• Головна
  • Письменниця з Тернопілля хоче, щоб її роман був у одному ряду із Карлсоном і Вінні Пухом…
19:00, 26 вересня 2011 р.

Письменниця з Тернопілля хоче, щоб її роман був у одному ряду із Карлсоном і Вінні Пухом…

Наталя Пасічник народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області. За освітою – філолог-германіст. Закінчила бакалаврат Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (2006 р.), магістратуру Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (2007 р.), аспірантуру Львівського національного університету ім. Івана Франка (2010 р.).

Автор поетичних збірок: «Елегія печалі» (Теребовля, 2002 р.), «Портрети доби Ренесансу» («Джура», Тернопіль, 2006 р.), «Гра в три руки» («Видавництво Сергія Пантюка», Київ, 2009 р.).

Нагороджена преміями: конкурсу «Поетичні Майстерні» (2003 р.), конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005 р., 2008 р, 2009 р.), конкурсу ім. Б - І Антонича «Привітання життя» (2005 р.), літерфесту «Неосфера» (2007 р.), міжнародного конкурсу «Гранослов» (2008 р.), часопису «Захід-Схід» (2008 р.), часопису «Мистецька сторінка» (2008 р.), фестивалю «Просто так» (2009 р.), конкурсу «Рукомесло» (2009 р.), журналу «Дніпро» (2009 р.), конкурсу «Витоки» (2009 р.), порталу «Буквоїд» за «Найкращу поетичну збірку» (2009 р.), конкурсу оповідань «Прекрасне поруч» (2009 р., 2010 р.), конкурсу «Коронація слова» (2011 р.), конкурсу ім. святого Альфонса де Лігуорі (2011 р.).

Асистент кафедри теорії і практики перекладу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Відповідальний секретар Богемного вісника «Культреванш». Член редколегії журналу «ЗОЛОТА Пектораль». Член Національної спілки письменників України з 2009 р. А цього року перемогла на Всеукраїнському конкурсі письменників «Коронація слова» із своїм першим прозовим твором «Терезка з медової печери»у номінації роман для дітей до 6-ти років.

-         Розкажи, будь ласка, про своє нагородження премією конкурсу «Коронація слова», як це відбувалося?

-         Спочатку до мене подзвонили і повідомили, що я потрапила у список номінантів, але не сказали, яке місце. Треба було приїхати зранку, зареєструватися, а тоді, аж на третю годину прийти на саме вручення. Але поки прийшла моя черга (а номінація романів проводиться наприкінці), то трохи втомилась. Щоб нам не було нудно, організатори влаштували святковий концерт. І раптом оголошують: «Терезка з Медової печери» - перше місце. Це було несподівано і, звичайно, приємно. Я насправді не очікувала, бо за обсягом мій твір - дуже маленький. Від романів вимагають від ста сторінок, а мій твір на двадцять. Але це дитяча книга, тому журі на обсяг, я так розумію, не зважало.

-         Цей роман – перший твій прозовий твір?

-         Так, перший і, мабуть, останній. Просто дитячі романи, та й взагалі романи, вимагають якогось особливого сюжету. У мене була ідея про таксу. Я насправді його стражденно писала майже все літо. Довго вигадувала пригоди, які з цією таксою могли статися. Більшість розділів у романі присвячено тому, про що такса Терезка думає. А пригод там тільки дві: одна - про те, як вона зі своїм другом Бровком пішла полювати на чупакабру, а інша - про те, як вони потрапили на виставку собак. Все інше - розповіді Терезки про іноземні країни, в яких вона побувала, про слонів, яких вона бачила. Хоча насправді вона просто бреше і ніде не була. А ще, там є роздуми такси, коли хазяйка залишила її саму вдома. Вона думає над тим, що любов – це, коли тебе гладять, а щастя – це, коли всі вдома.

-         До речі, що на твою думку є любов’ю?

-         Ну, я цілком згідна з Терезкою: любов – це коли гладятьJ.

-         Ти працюєш асистентом в ТНПУ ім. Гнатюка і пишеш дисертацію, на яку вона тему?

-         Загалом, я вже її написала і пройшла попередній захист минулого року, тепер чекаю на основний. Ця дисертація присвячена англійським дидактичним термінам. Як бачиш, вона ніяк не пов’язана із літературною діяльністю.

-         Ти навчалася в Чернівцях, чому так сталося?

-         Я навчалась там після четвертого курсу. В Тернопільському педагогічному забракло місць в магістратурі, тому, щоб не йти на спеціаліста, я подала документи в Чернівці й вступила. Провчилася там рік і ніколи про це не шкодувала. За всі роки навчання, включно із аспірантурою у Львові, в Чернівцях мені сподобалось найбільше. Просто я дуже люблю теплий клімат J.

-         Ти жила в чотирьох містах, скажи, яке з них для тебе є рідним?

-         Рідне місто - Теребовля, бо я там виросла і приїжджаю на вихідні. А щодо інших дислокацій, то в мене немає якоїсь прив’язки до окремих географічних пунктів.

-         Я знаю, тебе батько заохочував грошима до творчості. Ти  писала тільки коли був стимул, чи тобі просто так хотілося?

-         Так, батько мене заохочував, але я почала писати, тому що в мене завжди були нахили до гуманітарних наук, а не до точних. Пам’ятаю, що в п’ятому класі нам сказали написати якусь байку. Тоді я її заримувала досить непогано, всі в класі аж ахнули J. Зараз я готую рукопис нової поетичної збірки. Нарешті я написала останній віршик і тепер зроблю перерву.

-         Коли найчастіше ти пишеш свої ліричні твори? Тобі потрібна якась особлива атмосфера для написання?

-         Зазвичай пишу тоді, коли є вільний час. Мені не потрібно якихось особливих вражень. Не треба прогулюватись лісом, чи «говорити з птахами». Коли в мене є завдання, я його роблю, тобто ставлюся до письменництва, як до ремесла.

-          Чому ти не використовуєш нецензурну лексику у своїх творах, як це роблять інші?

-         Не можу, мабуть. Якщо я не співаю, то я не співаю, а якщо не танцюю, то не танцюю. Просто це не моє.

-         Яких сучасних українських письменників читаєш?

-         Серед поетів можу назвати чотири імені, які мені найбільше подобаються: Роман Скиба, Ігор Римарук, Сергій Жадан, Олег Романенко. Одні чоловіки J.

-         Ти вчилась в музичній школі, яку музику ти любиш?

-         Так, це правда, але я - відома «попсовичка» J. Я люблю Діму Білана, Світлану Лободу. Але я можу обґрунтувати цю любов. Чомусь попсовики, оці мадонни, батьки і сини іглесіаси, діми білани, світлани лободи з посередніми вокальними і покращеними зовнішніми даними, здатні мене швидше пробити на сльозу, ніж усі чотири «Пори року» Антоніо Вівальді. І справа аж ніяк не в освіті, елітарності чи смаках. Є в мене один знайомий, який з юнацьким запалом ходив у філармонію, на балет, в театр. Проте, як був тупим солдафоном, так ним і залишився. Виявляється, усе залежить від того, як влаштований мозок. А ще кордоцентрична легкість і важкість буття: «Я тебе кохаю, а ти мене - не дуже». Любов рятує, любов руйнує і нема цьому кінця-краю. Пісня, замішана на нескладній музиці і, можливо, не найкращому тексті, здатна засісти в голові надовго. Це такий собі шаблон, який доступно розтлумачить, що саме ви почуваєте, що з цим робити і головне (!) чим усе закінчиться.Попса виводить з депресії, вона й заганяє туди. Емоція, наче інфекція, передається настільки швидко, що й не помітиш, як у серці завібрує мелодія кохання, поки що безоб’єктного, але вже такого приреченого… Звісно, я маю на увазі свій приватний досвід, який, тим не менше, є частиною досвіду загальнолюдського J.

-         У тебе є якась мета?

-         Цілей у мене багато. Наразі хочу довести до довершеності свою збірку віршів.

-         Ти стала ким хотіла?

-         Поки що стаю.

-         Коли вийде твоя книжка, за яку ти отримала премію на «Коронації слова», і коли ця збірка віршів? До речі, як вона називається?

-         «Пастух бджіл». Трохи смішно виходить Наталя Пасічник і збірка «Пастух бджіл». В жовтні я здаю рукопис, вона має вийти в кінці цього року, або на початку наступного. Там буде 90 віршів серед яких старі вибрані та нові тексти. А щодо «Терезки з Медової печери», то я не знаю. Мені запропонувало одне видавництво в них видатись, але угоду ще готують.

-         Чого може навчити роман «Терезка з Медової печери»?

-         Я робила акцент на іронії. Я - амбітна людина, і хотілось би, щоб мій роман був у одному ряду із Карлсоном, Вінні Пухом. Хотілось створити героя пізнаваного. Я сподіваюсь, що Терезка такою стала, вона у мене безпосередня, говорить афоризмами, щось вигадує. У романі є словник, в якому Терезка пояснює значення слів, ось наприклад : «Автостоп  або ГАВтостоп – це спосіб подорожувати, особливо, якщо ви блоха» J.

-         Що можеш порадити початківцям, поетам чи прозаїкам?

-         Багато читати. Читання дуже багато визначає. Не обов’язково мати багато пригод та пристрастей, щоб написати щось цінне.

Письменниця з Тернопілля хоче, щоб її роман був у одному ряду із Карлсоном і Вінні Пухом…, фото-1
Письменниця з Тернопілля хоче, щоб її роман був у одному ряду із Карлсоном і Вінні Пухом…, фото-2
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
"Дощ і потужний снігопад накриють Україну, злива та дика негода сунуть невідступно": куди пре лютий мороз у -25 градусів
"Люта хвороба масово шириться Україною, викликаючи колосальне ураження шкіри": паразити починають прогризати ходи
"Долар готує українцям надзвичайний сюрприз, такого від курсу валют не чекав ніхто": що станеться в обмінниках?
"Мобілізовують старших людей без мотивації з букетом хвороб": військовий відверто розповів про наболілу проблему
Оголошення
live comments feed...