Боєць з Тернопільщини освідчився коханій під постріли кулеметів та гул танків у телефонній розмові

«Давай одружимось!» — запропонував коханій Оксані під постріли кулеметів та гул танків у телефонній розмові Володимир Пиндус із села Костянтинівка Тернопільського району.

Від середини липня він добровільно несе службу на Сході України. Восени двічі приїжджав у відпустку: 17 жовтня заручився з Оксаною, а 22 листопада щаслива пара повінчалася й відгуляла весілля. Такі важливі події — галопом і поміж боями, а зустрічалися Оксана і Володимир вісім років.

Очевидно, переоцінка цінностей на лінії вогню підштовхнула хлопця до рішучого кроку, адже, як зізнаються солдати, у найскладніших ситуаціях їм найбільше додають сил саме любов і підтримка рідних.

Три «медові» дні

До останніх днів рідні не знали, чи Володю відпустять на його власне весілля, адже війна є війна, проте приготування тривали повним ходом. Батьки і наречена замовили зал у Тернополі, поклопоталися про все необхідне, гостей запрошували по телефону з «приміткою» — якщо все буде добре. І все склалося добре!

— Володя приїхав за два дні до весілля й кинувся допомагати, — розповідає його мати Леся Михайлівна. — У мого старшого сина Сашка було весілля 8 листопада, тоді Володя не зміг приїхати — чекав на ротацію. А своє одруження пережив по-особливому, адже воєнні реалії спонукають ще більше цінувати щасливі миттєвості.

Весілля Оксани і Володі відбулося без надмірних пишнот та гучних гулянь, без феєрверків, натомість було сповнене щирістю, пише НОВА Тернопільська газета.

— У нас навіть не було часу підготувати перший танець, все вийшло спонтанно, але від душі, — каже молода дружина. — Ще влітку ми планували весілля, але не думали, що війна затягнеться так довго.

«Скоріше повертайся з перемогою до сім’ї!» — майже всі гості бажали одного нареченому, музиканти дякували Володимиру за службу, а він скромно і з задумою приймав теплі слова.

— У середу після весілля він знову подався на Схід. Замість медового місяця у нас було лише три «медові» дні, — усміхається Оксана.

Побратимам — весільний коровай

У дорогу Володимиру зібрали весільний провіант — ковбасу, шинку, солодке, коровай. Побратими накрили в наметі святковий стіл — ніби побували на весіллі, побажали молодому подружжю щастя й долі.

— Мушу їхати, бо іншим хлопцям час у відпустку, — пояснював Володя після весілля, — згадує Леся Михайлівна. — Він служить у тернопільському батальйоні територіальної оборони «Збруч» на Херсонщині, там, звісно, не так небезпечно, як на Донбасі, та коли був ризик наступу з боку Криму, навпроти їх чотирьох танків стояли 60 ворожих. Але наші солдати не відступали! «Хоч у землю закопуйтесь, щоб вас не перемішали «Градами», — благала я. Слава Богу, що у нас є такі діти, бо якби вони не захищали Україну, то хтозна що було б. А кожен клаптик — то наша земля.

Володимир подався на війну добровольцем, потай записався у військкоматі, аж коли отримав повістку — зізнався мамі.

— Їхав воювати з військової частини, що біля «шостого» магазину, тоді зо три сотні наших хлопців відправляли, — розповідає Леся Михайлівна. — Матері й дружини ридали, кидалися під колеса, а син наказав мені: «Не плач! Все одно хтось мусить їхати».

Він — сміливий, патріот, разом із Сашком пройшли Майдан у Києві. Володя навчався на кінолога, працював у міському відділі міліції, потім звільнився, шукав різні підробітки. Коли на Майдані почалася бойня, примчав туди аж з-під Молдови, де був на роботі. Я теж п’ять разів їздила на столичний Майдан. Уперше ми з синами поїхали до Києва наступного дня після побиття студентів — не могли миритися з несправедливістю.

Сашко був у 24-ій сотні, Володя теж допомагав у самообороні Майдану. Я з колежанкою Надією Добродій возила до Києва сало, закрутки, всілякі наїдки, якось везла зашиті у блузці дві тисячі доларів, що передав наш односельчанин. На Майдані було чимало хлопців із Костянтинівки та із сусіднього Малого Ходачкова, нині з десяток воюють на Сході. Мій Сашко теж хотів служити, але його комісували за станом здоров’я, та бронежилет ми йому купили, у разі масової мобілізації все одно піде на фронт.

Весна прийде!

Дехто не розуміє, як Леся Михайлівна спокійно відпускає синів на війну, як благословила їх минулої зими на Майдан.

— Один син на Майдані, а ти ще другого відпускаєш… — дивувалися односельці, — згадує жінка. — Як один брат впаде, то інший підніме, — відповідала їм. Я ніколи не забороняла синам відстоювати свою ідею. Треба

— ідіть, діти! Коли ще невідомо було, чим завершиться Революція Гідності, мені дехто казав, що то даремна боротьба, що нічого нам не вдасться досягти, але народ показав свою силу. На Донбасі нині страшна кривава війна, боляче бачити труни з тілами наших героїв… Плачу і молюся за них, але не стримую Володю, як треба буде — сама поїду воювати, лиш би захистити Україну.

Мужньо тримається й молода дружина Оксана, щоб додавати сили духу своєму коханому чоловікові, хоча іноді її серце розривається.

— Коли Володя їхав після заручин, мені було дуже важко, і нині хвилююся, — ледве стримує сльози, — але розумію, що це його вибір і обов’язок кожного свідомого українця. «Усе буде добре!» — щоразу повторює — Володя оберігає нас від хвилювань, навіть не каже про місце дислокації їхнього батальйону. Він не з тих, хто багато говорять, — він робить.

«Закінчиться війна, повернуся додому, все у нас буде гарно: я піду працювати, народимо діток…» — обнадіює мене Володя. Вірю йому!

Тернопільщина освідчення у коханні гул танків
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
Вже в листопаді на одній із центральних вулиць Тернополя має з'явитись ще один бронзовий макет довоєнної будівлі міста. Мова про приміщення вже неіснуючої гімназії. Про це у Facebook написав відомий краєзнавець Тарас Циклиняк. "Завершуємо роботу над макетом, нині неіснуючої, Першої тернопільської державної гімназії На сучасній вулиці Сагайдачного до подій весни 1944 року стояла будівля Першої гімназії, яка дала світу чимало видатних та непересічних постате...
Бізнес
Цими днями делегація з Тернопільщини перебуває на ІІ Європейському тижні інновацій, який приходить у місті Люблін (Республіка Польща). Цьогорічний форум присвячений таким темам: біоінновації, економіка, медицина тощо. Відбуватимуться дебати й щодо ролі інновацій та крос-секторальних технологій. Власне, у рамках ІІ Європейського тижня інновацій відбулося підписання Угоди про співпрацю між Люблінським воєводством, Тернопільською обласною державною адміністра...
Пригоди
Великобірківська селищна рада пропонує своїм мешканцям брати участь у телепроекті телеканалу СТБ «ХАТА НА ТАТА». Відповідне повідомлення було розміщене на сторінці громади у Фейсбуці. «ТЕЛЕПРОЕКТ « ХАТА НА ТАТА» У ВЕЛИКИХ БІРКАХТелеканал СТБ пропонує великобірківчанам взяти участь в новому сезоні телевізійного шоу « ХАТА НА ТАТА».За правилами шоу, тато на тиждень залишається один на господарстві. Він має один день прожити за графіком дружини, а також викон...
Кримінал
Правоохоронці Бережанського відділу поліції розшукують Колтунову Оксану Вікторівну, 1977 року народження, жительку села Комарівка Жінка хворіє на психічні розлади. Близько місяця тому вийшла з дому і її місцеперебування невідоме. Родичі спочатку намагалися самостійно розшукати зниклу, але все ж звернулися за допомогою в поліцію, повідомляє прес-служба ГУ НП в Тернопільській області. Прикмети розшукуваної: на вигляд 40-45 років, зріст близько 165-170 см, ху...
Суспільство
У центрі Тернополя, на вулиці Валовій розбирають частину бруківку навколо підсвітки, ліхтарі якої вийшли з ладу. Пише сайт Тернополяни. Підсвіти на цій вулиці, яка є окрасою Тернополя, вже певний чaс не прaцюють, тож їх повністю оновлювaтимуть. Як розповідaють прaцівники підрядної оргaнізaції, буде вмонтовaно нові, міцніші світильники. Щодо розібрaної бруківки, то після встaновлення освітлювaчів, її знову вклaдуть нa стaре місце. Нaгaдaємо, що ліхтaрі вмон...
Пригоди
Вчора близько 19-ї години на вулиці Братів Бойчуків, 7 (біля школи № 19) маленький хлопчик, якого матір залишила самого вдома, ставши на відро, почав крізь відчинене вікно на п'ятому поверсі наляканим голосом її кликати.  Перехожі намагалися вмовити хлопчика відійти від вікна й відчинити натомість двері. Але дитину (на вигляд не більше 4-рьох років), яка перебувала у розпачі переконати не вдавалося. Мешканці будинку принесли ковдри, які люди натягнули вниз...
Кримінал
У нетверезого водія патрульні виявили свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з ознаками підробки. Сьогодні близько 12:30 год на вул. Привокзальна поліцейські підрозділу ТОР зупинили автомобіль VOLKSWAGEN за порушення правил дорожнього руху. Під час перевірки документів у водія інспектори виявили, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу має явні ознаки підробки. При перевірці по базі даних поліцейські встановили невідповідність VIN-коду, пов...
Суспільство
Викликати таксі посеред ночі, щоб встигнути на поїзд, не вдалося Ганні Осадко. Довелося бігти темним мікрорайоном до найближчого нічного закладу, в надії піймати авто хч там. Про це жінка написала у Facebook. "От мені що цікаво - який сенс від нічних поїздів, якщо на них нереально дістатися у файному місті Тернополі? Вчора їхала на вручення премії у Вінницю, квиток на 4.04. Прокинулася чемно о пів на третю, в 3 почала викликати таксі. Сім служб таксі - сім...
Пригоди
Анатолій Зозуляк обурений ставлення лікаря до своєї роботи. Невропатолог не відповідав на телефонні дзвінки та не приїхав до його важко хворого дідуся у с. Торське на Тернопільщині. Про це він написав в одній з груп на Фейсбуці. «Хочу виразити "щиру подяку" невропатологу районної лікарні, від родини тяжко хворого жителя с. Торське. Сподіваюся, що з вашим телефоном вже все гаразд і ви нарешті можете відповідати на дзвінки. З “повагою”, внук».PS. Земляки, на...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!