• Головна
  • Як держава допомагає сім’ї з Тернопільщини, в якій виховують семеро дітей
17:00, 11 травня 2015 р.

Як держава допомагає сім’ї з Тернопільщини, в якій виховують семеро дітей

10 травня ми вітали своїх близьких з Днем матері. Це свято українці запозичили зі США і вперше відзначили ще у 1928 році. Добра традиція вітати мамусь прижилася у нас, і тепер у другу неділю травня маємо ще один привід сказати мамам, як ми їх любимо і цінуємо.

Мешканка Підволочиська Надія Порташ щаслива по-особливому, адже приймала вітання аж від сімох своїх дітей.

Віті 21 рік, а Давиду 8

Пані Надія вийшла заміж 24 роки тому, з тих пір у сім’ї Порташ народилося восьмеро дітей: чотири хлопчики і чотири дівчинки. Найстарший син помер, після нього світ побачили четверо доньок і ще троє хлопчаків. Надія Василівна розказує, що вона виховувалась у сім’ї одна. Чоловік пані Надії, Юрій, родом із Закарпаття, їх в сім’ї росло п’ятеро, пише "Номер один".

- Я не мала ні братів, ні сестер – не було з ким ділити свої радощі, переживання, тому хотіла створити велику родину. Батьки не вічні, і мати братів та сестер, які підтримують тебе, - це велике щастя, бо самому важко, - каже жінка.

Найстаршій доньці Віті виповнився 21 рік, слідом іде 19-річна Леся. Дівчата – студентки: Віта закінчує магістратуру в Тернопільському економічному університеті на факультеті аграрної економіки та менеджменту, а Леся здобуває одразу дві професії: вихователя у садочку і вчителя фізкультури у Кременці. Готується до вступу 11-класниця Світлана, наймолодша серед дівчаток Надя – їй 15. Підростають у сім’ї три хлопці: Богдану 13 років, Павлу – 11, а найменшому Давиду – щойно 8.

Цукерки ділять на сім рівних частин

Хлопчаки дуже люблять старших сестер і слухаються їх. Дівчата допомагають  матері по господарству: кожна робить те, що більше до душі.

- Наша Свєта любить куховарити, особливо пекти торти, Лесі подобається садити квіти, доглядати за вазонами. Надя дуже любить спорт, тож хлопцям є з ким поганяти м’яча, - розповідає багатодітна мати.

Пані Надія каже, що розподіл обов’язків є дуже важливим для великої сім’ї: хтось прасує одяг молодшим, хтось допомагає мамі готувати їжу, інші тим часом прибирають – гуртом усе робити легше і швидше. Родина Порташів має господарку: тримають свиней і кролів. Вирощують овочі в теплиці і кожного року садять город.

Важливі рішення для родини приймають усі разом:

- У нас усі рівні і нема кращих чи гірших, намагаємось враховувати думку всіх дітей, наприклад, разом придумували імена для найменших. Також ділимо усе порівну: купуємо цукерки, то діти одразу розкладуть їх на сім купок. Хлопчики відкладають частину смаколиків і сестрам-студенткам, щоб вони з’їли свою частину, коли приїдуть на вихідні. Братики і сестрички не ревнують батьків один до одного і живуть дружно, - розповідає Надія Василівна.

Сім’я має свої традиції

Серед сімейних традицій Порташів – похід усією сім’єю до церкви кожного тижня і святкування у сімейному колі днів народження з великим тортом власного приготування.

- Намагаємось будувати такі стосунки, щоб діти, особливо ті, які вчаться в інших містах, відчували підтримку своєї сім’ї. Якщо у когось з них виникають проблеми, ми з молодшими разом стаємо на коліна і молимося за них. Також дітей намагаємось не бити, а пояснювати, щоб вони самі розуміли, що добре, а що погано. Самими лише заборонами далеко не дійдеш, діти мають усвідомлювати наслідки своїх вчинків, - ділиться досвідом пані Надія.

У дев’яності держава менше допомагала матерям

Виховувати семеро дітей не легко, признається жінка, особливо, коли були маленькими і кожен потребував багато уваги і догляду.

- Діти – це найбільше багатство, яке може бути. Зі щастям материнства не можуть зрівнятися ні статки, ні маєтки. Так, бувало важко, але я завжди казала дочкам і синам: дякуймо Богу за те, що маємо. Є чорний хліб - добре, є білий – теж треба бути вдячними. Аби було здоров’я, а все у житті додасться, адже коли Бог посилає на світ дитину, то вона має свою долю і призначення у житті, - переконана багатодітна мати.

Нині частина жінок побоюються народжувати, бо в країні нестабільна ситуація і фінансово важко, та пані Надія згадує, що у дев’яностих було важче. Місячної допомоги на дитину вистачало на кілька банок харчування, тепер же держава більше допомагає матерям. Не було підгузників, техніки, яка зараз полегшує життя мамусям. Але все одно народжувалися діти і виростали благополучно, бо нове життя – це чудо. Просто материнство – це велика відповідальність і не всі насмілюються обмежувати свій комфорт на користь дитини.

Порташі з 2007 року будують новий дім  для своєї великої родини, бо у старому вже тісно. Якщо цього року вдасться закінчити усі роботи, на зиму планують переїхати в нову оселю і жити там дружно, довго і щасливо, як і належить сім’ї.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Тернопільщина #багатодітна сім'я

Коментарі

Оголошення
live comments feed...