Василь Махно: “За мною стояв Махно зі своїм 70-тисячним військом”

Поет Василь Махно читав вірші про Алехандру та розповів про багатотисячну армію Нестора Махна, яка мала охороняти його у дитинстві від тих, кому не подобалося його прізвище.

Зустріч з тернопільським літератором, який зараз живе у Нью-Йорку пройшла ввечері у вівторок, 20 вересня у арт-кафе “Коза”.

- Один із віршів написав після відвідин літературного фестивалю “Меделін”, що проходить у Колумбії, країні роздертій наркобаронами та мафією, - розповідає поет. - А ім’я героїні вірша дав завдяки своїй дочці. Вона слухала цей свій “айфон” чи “айпад”, путаюся в цих назвах, і там була пісня Леді Гаги “Алехандро”. От я й вирішив, чому б не назвати цю дівчину Алехандра.

Також Василь Махно зачитав свій есей, у якому розповів про те, як жилося колись йому із прізвищем “Махно”. Тоді усі запитували школяра а потім студента Василя Махна, чи він бува не родич “ворога народу” Нестора Махна.

- Пригадується мені бібліотека на початку 80-их у педагогічному інституті, - читав літератор. - Тоді стара бібліотекарка мене запитала - “Махно, дитино, а як ти вступив сюди?”...Що я повинен був пояснювати? Що зовсім не знаю звідки у селі Дубно, півсела писалось — або Махно або Гоголь. Хотів я того, чи не хотів, але Нестор Махно зі своїм 70-тисячним військом супроводжував мене повсюди, не завжди перемагаючи моїх однокласників-недругів. Власне, у віці 10 чи 11 років, коли мене побила зграйка зірвиголів із сусіднього будинку саме через прізвище, я почав вигадувати історію, що добре було б, якби Нестор Іванович приїхав на своїй тачанці з усім своїм військом, і налякав би тих кривдників.

На зустріч до Василя Махна прийшли кількадесят людей. Серед них і молодь, і люди старшого віку. Вільних місць у залі, де проходила зустріч не було, пише "20 хвилин".