені з Донеччини та Луганщини, забезпечені житлом. Частина з них відмовилися від проживання у гуртожитках. Вони або проживають у родичів та знайомих, або орендують квартири.

За словами Оксани Боярчук, частина студентів мали сумніви щодо можливості навчання у Тернополі через мовний бар’єр. Але зрештою це не викликало великих труднощів. Молодь швидко адаптувалася в колективах і вже за тиждень-другий спілкувалася українською. Звикати довелося до форми навчання. У ТДМУ практикують систему єдиного дня, впродовж якого студенти вивчають лише один предмет. Такий підхід для приїжджих став новинкою.

На постійному зв’язку з буремним Сходом

При переїзді у Тернопіль особливих труднощів молодь не відчула. Більшість з них уже знайомі з нашим містом. Інші ж зізнаються: побоювання були, але зараз розвіялись. Студенти кажуть, що обирали Тернопіль не тільки через те, що тут спокійно або ж живуть знайомі чи родичі. Важливим аспектом став і статус навчального закладу.

Інеса Мала приїхала до Тернополя з Маріуполя. Дівчина зізнається, що дуже переживала, аби навчальний заклад не відмовив їй у переведенні, адже так трапилося з багатьма її друзями, які намагалися переїхати у сусідні з Донецькою області. Дівчина каже, що залишатися в Маріуполі було небезпечно.

– У місті дуже страшно. В будь-який час може щось трапитися. І автобуси вибухають з ні в чому не винними людьми. Вже й по місту переміщатися складно. Ті, що в Донецьку залишилися, вчаться під вистрілами. Навкруги вибухи, вікна дрижать, але їх викладачі заспокоюють. Ось так проходять лекції. До цього вже всі звикли, - розповідає Інеса Мала.

Батьки дівчини досі залишаються у тривожному Маріуполі. Вона щодня з ними на зв’язку. Каже, що хвилюється за рідних. Переїхати до Тернополя пропонувала і друзям, але не у всіх є така можливість. Одні бояться, в інших просто немає грошей.

– Коли Донецьк знову стане українським, хотілося б туди повернутися. Там залишилися родичі, друзі, а одній у незнайомому місті важко, – каже Інеса.

Відмінник Микола Дорохов приїхав до Тернополя з Донецька. Хлопець навчається на 4 курсі. До цього разом зі своєю дівчиною здобував освіту в Донецьку. Потім перевелись у ТДМУ.

– Моя дівчина з Закарпаття. Коли почалися військові дії, вирішили перевестися сюди. В принципі, нічого важкого не було. Просто потрібен час для адаптації. Тут усе зовсім інше. Я жив удома, а тепер – у гуртожитку, – зізнається студент.

А ось з мовою у молоді проблем не виникало. Студенти зізнаються, що вже звикли чути навколо себе українську. Під час навчання відповідають українською, але ані у вузі, ані в колективі ніхто на цьому не акцентує уваги. У Тернополі доволі лояльно ставляться до цього питання, зазначають приїжджі медики.

Олександр Бабінський з Донецька уже не вперше в Тернополі.

– Це місто суто українське. Тому біда, яка зараз є в нашій країні, тут ніяк не може статися. Ми завжди відповідаємо українською, але я думаю, що якби і спілкувалися російською, то проблем не було б, – каже хлопець.

Марина Любченко (Донецька обл.) теж неодноразово була в Тернополі. Звідси родом її чоловік.  Хоча тут дівчину прийняли доброзичливо, зізнається, що сумує за домом, друзями та знайомими.

– Стараюся підтримувати зв'язок з одногрупниками. З моєї групи у Донецьку залишилося лише троє людей. Решта – в інших містах теж слухачами, – розповідає Марина.

Молоді люди кажуть, що Тернопіль від інших міст відрізняється патріотичним духом. Він і у манері спілкування, і у поведінці, і навіть в атмосфері вулиць.

– У тернополян є якийсь зв’язок з їхньою культурою, дуже сильно відчутний патріотизм. У Донецьку також це було розвинене, але тут більш виражено, – каже Марія Сергеєва (Донецьк).

Донеччину, Луганщину та український Крим. А тим часом вони здобувають знання, з допомогою яких будуть будувати нову, прогресивну, патріотичну та розвинену державу.