Проти бойовиків і російських військових разом воюють батько і син з Тернопільщини

П’ятнадцять років тому Ігор Радецький із села Великі Бірки, що поблизу Тернополя, поїхав шукати кращої долі за кордон.

Залишився жити в Іспанії, набув там багато друзів, знайшов роботу. За подіями в Україні стежив з екрана телевізора. Втім, коли почалися бойові дії на Сході, зібрався і приїхав додому. “Треба захищати Батьківщину”, – небагатослівно пояснює, чому повернувся із сонячної та мирної держави в буремну Україну. На полі бою він не один – пліч-о-пліч із ним воює старший син.

Після бою шукають рідне обличчя

– Богдан записався у добровольчий батальйон, їх вже мали відправляти, – розповідає пан Ігор. – Я зателефонував і кажу: “Почекай на мене, зараз буду й ми поїдемо разом”. Молодший син теж хотів із нами. Я його не пустив. Можна сказати, виштовхав з поїздка.

На той час Ігореві Радецькому було 53 роки. По приїзді в Україну чоловік хотів мобілізуватися через військкомат. Там, однак, йому відмовили. Військові пояснили – на службу не підходить через вік, пише Наш день.

Тепер же, останні місяці, він уже офіційно – військовослужбовець, командир розвідувальної групи.

Розповідати про особисте пан Ігор особливо не хоче. Каже: пишається сином, хоча й хвилюється за нього.

– Богдан якось на легковій машині танк об’їхав, їхав попереду, – розповідає чоловік. – Його прозвали “безшабашним”, він лізе вперед, завжди на передовій.

Рятуватися під кулями самому й допомогти синові Ігорю Радецькому допомагала військова підготовка. Проходив службу в армії, а в Іспанії працював на військовому кораблі.

В одному з боїв Богдана поранили, і саме батько відвозив його у госпіталь. Лікарі тоді сказали: п’ять хвилин пізніше – і вони б уже не змогли допомогти.

“Справжня і дуже страшна війна”

Батько з сином пройшли найгарячіші точки за час протистоянь на Сході. Пан Ігор каже: для нього це давно не АТО, а справжня і дуже страшна війна. Особливо відчутний цей контраст, коли бійці повертаються додому.

Сьогодні, переконаний чоловік, українській армії найбільше не вистачає чесних і вмілих командирів. Саме це, вважає він, було основною причиною трагедії під Іловайськом. Ігор із сином дивом врятувалися у період запеклих боїв, що тривали наприкінці літа.  Тоді у так званому “Іловайському котлі” в оточення потрапили сотні українських бійців, частину яких російські війська й сепаратисти знищили, ще частину полонили. Остаточна кількість жертв не відома досі.

– Ми напередодні повезли “вантаж-200″ додому, – згадує чоловік. – І в сам котел не потрапили. Пробували прориватися до наших, але вже не змогли, на позиції увійшли російські війська. Під Іловайськом ми утримували велику територію, але всі батальйони командування зібрало в одному місці. І коли наші намагалися вийти з оточення, вороги вже чекали їх і розстрілювали.

“Бачать більше людей – обстрілюють”

Із 450 добровольців батальйону Ігоря Радецького живими, каже він, залишилося менше сотні. Згодом їх розформували і перекинули в інші частини. Батько з сином сьогодні воюють під Маріуполем. Зараз там, каже, є постійна загроза і для мирного населення:

– Перед нами за кілометр вже окопи ворога. Вони відійшли, але в будь-який час можуть наблизитися. Як тільки бачать більше людей – зразу обстрілюють. До нас приїжджали священики, то я весь час за них переживав.

Раніше, каже чоловік, частіше зав’язувалися бої з угрупуваннями сепаратистів. Сьогодні, зауважує він, значно побільшало російських військових. Водночас, українські бійці теж краще підготовлені, хоча їм і не зрозумілі окремі команди вищого керівництва.

– Якщо порівняти, як працювала артилерія в перші дні, то тепер хлопці вже навчились стріляти, – розповідає пан Ігор. – Тільки їхні “Гради” починають обстрілювати позиції, останній залп – і наші “отвєтку” дають. Але щойно починаємо “давити” – командири стримують. Стояли в Авдіївці – по нас стріляють, а ми не можемо.

Спроби домовитися з терористами, каже чоловік, не дають очікуваного результату. Супротивники йдуть на переговори, коли у них закінчуються снаряди, а щойно привезуть черговий “гуманітарний конвой”, посилюють обстріли.

Щодо настроїв місцевого населення, то, за словами пана Ігоря, вони потроху змінюються:

– Не думали вони, що таке буде. Чимало вже зрозуміли, що таке росіяни, “кадировці”, які до них приїхали. Є люди, які приходять і кажуть: он там живе наша родина, якщо почнуть обстрілювати, ми  з вами будемо те село захищати.

“Збагачуються на війні”

У швидке завершення конфлікту бійці не вірять – надто багато, каже пан Ігор, у владі людей, які збагачуються на нинішній ситуації:

– Урядовці повторюють, що все маємо – амуніцію, зброю, що все є і все добре. Та це не так. До нас прийшли сім БТРів, з них тільки два можна завести, інші – стоять. Думаю, для багатьох наших посадовців вигідна ця війна. Що довше вона триває, тим більше вони збагачуються. Коли все закінчиться, можна буде подивитися, у кого й наскільки виросли статки. І зрозуміти, хто є хто.

Якогось простого рецепту, як досягти миру в Україні, пан Ігор не дає. Треба, каже він, щоб більше людей зрозуміли: події на сході України не стосуються лише військових чи жителів цих регіонів, а всіх.

– Такий був підйом спершу – до Москви б дійшли, якби дали зброю. А зараз люди вже починають зневірюватися. Кажуть: нащо нам та брехлива влада, за що воювати? Ми воюємо за Батьківщину. А Батьківщина – це батько і матір, наша родина, яка не зрадила. Їх і треба захищати.

“Воюємо, щоб не рвалися снаряди тут”

На війні, вважає пан Ігор, дуже важко залишитися “білим і пухнастим”, але в будь-яких ситуаціях треба бути людиною. На фронті у нього з’явився позивний – “Іспанець”. Хоча в окопах, каже, немає значення, звідки ти і якою мовою розмовляєш. Коли над головами свистять кулі, інакше починаєш сприймати життя. Головне – надійне плече друга, сина, батька, на якого можна покластися.

– На території, де зараз наш батальйон, одразу за нами річка і один міст, – розповідає він. – Якщо буде наступ, той міст зривають – і ми вже звідти не вийдемо. Але ніхто не збирається відступати. Треба пам’ятати, заради чого воюємо. Ми стоїмо там, щоб не рвалися снаряди тут.

У найважчі хвилини, коли пізнається ціна життя і родинні стосунки, батько і син завжди поруч. На бойові завдання зголошуються разом, а після обстрілів перш за все шукають рідне обличчя.

Бойовики російські військові батько і син з Тернопільщини
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Викладення
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував

Коментарі

Коментарі призначені для обговорення, вияснення цікавих питань

Суспільство
21 вересня – Різдво Богородиці. Різдво Богородиці – є одним з найважливіших християнських свят. Його відзначають восени, а саме – 21 вересня, інформує Ukr.Media . В цей день у всіх храмах проводиться особлива служба. Також існує чимало як церковних, так і народних звичаїв, яких слід дотримуватися в цей день, щоб залучити благополуччя. Давайте ж розберемося, що ж слід зробити кожному, а особливо жінкам, у цей день: 1. Постарайтеся відвідати церкву і запалит...
Пригоди
20 вересня (близько 19 години) в Тернополі, на вулиці Карпенка сталася аварія за участю двох автомобілів, один із яких є службовим авто патрульної поліції. На своїй сторінці в мережі Фейсбук Інеса Лемперт, яка побувала на місці події, опублікувала пост, додавши фотографії: "На перехресті біля "Берегині" (читати АТБ), якийсь відчайдух протаранив поліцейську автівку. Підслухала, що червоненький "гнав як дурний". Все, що треба знати про рух транспорту в Украї...
Суспільство
Слідство у справі вибуху в квартирі на Пушкіна триває. Наразі проводять експертизи. Проте, скоріш за все, ніхто не відповідатиме за смерть чоловіка і каліцтво хлопчика. Повідомляє «20 хвилин». - Сюрприз! – почулось з-за вхідних дверей. Дружина волонтера Богдана Кіндія пішла відчиняти. На порозі – Максимко Лихолат і його бабуся. У малого на обличчі посмішка – від вуха до вуха. І в Богдана, і в його дружини Вероніки – сльози на очах. Дорослі ледь опанували с...
Пригоди
В села Іване-Пусте (Борщівський район) масове отруєння населення. Сьогодні, 20 вересня, до медичного закладу із симптомами запаморочення і нудоти свернулося близько 200 людей. Люди твердять, що їм зробилося зле після окроплення полів із літака. "250 жителів села Іване-Пусте, Борщівського району сьогодні звернулися у сільську амбулаторію із симптомами отруєння. З них 80 - дітей",- повідомив лікар сімейної медицини амбулаторії села Іване-Пусте Володимир Буля...
Суспільство
Стало відомо, коли у Тернопіль прийде справжня осінь з похолоданням та дощами.
Пригоди
Сьогодні, близько 10-ї години на вул. С. Будного трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі чотирьох транспортних засобів. Про це повідомила Патрульна поліція в області. Поліцейські прибули на місце події та з’ясували, що водій автомобіля TOYOTA, виїжджаючи з автозаправної станції, не надав переваги в русі водію DAEWOO LANOS, через що і допустив зіткнення. Окрім того, від удару автомобіль TOYOTA відкинуло на припарковані транспортні засоби SKODA FABI...
Суспільство
Через плутанину та неуважність трапляється, що людина зазнає культурного шоку, перебуваючи за межами рідної країни. Або сама шокує місцевих, прибувши з чужини. Зрештою і Колумб, діставшись Америки, переплутав її з Індією. На своїй сторінці в мережі "Фейсбук", Микола Шапковський пригадав один випадок із тернопільським фотографом: " Розказував мені мій колєґа, шо колись в Тернополі був один фотограф. Ну і замовили раз в нього зйомку африканські студенти з ме...
Кримінал
Правоохоронці вкотре звертаються до тернополян бути уважними і не довіряти невідомим, котрі телефонують, повідомляють про нещастя з рідними та вимагають гроші. Запам’ятайте – це аферисти. Припиняйте розмову і повідомляйте про такі випадки правоохоронців. За минулу добу співробітники Тернопільського відділу поліції задокументували три факти телефонного шахрайства. Серед потерпілих – жінки похилого віку, а суми втраченого для кожної з них обчислюються десятк...
Екологія
Хто має нести відповідальність за сміттєзвалище у Малашівцях Зборівського району, а також як унеможливити виникнення екологічної катастрофи, говорили сьогодні, 20 вересня, під час робочої зустрічі керівництва області з керівництвом міста Тернопіль. Тернопіль, нагадаємо, використовує Малашівське сміттєзвалище з 1977 року. Сюди завезено майже 14 млн. метрів кубічних сміття. «Якщо сміттєзвалище не матиме реального господаря, то ми усі розуміємо екологічні нас...
Відповідальний за розділ
Наталія Наконечна
Журналісти сайту 0352.ua до ваших послуг.
Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте про міські новини та події - ми сподіваємося, що з Вашою допомогою городяни дізнаються про життя Тернополя більше.

Разом з Вами ми зробимо наше місто кращим!