Що врятує тернополян від продуктової істерії?

Від курсу долара на минулому тижні очі округлились навіть у Джорджа Вашингтона, зображеного на банкноті. Українська валюта падає, а ціни ростуть. Тернополяни в паніці почали поповнювати продуктові запаси. З прилавків магазинів змели все – і старе, і свіже.

У супермаркетах обмежили продаж продукції в одні руки. Та це ще більше посилило ажіотаж серед населення. Фахівці заспокоюють: причин для паніки немає. Мовляв, продуктів вистачить усім, а ціна їх росте лише тому, що є попит.

Хто заробляв на панічних закупах?

Кому війна, а кому мати рідна. Поки одні наші земляки воюють на передовій, інші набивають кишені. Мабуть, ще ніколи не вдавалося робити це так легко, як минулого тижня. Варто було лише змінити цінники, як «наживка» клюнула. Тернополяни один за одним потяглися у супермаркети і скупляли все підряд, бо, мовляв, потім буде ще дорожче. Розкупили і нові, і залежані запаси, які, до речі, навряд чи були за старими цінами. Всьому ж є одне пояснення: долар росте. Навіть бабки на базарі свої картоплі-буряки та насіння вимірюють за курсом долара. Народ скуповує все так, наче завтра війна. Макарони, цукор, крупи, борошно, олія – усе, що має тривалий термін придатності, з прилавків магазинів перекотилося у кухонні тумби, комори, комірчини. З такими запасами тернополяни почуваються впевнено у завтрашньому дні, але чи правильними були їхні дії?

Людей, які побігли до магазинів, зрозуміти можна. Загалом є три аспекти, які спонукали громадян спустошувати магазини. По-перше, їх налякали посередники, які акцентували увагу на тому, що через ріст долара нові партії продукції будуть значно дорожчими. По-друге, люди злякалися, що прилавки можуть спорожніти, як на Сході, і придбати продукти для сім’ї стане не можливо. Ну і по-третє, не можна недооцінювати роботу маркетологів. Вони у потрібний момент спрацювали дуже грамотно, а тернополяни просто на це купилися.

Експерти зазначають, що такі маніпуляції громадянами можуть зіграти з економікою злий жарт. Продавши все за один тиждень, люди перенаситяться і на кілька місяців забудуть дорогу до магазинів. Відкладати у резерв варто було лише товари іноземного виробництва, бо їхня вартість безпосередньо залежить від курсу валюти. У той же час начальник Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Олег Напора наголошує, що вітчизняних продуктів в Україні вдосталь, тому причин для продуктової паніки немає.

– Тернопільщина та Україна в цілому вдосталь забезпечена продуктами с/г виробництва – борошном, цукром, крупами. Дечого є навіть більше, ніж потрібно. Навіть більше Вам скажу, у зв’язку з падінням курсу гривні та ростом цін на зернові їх стало надзвичайно вигідно продавати за кордоном. Відповідно тепер невигідно вирощувати худобу. Всі господарства, які займаються розведенням тварин та птиці, стараються позбавитися запасів. У результаті м’яса на ринку з’являється все більше, а через те, що пропозиція перевищує попит, товар падає в ціні, – каже Олег Напора.

Важко повірити, але основними ляльководами у продуктовій істерії стали дистриб’ютори та торгові мережі, яким вигідно прискорювати оборот, пише Номер один. Вони застосували елементарні маркетингові ходи. На полички виставляли менше продукції, а напівпорожні прилавки спонукають людей забирати останнє.

– Через ріст попиту зросли і ціни. Хочу звернути увагу на однин момент. У ціні зросла продукція, яка має тривалий термін придатності. Люди беруть борошно та крупи з запасом. А ось овочів та фруктів з надлишком не візьмеш, бо вони швидко псуються. У результаті ціни на них практично не змінилося. З одного боку, добре, що люди пришвидшують оборот, з іншого боку - причин для такої паніки немає. Лише уявіть, скільки продуктів тернополяни потім викинуть у смітник. Ними можна кілька днів прогодувати нашу армію. Зверніть увагу, що навіть при такій істериці доволі низьким залишається попит на свічки, генератори, сірники. Всі ці вироби залишились у людей ще з «кінця світу» 2012 року. Тих запасів вистачить людям ще на кілька років. Аналогічна ситуація може бути з продуктами тривалого зберігання, – наголошує Олег Напора.

Харчів вистачить усім

Керівник аграрної галузі в області наголошує: є одне чітке правило – продукти треба купляти тоді, коли на них сезон. Восени цукор впав у ціні, його ніхто не купляв. А зараз люди тільки побачили, що він дорожчає, всі кинулися його купувати. Аналогічна ситуація з борошном.

За словами Олега Напори, є лише один об’єктивний фактор зростання вартості продукції. Це необ’єктивно висока ціна на пальне. У результаті транспортування стало однією з найдорожчих складових собівартості продукції.

- Привозити продукцію на ринки у невеликій кількості виробникам стало невигідно. Через суттєві витрати на транспортування кілограм продукції значно дорожчає. Умовно кажучи, кілограм картоплі коштує одну гривню, а її доставка з віддалених районів - 3 грн. Виходить, доставка дорожча від самої вартості продукту, – каже Олег Напора.

Легких виходів із цієї ситуації немає. І першими можуть вплинути на неї самі ж українці. Людям слід заспокоїтись і мислити тверезо. Істерика тільки пришвидшує ріст цін. Як тільки знизиться попит, усе стане на свої місця. Звичайно, нижче собівартості ціна не опуститься, але накручувати її у кілька разів посередникам стане невигідно. До-друге, у ситуацію можуть втрутитися державні органи, але не в частині регулювання цін чи встановленні граничних надбавок, як повідомлялося раніше, а в перевищенні пропозиції над попитом.

– Проблема в тому, що до цього часу не може адекватно запрацювати аграрний фонд, де зберігаються величезні запаси борошна, цукру, круп та інших стратегічних продуктів, - каже Олег Напора. - Держава не дає продукції, яка має збити ажіотаж. Ми кілька разів зверталися у профільне міністерство з проханням випустити ці резерви на продовольчий ринок, але Київ мовчить. Зараз дуже актуальним є питання щодо ціни на хліб. Наші хлібопекарні зацікавлені в тому, щоб втримати її на рівні існуючої, а для цього їм потрібно борошно з Аграрного фонду. Втім столиця не дає згоди на підписання договорів. Інша проблема – пальне. Уряд не дає можливості отримати аграріям дешевого бензину. Це дуже боляче б’є по галузі. Виходить, що надзвичайно дешевий товар надто дорого везти до споживача. Кілограм картоплі в селі та на ринку відрізняється на вартість доставки. Відповідно виникає нерозуміння жителів міст, які вважають, що фермери їх просто грабують.

Для того, щоб побороти паніку, в області планують провести кілька ярмарків. Два з них відбудуться напередодні Великодніх свят. Продукти там обіцяють відпускати за їхніми реальними цінами. Так люди зможуть придбати необхідне, причому не переплачуючи.

Коментар

Юлія Гарасимів, доцент кафедри соціального управління:

– Продуктова паніка - це цілком нормальна реакція на події, які відбуваються в державі. Громадяни турбуються за майбутнє, а у страху очі великі. У людей пробудився  інстинкт самозбереження, тому вони запасаються усім необхідним. Це дозволяє населенню почуватися впевненіше. Люди купляють більше, ніж готові з'їсти, і навіть ті продукти, яких раніше не любили. Не виключено, що ажіотаж створюють люди, які пережили подібну ситуацію у 90-ті роки. Віддзеркалення тих подій і страх пережити їх знову створює таку захисну реакцію. Інша ж категорія «панікерів» просто наслідує своїх знайомих, колег, товаришів. Люди почуваються невпевнено, і щоб не залишитись у програші, копіюють поведінку інших. Українців лякає термін «останній». Коли вони бачать спорожнілі прилавки, то одразу з’являється бажання і собі запастися цим товаром. Важливу роль у цій ситуації відіграють ЗМІ. Глядачі не завжди однозначно розуміють оприлюднену інформацію. Одні її сприймають, як пересторогу, інші – як заклик до дії.  Протягом кількох років українці дуже часто розчаровувались у владі, тому вони більше не довіряють заявам чиновників та депутатів. Навіть їхні фахові коментарі вже не здатні стримати паніку. До проблеми потрібно підходити комплексно. Одними заявами тут зарадити не можливо, свою професійність влада повинна демонструвати реальними кроками.